Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
|
1 |
|
2 а над ними поставил трех верховных правителей, одним из которых был Даниил. Сатрапы обязаны были держать отчет перед этими тремя правителями, чтобы царю не было ущерба. |
|
3 От других назначенных царем правителей и сатрапов Даниил отличался необычайной силой духа, и царь намеревался уже поставить его над всем царством. |
|
4 Но другие правители и сатрапы стали следить за тем, как он вел царские дела, и искать повода для обвинения Даниила в каком-либо беззаконии. Но они не могли найти за ним никакой вины, никакого порока: он был верен царю во всем и не допускал небрежности, да и порочности в нем не было. |
|
5 Тогда эти люди решили: «Не сыскать нам за Даниилом никакой вины, разве что только в самой вере его». |
|
6 |
|
7 Все правители, наместники, сатрапы, советники и прочие служащие в твоем царстве считают, что необходим царский указ, запрещающий всякому в течение тридцати дней обращаться с мольбой к какому-либо богу или человеку, кроме тебя, о царь. Кто нарушит этот запрет, будет брошен в яму на растерзание львам. |
|
8 Наложи, о царь, этот запрет и скрепи своей печатью указ: он должен быть непреложным, как того требует закон мидийцев и персов, не допускающий отмены». |
|
9 Царь Дарий издал такой указ и скрепил своей печатью грамоту с запретом. |
|
10 |
|
11 Враги Даниила, сговорившись, внезапно явились к нему — и застали его молящимся своему Богу и просящим Его о помощи. |
|
12 Тут же отправились они к Дарию и напомнили ему о запрете: «Царь, не ты ли издал указ, по которому всякий, кто осмелится в течение тридцати дней обратиться с мольбой к какому-либо богу или человеку кроме тебя, должен быть брошен в яму, львам на съедение?» «Решение это неколебимо — таков закон мидийцев и персов, не допускающий отмены», — ответил им царь. |
|
13 Тогда они объявили царю: «Даниил, один из переселенных пленников иудейских, не чтит ни тебя, ни тобою подписанного указа и по-прежнему трижды в день молится своему Богу». |
|
14 |
|
15 Но злоумышленники, собравшись вместе, пришли к царю и сказали ему: «Помни, царь, что по закону мидийцев и персов ни один запрет и указ царя не может быть отменен». |
|
16 |
|
17 Принесли камень, закрыли им устье ямы, и царь запечатал его своей печатью и печатями сановников, чтобы приказ о Данииле не был нарушен. |
|
18 После этого царь удалился во дворец и провел бессонную ночь, отказавшись от еды и каких бы то ни было развлечений. |
|
19 |
|
20 Подойдя к тому месту, где Даниил был брошен в яму, царь тревожным голосом позвал его: «Даниил, раб Бога Живого, смог ли твой Бог, Которому ты преданно служишь, спасти тебя от львов?» |
|
21 «Царь, здравствовать тебе вовек! — отозвался Даниил. — |
|
22 Бог мой послал ангела Своего, и тот закрыл пасти львам — они не тронули меня, ведь я чист перед Ним, да и тебе, царь, я ничего худого не сделал». |
|
23 Царь очень обрадовался и приказал извлечь Даниила из ямы. Подняли Даниила из подземелья и увидели, что он цел и невредим, потому что он остался верным Богу своему. |
|
24 Тогда по приказу царя привели людей, злобно обвинивших Даниила, и бросили их самих львам на съедение, а с ними детей их и жен. Не успевали они долететь до дна ямы, как львы разрывали их на части. |
|
25 |
|
26 Вот мой указ: „Во всем царстве, мне подвластном, всяк да трепещет и благоговеет перед Богом Даниила! |
|
27 |
|
28 |
ДаниїлРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
|
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
|
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
|
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
|
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
|
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
|
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
|
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
|
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
|
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
|
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
|
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
|
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
|
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
|
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
|
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
|
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
|
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
|
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
|
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
|
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
|
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
|
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
|
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
|
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
|
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
|
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |
Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
ДаниїлРозділ 6 |
|
1 |
1 |
|
2 а над ними поставил трех верховных правителей, одним из которых был Даниил. Сатрапы обязаны были держать отчет перед этими тремя правителями, чтобы царю не было ущерба. |
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
|
3 От других назначенных царем правителей и сатрапов Даниил отличался необычайной силой духа, и царь намеревался уже поставить его над всем царством. |
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
|
4 Но другие правители и сатрапы стали следить за тем, как он вел царские дела, и искать повода для обвинения Даниила в каком-либо беззаконии. Но они не могли найти за ним никакой вины, никакого порока: он был верен царю во всем и не допускал небрежности, да и порочности в нем не было. |
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
|
5 Тогда эти люди решили: «Не сыскать нам за Даниилом никакой вины, разве что только в самой вере его». |
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
|
6 |
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
|
7 Все правители, наместники, сатрапы, советники и прочие служащие в твоем царстве считают, что необходим царский указ, запрещающий всякому в течение тридцати дней обращаться с мольбой к какому-либо богу или человеку, кроме тебя, о царь. Кто нарушит этот запрет, будет брошен в яму на растерзание львам. |
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
|
8 Наложи, о царь, этот запрет и скрепи своей печатью указ: он должен быть непреложным, как того требует закон мидийцев и персов, не допускающий отмены». |
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
|
9 Царь Дарий издал такой указ и скрепил своей печатью грамоту с запретом. |
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
|
10 |
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
|
11 Враги Даниила, сговорившись, внезапно явились к нему — и застали его молящимся своему Богу и просящим Его о помощи. |
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
|
12 Тут же отправились они к Дарию и напомнили ему о запрете: «Царь, не ты ли издал указ, по которому всякий, кто осмелится в течение тридцати дней обратиться с мольбой к какому-либо богу или человеку кроме тебя, должен быть брошен в яму, львам на съедение?» «Решение это неколебимо — таков закон мидийцев и персов, не допускающий отмены», — ответил им царь. |
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
|
13 Тогда они объявили царю: «Даниил, один из переселенных пленников иудейских, не чтит ни тебя, ни тобою подписанного указа и по-прежнему трижды в день молится своему Богу». |
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
|
14 |
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
|
15 Но злоумышленники, собравшись вместе, пришли к царю и сказали ему: «Помни, царь, что по закону мидийцев и персов ни один запрет и указ царя не может быть отменен». |
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
|
16 |
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
|
17 Принесли камень, закрыли им устье ямы, и царь запечатал его своей печатью и печатями сановников, чтобы приказ о Данииле не был нарушен. |
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
|
18 После этого царь удалился во дворец и провел бессонную ночь, отказавшись от еды и каких бы то ни было развлечений. |
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
|
19 |
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
|
20 Подойдя к тому месту, где Даниил был брошен в яму, царь тревожным голосом позвал его: «Даниил, раб Бога Живого, смог ли твой Бог, Которому ты преданно служишь, спасти тебя от львов?» |
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
|
21 «Царь, здравствовать тебе вовек! — отозвался Даниил. — |
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
|
22 Бог мой послал ангела Своего, и тот закрыл пасти львам — они не тронули меня, ведь я чист перед Ним, да и тебе, царь, я ничего худого не сделал». |
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
|
23 Царь очень обрадовался и приказал извлечь Даниила из ямы. Подняли Даниила из подземелья и увидели, что он цел и невредим, потому что он остался верным Богу своему. |
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
|
24 Тогда по приказу царя привели людей, злобно обвинивших Даниила, и бросили их самих львам на съедение, а с ними детей их и жен. Не успевали они долететь до дна ямы, как львы разрывали их на части. |
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
|
25 |
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
|
26 Вот мой указ: „Во всем царстве, мне подвластном, всяк да трепещет и благоговеет перед Богом Даниила! |
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
|
27 |
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
|
28 |
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |