Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Иоанну

Глава 12

1 За шесть дней до Пасхи Иисус снова пришел в Вифанию, где жил Лазарь, воскрешенный Им из мертвых.

2 Там в Его честь устроили ужин. Марфа прислуживала Ему и гостям, среди которых был и Лазарь.

3 Мария же взяла тогда фунт ценнейшего благовонного масла из чистого нарда, умастила им ноги Иисуса и вытерла их волосами своими. Весь дом наполнился благоуханием того масла.

4 Иуда Искариот, один [из] учеников Иисуса (тот, что потом предал Его), стал возмущаться:

5 «Почему было не продать это масло, ведь оно стоит сотни три денариев? А деньги можно было бы раздать нищим».

6 Он говорил так не потому, что пекся о нищих, а потому, что был нечестен; ему доверяли ящик для пожертвований, и он крал кое-что из того, что туда клали.

7 Но Иисус сказал: «Оставь ее! Она хранила эти благовония на день Моего погребения.

8 Нищие всегда будут с вами, а Я — не всегда».

9 Прослышав о том, что Иисус в Вифании, туда пришли толпы иудеев, и не только из-за Иисуса, но также чтобы увидеть Лазаря, которого Он воскресил из мертвых.

10 Первосвященники решили тогда убить и Лазаря,

11 потому что это из-за него многие иудеи уходили от них и начинали верить в Иисуса.

12 На следующий день толпы людей, пришедших на праздник Пасхи, услышав, что Иисус идет в Иерусалим,

13 взяли пальмовые ветви и вышли Ему навстречу, восклицая: «Осанна! Благословен идущий во имя Господа [и] Царь Израиля!»

14 Иисус же нашел с помощью учеников молодого осла и ехал на нем, как и было сказано о том в Писании:

15 «Не бойся, дочь Сиона! Вот, Царь твой грядет к тебе, на молодом осле восседает Он».

16 Ученики Его сперва не поняли этого, но потом, когда воскрешен уже был Иисус и явлен в славе Своей, вспомнили они, что так о Нем было написано и они это сделали для Него.

17 А люди, которые были с Иисусом, и их немало было, продолжали рассказывать о том, что Он вызвал Лазаря из могилы и воскресил его из мертвых;

18 и многие вышли встречать Иисуса потому, что услышали о совершенном Им чуде.

19 А фарисеи говорили друг другу: «Видите, ничего у нас не получается. Весь мир пошел за Ним».

20 Среди пришедших на поклонение были в дни праздника в Иерусалиме и те, кого называли язычниками.

21 Они пришли к Филиппу, который был из Вифсаиды галилейской, и попросили его: «Господин, мы хотели бы познакомиться с Иисусом».

22 Филипп пошел и сказал об этом Андрею; потом они отправились к Иисусу. Узнав о просьбе,

23 Иисус ответил им: «Пришел час Сыну Человеческому быть явленным в славе Своей.

24 Воистину, если зерно пшеничное в землю не упадет и не умрет, так и останется одиноким зернышком, а если умрет — принесет обильный урожай.

25 Тот, кому всего дороже его жизнь, лишает себя ее, а кто в этом мире жизнью своей не дорожит, для вечной жизни сохранит ее.

26 Кто хочет служить Мне, пусть следует за Мной. Где Я, там и слуга Мой будет. Того, кто служит мне, почтит Отец.

27 В смятении ныне душа Моя. Что Мне сказать? Не просить же: „Отец, избавь Меня от часа сего“. Ведь для того Я и пришел в час сей.

28 Прошу только: „Отец, открой людям величие имени Твоего!“» Тогда с неба раздался голос: «Открыл Я уже и еще открою».

29 Люди, стоявшие вокруг Иисуса, говорили, что слышали гром, а иные утверждали, что ангел разговаривал с Ним.

30 Иисус же сказал: «Голос этот не ради Меня сюда донесся, а ради вас.

31 Настал ныне час суда над миром этим, ныне князь мира сего изгнан будет вон.

32 Когда же поднят буду Я над землею, всех привлеку к Себе».

33 Сказал Он это, давая понять, какою смертью предстояло умереть Ему.

34 Из толпы возразили: «Из Писания нам известно, что обещанный Мессия останется с нами навеки. Почему же Ты говоришь, что Сын Человеческий должен быть поднят? И вообще, кто Он, Этот Сын Человеческий?»

35 Иисус тогда сказал им: «Свет еще с вами, но лишь на короткое время. Ходите ж при Свете, пока есть он у вас, дабы тьма не объяла вас! Во тьме ходящий не знает, куда идет он.

36 Пока Свет еще светит вам, верьте в Свет, чтобы стать детьми Света!» Сказав это, Иисус ушел и больше среди них не появлялся.

37 И хотя совершил Он так много знамений у них на глазах, они всё же в Него не верили.

38 Так что исполнились слова пророка Исайи, сказавшего: «Господи, кто поверил слышанному от нас, и кому открылось могущество руки Господней?»

39 Да и не способны были они поверить, потому что, как сказал далее Исайя:

40 «Ослепил Господь их глаза и каменными сделал их сердца, дабы, как говорит Он, глазами своими они не видели, и не могли постичь сердцем, и не обратились ко Мне, чтобы Я исцелил их».

41 Исайя сказал так потому, что видел славу Иисуса. О Нем он говорил.

42 При всём том даже многие из предводителей иудейских уверовали в Него, но из-за фарисеев не признавались в этом, чтобы не отлучили их от синагоги.

43 Быть в почете у людей для них было дороже, чем быть в почете у Бога.

44 Иисус же суть учения Своего объявил громко и прямо: «Всякий верующий в Меня не в Меня верит, но в Того, Кто послал Меня, верит;

45 и видящий Меня видит Того, Кто Меня послал.

46 Я в мир пришел как свет, чтобы ни один верующий в Меня во тьме не оставался.

47 А что до того, кто слова Мои слышит, но ими пренебрегает, не судья Я ему, ведь Я пришел не судить мир, а чтобы спасти его.

48 Отвергающий Меня и не принимающий слова Мои сам уже нашел себе судью: слово, Мною сказанное, осудит его в последний День.

49 Не от Себя ведь говорил Я, пославший Меня Отец сказал Мне, что говорить и какими словами.

50 Я знаю, что наказ Его — это вечная жизнь. Потому, что говорю Я, говорю так, как сказал Мне Отец».

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

Евангелие по Иоанну Глава 12	Вiд Iвана Розділ 12
1 За шесть дней до Пасхи Иисус снова пришел в Вифанию, где жил Лазарь, воскрешенный Им из мертвых.	1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 Там в Его честь устроили ужин. Марфа прислуживала Ему и гостям, среди которых был и Лазарь.	2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Мария же взяла тогда фунт ценнейшего благовонного масла из чистого нарда, умастила им ноги Иисуса и вытерла их волосами своими. Весь дом наполнился благоуханием того масла.	3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 Иуда Искариот, один [из] учеников Иисуса (тот, что потом предал Его), стал возмущаться:	4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 «Почему было не продать это масло, ведь оно стоит сотни три денариев? А деньги можно было бы раздать нищим».	5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 Он говорил так не потому, что пекся о нищих, а потому, что был нечестен; ему доверяли ящик для пожертвований, и он крал кое-что из того, что туда клали.	6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 Но Иисус сказал: «Оставь ее! Она хранила эти благовония на день Моего погребения.	7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 Нищие всегда будут с вами, а Я — не всегда».	8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 Прослышав о том, что Иисус в Вифании, туда пришли толпы иудеев, и не только из-за Иисуса, но также чтобы увидеть Лазаря, которого Он воскресил из мертвых.	9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 Первосвященники решили тогда убить и Лазаря,	10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 потому что это из-за него многие иудеи уходили от них и начинали верить в Иисуса.	11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 На следующий день толпы людей, пришедших на праздник Пасхи, услышав, что Иисус идет в Иерусалим,	12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 взяли пальмовые ветви и вышли Ему навстречу, восклицая: «Осанна! Благословен идущий во имя Господа [и] Царь Израиля!»	13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 Иисус же нашел с помощью учеников молодого осла и ехал на нем, как и было сказано о том в Писании:	14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 «Не бойся, дочь Сиона! Вот, Царь твой грядет к тебе, на молодом осле восседает Он».	15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 Ученики Его сперва не поняли этого, но потом, когда воскрешен уже был Иисус и явлен в славе Своей, вспомнили они, что так о Нем было написано и они это сделали для Него.	16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 А люди, которые были с Иисусом, и их немало было, продолжали рассказывать о том, что Он вызвал Лазаря из могилы и воскресил его из мертвых;	17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 и многие вышли встречать Иисуса потому, что услышали о совершенном Им чуде.	18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 А фарисеи говорили друг другу: «Видите, ничего у нас не получается. Весь мир пошел за Ним».	19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 Среди пришедших на поклонение были в дни праздника в Иерусалиме и те, кого называли язычниками.	20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 Они пришли к Филиппу, который был из Вифсаиды галилейской, и попросили его: «Господин, мы хотели бы познакомиться с Иисусом».	21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Филипп пошел и сказал об этом Андрею; потом они отправились к Иисусу. Узнав о просьбе,	22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 Иисус ответил им: «Пришел час Сыну Человеческому быть явленным в славе Своей.	23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 Воистину, если зерно пшеничное в землю не упадет и не умрет, так и останется одиноким зернышком, а если умрет — принесет обильный урожай.	24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 Тот, кому всего дороже его жизнь, лишает себя ее, а кто в этом мире жизнью своей не дорожит, для вечной жизни сохранит ее.	25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
26 Кто хочет служить Мне, пусть следует за Мной. Где Я, там и слуга Мой будет. Того, кто служит мне, почтит Отец.	26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 В смятении ныне душа Моя. Что Мне сказать? Не просить же: „Отец, избавь Меня от часа сего“. Ведь для того Я и пришел в час сей.	27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Прошу только: „Отец, открой людям величие имени Твоего!“» Тогда с неба раздался голос: «Открыл Я уже и еще открою».	28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 Люди, стоявшие вокруг Иисуса, говорили, что слышали гром, а иные утверждали, что ангел разговаривал с Ним.	29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
30 Иисус же сказал: «Голос этот не ради Меня сюда донесся, а ради вас.	30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 Настал ныне час суда над миром этим, ныне князь мира сего изгнан будет вон.	31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 Когда же поднят буду Я над землею, всех привлеку к Себе».	32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 Сказал Он это, давая понять, какою смертью предстояло умереть Ему.	33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 Из толпы возразили: «Из Писания нам известно, что обещанный Мессия останется с нами навеки. Почему же Ты говоришь, что Сын Человеческий должен быть поднят? И вообще, кто Он, Этот Сын Человеческий?»	34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
35 Иисус тогда сказал им: «Свет еще с вами, но лишь на короткое время. Ходите ж при Свете, пока есть он у вас, дабы тьма не объяла вас! Во тьме ходящий не знает, куда идет он.	35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 Пока Свет еще светит вам, верьте в Свет, чтобы стать детьми Света!» Сказав это, Иисус ушел и больше среди них не появлялся.	36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 И хотя совершил Он так много знамений у них на глазах, они всё же в Него не верили.	37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 Так что исполнились слова пророка Исайи, сказавшего: «Господи, кто поверил слышанному от нас, и кому открылось могущество руки Господней?»	38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 Да и не способны были они поверить, потому что, как сказал далее Исайя:	39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 «Ослепил Господь их глаза и каменными сделал их сердца, дабы, как говорит Он, глазами своими они не видели, и не могли постичь сердцем, и не обратились ко Мне, чтобы Я исцелил их».	40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 Исайя сказал так потому, что видел славу Иисуса. О Нем он говорил.	41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 При всём том даже многие из предводителей иудейских уверовали в Него, но из-за фарисеев не признавались в этом, чтобы не отлучили их от синагоги.	42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Быть в почете у людей для них было дороже, чем быть в почете у Бога.	43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 Иисус же суть учения Своего объявил громко и прямо: «Всякий верующий в Меня не в Меня верит, но в Того, Кто послал Меня, верит;	44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 и видящий Меня видит Того, Кто Меня послал.	45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 Я в мир пришел как свет, чтобы ни один верующий в Меня во тьме не оставался.	46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 А что до того, кто слова Мои слышит, но ими пренебрегает, не судья Я ему, ведь Я пришел не судить мир, а чтобы спасти его.	47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 Отвергающий Меня и не принимающий слова Мои сам уже нашел себе судью: слово, Мною сказанное, осудит его в последний День.	48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 Не от Себя ведь говорил Я, пославший Меня Отец сказал Мне, что говорить и какими словами.	49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
50 Я знаю, что наказ Его — это вечная жизнь. Потому, что говорю Я, говорю так, как сказал Мне Отец».	50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Иоанну

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Евангелие по Иоанну

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Иоанну

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Евангелие по Иоанну

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Ветхий
завет

Новый
завет