Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Иоанну

Глава 10

1 «Поверьте Мне, — говорил Иисус, — всякий, кто входит в овчарню не через дверь, а иным путем проникает, тот вор и разбойник.

2 Пастух входит к своим овцам через дверь.

3 Его впускает привратник, и овцы узнают голос его. Каждую из овец называет он по имени и одну за другой выводит из овчарни.

4 После того, как выведет всё стадо свое, сам идет впереди, а овцы следуют за ним, потому что знают его голос.

5 За чужим ни за что не пойдут они, побегут от него, потому что голос чужака им незнаком».

6 Вот такую притчу рассказал им Иисус, но они не поняли, о чем говорил Он.

7 Тогда еще сказал им Иисус: «Верьте Мне, Я и есть та дверь к овцам.

8 Все, сколько ни приходило их [до Меня], все были воры, разбойники, и овцы не послушались их.

9 Я — дверь. Кто через Меня войдет в овчарню, тому ничто не грозит. Войдет он и выйдет и пастбище найдет.

10 Вор с одной приходит целью: украсть, убить и погубить. Я же пришел жизнь им дать — жизнь во всей ее полноте.

11 Я — настоящий Пастырь. Кто истинно печется об овцах своих, жизнь отдаст за них.

12 А наемник, завидев приближающегося волка, прочь убегает, бросая овец, не пастух ведь он, и овцы для него чужие. Волк набрасывается на какую-то из них и разгоняет всё стадо,

13 а всё потому, что наемник он, нет ему дела до овец.

14 Я же — истинный Пастырь. Знаю Я овец Моих, и они Меня знают,

15 подобно тому, как знает Меня Отец, и Я знаю Отца; Я жизнь Свою отдаю за овец.

16 Есть и другие у Меня овцы, не здешнего стада; Я должен их тоже водить. Будут отзываться они на Мой голос, и будет одно стадо и один Пастырь.

17 Потому и любит Меня Отец, что жертвую Я жизнью Своею с тем, чтобы вновь ее обрести!

18 Никто не отнимет ее у Меня, Я Сам отдаю ее по воле Своей. В Моей власти отдать ее, в Моей власти и взять ее назад — так положил Отец Мой».

19 Слова эти опять вызвали разделение среди иудеев.

20 Многие говорили: «В Нем бес, Он безумствует. Что вы слушаете Его?»

21 Другие возражали: «Нет, не бесноватого это слова. Да и может ли бес сделать слепого зрячим?»

22 Наступила зима. В Иерусалиме был праздник Обновления Храма.

23 И вот, когда ходил Иисус по двору Храма, в галерее Соломона,

24 окружили Его иудеи и сказали: «Долго ли будешь держать нас в неизвестности? Если Ты — Мессия, скажи нам это прямо».

25 «Я уже сказал вам, — ответил Иисус, — но вы не верите. Дела, которые совершаю во имя Отца Моего, не показывают ли они, кто Я?

26 Но вы — не Моего стада овцы, потому и не верите.

27 Мои овцы слышат Мой голос: и Я их знаю, и они следуют за Мной.

28 Вечную жизнь даю Я им, и они не погибнут вовеки. Никто не похитит их у Меня.

29 Отец Мой, Который дал их Мне, превыше всего на свете, так похитит ли кто их у Отца?

30 А Я и Отец — одно».

31 Опять иудеи схватили было камни, чтобы побить Его камнями,

32 но Иисус остановил их: «Много доброго сделал Я у вас на глазах силою и волей Отца Моего. За какое же из этих дел хотите побить Меня?»

33 «Ни за какое-то из добрых дел должен Ты умереть, — ответили они, — а за богохульство: Человек Ты, а выдаешь Себя за Бога».

34 На это Иисус возразил: «Разве не записано в Законе вашем: „Я сказал: вы — боги“?

35 Здесь и те богами названы, к кому обращено слово Божие (а сказанное в Писании непреложно).

36 Меня же Отец на то и поставил, чтобы Я дело Его делал, для этого в мир послал. Как можете говорить Мне: „Ты богохульствуешь“, когда говорю о Себе: „Я — Сын Божий“?!

37 Не верьте Мне, если Я дел Отца Моего не делаю.

38 А раз делаю, верьте, если не Мне, то хотя бы делам Моим! И тогда узнаете, поймете тогда, что Отец во Мне и Я в Отце!»

39 И снова попытались схватить Иисуса, но Он ушел из их рук.

40 Он снова ушел за Иордан, на то место, где прежде крестил Иоанн. Там оставался Он,

41 и многие приходили к Нему. Они говорили: «Иоанн не совершил никакого чудесного знамения, но всё, что он сказал об Этом Человеке, оказалось правдой».

42 И уверовали там многие из них в Иисуса.

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Евангелие по Иоанну Глава 10	Вiд Iвана Розділ 10
1 «Поверьте Мне, — говорил Иисус, — всякий, кто входит в овчарню не через дверь, а иным путем проникает, тот вор и разбойник.	1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 Пастух входит к своим овцам через дверь.	2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 Его впускает привратник, и овцы узнают голос его. Каждую из овец называет он по имени и одну за другой выводит из овчарни.	3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 После того, как выведет всё стадо свое, сам идет впереди, а овцы следуют за ним, потому что знают его голос.	4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 За чужим ни за что не пойдут они, побегут от него, потому что голос чужака им незнаком».	5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 Вот такую притчу рассказал им Иисус, но они не поняли, о чем говорил Он.	6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 Тогда еще сказал им Иисус: «Верьте Мне, Я и есть та дверь к овцам.	7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 Все, сколько ни приходило их [до Меня], все были воры, разбойники, и овцы не послушались их.	8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — дверь. Кто через Меня войдет в овчарню, тому ничто не грозит. Войдет он и выйдет и пастбище найдет.	9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 Вор с одной приходит целью: украсть, убить и погубить. Я же пришел жизнь им дать — жизнь во всей ее полноте.	10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 Я — настоящий Пастырь. Кто истинно печется об овцах своих, жизнь отдаст за них.	11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 А наемник, завидев приближающегося волка, прочь убегает, бросая овец, не пастух ведь он, и овцы для него чужие. Волк набрасывается на какую-то из них и разгоняет всё стадо,	12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 а всё потому, что наемник он, нет ему дела до овец.	13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я же — истинный Пастырь. Знаю Я овец Моих, и они Меня знают,	14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 подобно тому, как знает Меня Отец, и Я знаю Отца; Я жизнь Свою отдаю за овец.	15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 Есть и другие у Меня овцы, не здешнего стада; Я должен их тоже водить. Будут отзываться они на Мой голос, и будет одно стадо и один Пастырь.	16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 Потому и любит Меня Отец, что жертвую Я жизнью Своею с тем, чтобы вновь ее обрести!	17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 Никто не отнимет ее у Меня, Я Сам отдаю ее по воле Своей. В Моей власти отдать ее, в Моей власти и взять ее назад — так положил Отец Мой».	18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 Слова эти опять вызвали разделение среди иудеев.	19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 Многие говорили: «В Нем бес, Он безумствует. Что вы слушаете Его?»	20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 Другие возражали: «Нет, не бесноватого это слова. Да и может ли бес сделать слепого зрячим?»	21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 Наступила зима. В Иерусалиме был праздник Обновления Храма.	22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 И вот, когда ходил Иисус по двору Храма, в галерее Соломона,	23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 окружили Его иудеи и сказали: «Долго ли будешь держать нас в неизвестности? Если Ты — Мессия, скажи нам это прямо».	24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 «Я уже сказал вам, — ответил Иисус, — но вы не верите. Дела, которые совершаю во имя Отца Моего, не показывают ли они, кто Я?	25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 Но вы — не Моего стада овцы, потому и не верите.	26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 Мои овцы слышат Мой голос: и Я их знаю, и они следуют за Мной.	27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
28 Вечную жизнь даю Я им, и они не погибнут вовеки. Никто не похитит их у Меня.	28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
29 Отец Мой, Который дал их Мне, превыше всего на свете, так похитит ли кто их у Отца?	29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 А Я и Отец — одно».	30 Я й Отець — Ми одне!“
31 Опять иудеи схватили было камни, чтобы побить Его камнями,	31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 но Иисус остановил их: «Много доброго сделал Я у вас на глазах силою и волей Отца Моего. За какое же из этих дел хотите побить Меня?»	32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 «Ни за какое-то из добрых дел должен Ты умереть, — ответили они, — а за богохульство: Человек Ты, а выдаешь Себя за Бога».	33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 На это Иисус возразил: «Разве не записано в Законе вашем: „Я сказал: вы — боги“?	34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 Здесь и те богами названы, к кому обращено слово Божие (а сказанное в Писании непреложно).	35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 Меня же Отец на то и поставил, чтобы Я дело Его делал, для этого в мир послал. Как можете говорить Мне: „Ты богохульствуешь“, когда говорю о Себе: „Я — Сын Божий“?!	36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 Не верьте Мне, если Я дел Отца Моего не делаю.	37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 А раз делаю, верьте, если не Мне, то хотя бы делам Моим! И тогда узнаете, поймете тогда, что Отец во Мне и Я в Отце!»	38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 И снова попытались схватить Иисуса, но Он ушел из их рук.	39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 Он снова ушел за Иордан, на то место, где прежде крестил Иоанн. Там оставался Он,	40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 и многие приходили к Нему. Они говорили: «Иоанн не совершил никакого чудесного знамения, но всё, что он сказал об Этом Человеке, оказалось правдой».	41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 И уверовали там многие из них в Иисуса.	42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Евангелие по Иоанну

Глава 10

Вiд Iвана

Розділ 10

Ветхий
завет

Новый
завет