Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Иоанну

Глава 20

1 В первый день недели, рано утром, когда еще было темно, пришла к гробнице Мария Магдалина. Камень от входа в гробницу был отвален. Увидев это,

2 она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!»

3 Петр и тот ученик сразу же вышли из дома и поспешили к гробнице.

4 Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы.

5 Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел.

6 Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены,

7 и платок, которым повязывают голову покойника. Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них.

8 Тогда и ученик, прибежавший к гробнице первым, вошел в нее. Он тоже всё увидел и поверил.

9 (Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.)

10 После этого ученики вернулись домой.

11 А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу

12 и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах.

13 «Что ты плачешь, женщина?» — спросили они Марию. «Унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его», — ответила она.

14 Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его.

15 «Что ты плачешь, женщина? — спросил Иисус. — Кого ищешь?» «Господин, — сказала она, думая, что это садовник, — если это ты унес Его, то скажи, где положил Его, и я заберу Его».

16 «Мария!» — позвал Иисус. «Раввуни!» — воскликнула она и повернулась к Нему. (Сказано это было по-еврейски и означало «Учитель».)

17 «Не удерживай Меня, — остановил ее Иисус, — ведь Я еще не восходил к Отцу. Пойди к братьям Моим и скажи: „Я восхожу к Тому, Кто Отец Мой и Кто ваш Отец тоже, Он Бог Мой и ваш Бог“».

18 Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей.

19 Вечером того же первого дня недели, когда ученики Его собрались вместе и из страха перед иудейскими властями заперли двери, вдруг пришел Иисус, стал среди них и сказал им: «Мир вам!»

20 Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа.

21 «Мир вам! — повторил [Иисус]. — Как Меня Отец послал, так и Я посылаю вас».

22 Сказав это, дунул Он на них и добавил: «Примите Духа Святого!

23 Кому вы простите грехи, тому они простятся, а на ком оставите, на том они и останутся».

24 Фома же по прозвищу Близнец, тоже один из Двенадцати, не был с ними, когда приходил Иисус.

25 И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем, пока не вложу руку мою в рану у Него на боку».

26 Через восемь дней снова были Его ученики вместе. Теперь был с ними и Фома. Вдруг опять пришел к ним Иисус, хотя и была заперта дверь. Стал Он среди них и сказал: «Мир вам!»

27 А потом Он обратился к Фоме: «Вот руки Мои, прикоснись к ним пальцем твоим. Протяни руку свою и вложи ее в рану Мою на боку. Не сомневайся более, но верь!»

28 «Господь мой и Бог мой!» — воскликнул Фома.

29 А Иисус сказал ему: «Ты потому поверил, что увидел Меня? Блаженны те, кто поверил, не видев».

30 Много и других знамений, которые не описаны в книге этой, сотворил Иисус перед учениками [Своими].

31 А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его.

Вiд Iвана

Розділ 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Евангелие по Иоанну Глава 20	Вiд Iвана Розділ 20
1 В первый день недели, рано утром, когда еще было темно, пришла к гробнице Мария Магдалина. Камень от входа в гробницу был отвален. Увидев это,	1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
2 она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!»	2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
3 Петр и тот ученик сразу же вышли из дома и поспешили к гробнице.	3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
4 Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы.	4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел.	5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
6 Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены,	6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
7 и платок, которым повязывают голову покойника. Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них.	7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
8 Тогда и ученик, прибежавший к гробнице первым, вошел в нее. Он тоже всё увидел и поверил.	8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
9 (Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.)	9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
10 После этого ученики вернулись домой.	10 І учні верну́лися знову до се́бе.
11 А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу	11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
12 и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах.	12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
13 «Что ты плачешь, женщина?» — спросили они Марию. «Унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его», — ответила она.	13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
14 Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его.	14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
15 «Что ты плачешь, женщина? — спросил Иисус. — Кого ищешь?» «Господин, — сказала она, думая, что это садовник, — если это ты унес Его, то скажи, где положил Его, и я заберу Его».	15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
16 «Мария!» — позвал Иисус. «Раввуни!» — воскликнула она и повернулась к Нему. (Сказано это было по-еврейски и означало «Учитель».)	16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“
17 «Не удерживай Меня, — остановил ее Иисус, — ведь Я еще не восходил к Отцу. Пойди к братьям Моим и скажи: „Я восхожу к Тому, Кто Отец Мой и Кто ваш Отец тоже, Он Бог Мой и ваш Бог“».	17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
18 Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей.	18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
19 Вечером того же первого дня недели, когда ученики Его собрались вместе и из страха перед иудейскими властями заперли двери, вдруг пришел Иисус, стал среди них и сказал им: «Мир вам!»	19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
20 Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа.	20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 «Мир вам! — повторил [Иисус]. — Как Меня Отец послал, так и Я посылаю вас».	21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
22 Сказав это, дунул Он на них и добавил: «Примите Духа Святого!	22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
23 Кому вы простите грехи, тому они простятся, а на ком оставите, на том они и останутся».	23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
24 Фома же по прозвищу Близнец, тоже один из Двенадцати, не был с ними, когда приходил Иисус.	24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
25 И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем, пока не вложу руку мою в рану у Него на боку».	25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
26 Через восемь дней снова были Его ученики вместе. Теперь был с ними и Фома. Вдруг опять пришел к ним Иисус, хотя и была заперта дверь. Стал Он среди них и сказал: «Мир вам!»	26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
27 А потом Он обратился к Фоме: «Вот руки Мои, прикоснись к ним пальцем твоим. Протяни руку свою и вложи ее в рану Мою на боку. Не сомневайся более, но верь!»	27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
28 «Господь мой и Бог мой!» — воскликнул Фома.	28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
29 А Иисус сказал ему: «Ты потому поверил, что увидел Меня? Блаженны те, кто поверил, не видев».	29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
30 Много и других знамений, которые не описаны в книге этой, сотворил Иисус перед учениками [Своими].	30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его.	31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Иоанну

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Евангелие по Иоанну

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Иоанну

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Евангелие по Иоанну

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет