Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Иоанну

Глава 4

1 [1-2] К тому времени до фарисеев дошел слух, что у Иисуса больше учеников и большее число людей крестит Он, чем Иоанн (крестил, правда, не Сам Иисус, а ученики его). Узнав об этой молве,

3 Иисус покинул Иудею и вновь отправился в Галилею.

4 Путь Его лежал через Самарию,

5 и случилось Ему дойти до самаритянского города Сихарь, что рядом с тем известным полем, которое Иаков выделил сыну своему Иосифу.

6 Был там колодец Иакова. Уставший от дороги, Иисус присел около него. Дело было в полдень.

7 Пришла туда за водой какая-то женщина самарянская. Иисус попросил ее: «Дай Мне напиться!»

8 (Учеников Его не было тогда: они ушли в город купить еды.)

9 «Как?! Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, пить?» — удивилась женщина (иудеи ведь не имели дел с самаритянами).

10 «Если бы знала ты, что Бог дарует, если бы знала, Кто просит у тебя напиться, — ты и сама попросила бы Его, и Он дал бы тебе живой воды», — ответил Иисус.

11 «Тебе, Господин, и зачерпнуть-то нечем, — промолвила [женщина], — а колодец так глубок — откуда же взять Тебе „живую воду“?

12 Разве больше Ты отца нашего Иакова, давшего нам этот колодец, из которого и сам он пил, и его сыновья, и скот свой они поили?»

13 Иисус сказал на это: «Кто эту пьет воду, тот снова захочет пить.

14 Но кто выпьет воды, которую Я дам ему, забудет тот, что такое жажда. Вода, которую дам Я, станет тем неиссякающим ключом, который будет бить в нем на всем пути его к вечной жизни».

15 «Так дай же мне, Господин, — попросила женщина, — воды Твоей, чтобы не хотелось уже мне больше пить и не нужно было ходить сюда за водой».

16 «Ступай, позови своего мужа, — ответил Иисус, — и вместе с ним приходи сюда».

17 «Нет у меня мужа», — сказала она Ему. «Правильно говоришь ты, — заметил Иисус, — нет у тебя мужа.

18 Было у тебя уже пять мужей, а тот, с кем теперь ты живешь, не муж тебе; ты правду сказала».

19 «Я вижу, Господин, что Ты пророк! — удивилась женщина. —

20 Объясни тогда, почему наши предки на этой горе совершали свои богослужения, а вы, иудеи, говорите, что место, где следует это делать, — в Иерусалиме?»

21 Иисус ответил: «Верь мне, женщина: недалеко уже время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

22 Вы ведь, самаритяне, и не знаете, чему поклоняетесь, а мы знаем, недаром от иудеев — спасение.

23 Близко время, и даже наступило уже оно, когда истинно почитающие Отца будут в духе и истине поклоняться Ему — такого Он ждет поклонения.

24 Бог — это дух, и те, кто хочет поклоняться Ему, должны поклоняться в духе и истине».

25 «Я знаю, — отозвалась женщина, — что придет Мессия, то есть Христос. Вот Он и объяснит нам всё, когда придет».

26 Тогда Иисус сказал: «ЭТО Я, Я, говорящий теперь с тобой».

27 В это время вернулись как раз ученики Его. Удивились они, увидев, что разговаривает Иисус с женщиной, но никто не решился спросить, почему Он заговорил с ней и о чем.

28 Женщина та оставила свой кувшин и ушла в город; и стала она там говорить людям:

29 «Пойдите, посмотрите на Человека, Который рассказал мне про всё, что я делала прежде. Уж не Христос ли Он?»

30 Люди вышли из города и направились к Нему.

31 Ученики тем временем просили Его: «Равви, поешь что-нибудь!»

32 Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о какой не знаете вы».

33 В недоумении спрашивали они друг друга: «Не приносил ли кто поесть Ему?»

34 Иисус же продолжал: «Исполнить волю Пославшего Меня и дело Его завершить — вот пища Моя.

35 Не говорите ли вы: „Пройдет четыре месяца, и наступит жатва“? Но оглянитесь, говорю вам, посмотрите на нивы: побелели они, созрели для жатвы.

36 Так что получает уже жнец награду свою, собирая урожай для вечной жизни, и могут радоваться вместе и сеятель, и жнец.

37 Справедлива пословица: „Один сеет, а другой жнет“.

38 Я послал вас жать то, над чем не вы трудились, а другие, они трудились, но суждено вам разделить с ними плоды трудов их».

39 А та самаритянка продолжала свидетельствовать повсюду: «Он рассказал мне всё, что я делала прежде». И многие жители города того уверовали в Него,

40 поэтому, когда самаритяне пришли к Иисусу, они попросили Его побыть с ними. Он оставался у них два дня,

41 и тогда еще больше людей уверовало в Иисуса, после того, как сами они услышали Его.

42 Они говорили той женщине: «Не с твоих уже слов веруем, но потому, что сами слышали Его. Теперь мы знаем: Он воистину Спаситель мира».

43 Через два дня Иисус ушел оттуда в Галилею

44 (Он ведь Сам говорил ученикам Своим, что не признают пророка в отечестве его).

45 Многие галилеяне тоже были на празднике в Иерусалиме и видели все чудеса, которые совершил там Иисус, потому с радостью встретили они Его у себя в Галилее.

46 Иисус потом вновь появился в Кане, в том самом селении галилейском, где он превратил однажды воду в вино. Там остановился в то время царедворец, у которого в Капернауме страдал от тяжелой болезни сын.

47 Прослышав, что Иисус опять пришел из Иудеи в Галилею, отец явился к Нему и стал просить Его пойти в Капернаум, дабы исцелить сына его, который уже при смерти.

48 «Неужели не уверует из вас никто, не увидев знамений и чудес?» — отозвался на эту просьбу Иисус.

49 Царедворец торопил: «Господин! Пойдем скорее, пока не умерло дитя мое».

50 «Иди домой, — ответил ему Иисус, — жив твой сын и будет здоров». Поверил человек тот словам Иисуса и пошел.

51 Был он еще в пути, когда встретили его слуги и сказали, что мальчик жив и здоров.

52 Отец спросил, в котором часу стало легче его сыну. «Вчера около часа дня оставила его лихорадка», — ответили слуги.

53 Понял отец, что в тот самый час произошло исцеление, когда Иисус сказал ему: «Жив твой сын и будет здоров». Уверовал царедворец в Иисуса, а с ним и весь дом его.

54 Это было второе чудесное знамение в Галилее, которое совершил Иисус по возвращении из Иудеи.

Вiд Iвана

Розділ 4

1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Евангелие по Иоанну Глава 4	Вiд Iвана Розділ 4
1 [1-2] К тому времени до фарисеев дошел слух, что у Иисуса больше учеников и большее число людей крестит Он, чем Иоанн (крестил, правда, не Сам Иисус, а ученики его). Узнав об этой молве,	1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2	2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 Иисус покинул Иудею и вновь отправился в Галилею.	3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
4 Путь Его лежал через Самарию,	4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
5 и случилось Ему дойти до самаритянского города Сихарь, что рядом с тем известным полем, которое Иаков выделил сыну своему Иосифу.	5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
6 Был там колодец Иакова. Уставший от дороги, Иисус присел около него. Дело было в полдень.	6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Пришла туда за водой какая-то женщина самарянская. Иисус попросил ее: «Дай Мне напиться!»	7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
8 (Учеников Его не было тогда: они ушли в город купить еды.)	8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
9 «Как?! Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, пить?» — удивилась женщина (иудеи ведь не имели дел с самаритянами).	9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 «Если бы знала ты, что Бог дарует, если бы знала, Кто просит у тебя напиться, — ты и сама попросила бы Его, и Он дал бы тебе живой воды», — ответил Иисус.	10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
11 «Тебе, Господин, и зачерпнуть-то нечем, — промолвила [женщина], — а колодец так глубок — откуда же взять Тебе „живую воду“?	11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Разве больше Ты отца нашего Иакова, давшего нам этот колодец, из которого и сам он пил, и его сыновья, и скот свой они поили?»	12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
13 Иисус сказал на это: «Кто эту пьет воду, тот снова захочет пить.	13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
14 Но кто выпьет воды, которую Я дам ему, забудет тот, что такое жажда. Вода, которую дам Я, станет тем неиссякающим ключом, который будет бить в нем на всем пути его к вечной жизни».	14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.
15 «Так дай же мне, Господин, — попросила женщина, — воды Твоей, чтобы не хотелось уже мне больше пить и не нужно было ходить сюда за водой».	15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
16 «Ступай, позови своего мужа, — ответил Иисус, — и вместе с ним приходи сюда».	16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
17 «Нет у меня мужа», — сказала она Ему. «Правильно говоришь ты, — заметил Иисус, — нет у тебя мужа.	17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Было у тебя уже пять мужей, а тот, с кем теперь ты живешь, не муж тебе; ты правду сказала».	18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
19 «Я вижу, Господин, что Ты пророк! — удивилась женщина. —	19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Объясни тогда, почему наши предки на этой горе совершали свои богослужения, а вы, иудеи, говорите, что место, где следует это делать, — в Иерусалиме?»	20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
21 Иисус ответил: «Верь мне, женщина: недалеко уже время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.	21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
22 Вы ведь, самаритяне, и не знаете, чему поклоняетесь, а мы знаем, недаром от иудеев — спасение.	22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Близко время, и даже наступило уже оно, когда истинно почитающие Отца будут в духе и истине поклоняться Ему — такого Он ждет поклонения.	23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
24 Бог — это дух, и те, кто хочет поклоняться Ему, должны поклоняться в духе и истине».	24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
25 «Я знаю, — отозвалась женщина, — что придет Мессия, то есть Христос. Вот Он и объяснит нам всё, когда придет».	25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
26 Тогда Иисус сказал: «ЭТО Я, Я, говорящий теперь с тобой».	26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
27 В это время вернулись как раз ученики Его. Удивились они, увидев, что разговаривает Иисус с женщиной, но никто не решился спросить, почему Он заговорил с ней и о чем.	27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“
28 Женщина та оставила свой кувшин и ушла в город; и стала она там говорить людям:	28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
29 «Пойдите, посмотрите на Человека, Который рассказал мне про всё, что я делала прежде. Уж не Христос ли Он?»	29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
30 Люди вышли из города и направились к Нему.	30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
31 Ученики тем временем просили Его: «Равви, поешь что-нибудь!»	31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
32 Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о какой не знаете вы».	32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
33 В недоумении спрашивали они друг друга: «Не приносил ли кто поесть Ему?»	33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
34 Иисус же продолжал: «Исполнить волю Пославшего Меня и дело Его завершить — вот пища Моя.	34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
35 Не говорите ли вы: „Пройдет четыре месяца, и наступит жатва“? Но оглянитесь, говорю вам, посмотрите на нивы: побелели они, созрели для жатвы.	35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
36 Так что получает уже жнец награду свою, собирая урожай для вечной жизни, и могут радоваться вместе и сеятель, и жнец.	36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.
37 Справедлива пословица: „Один сеет, а другой жнет“.	37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
38 Я послал вас жать то, над чем не вы трудились, а другие, они трудились, но суждено вам разделить с ними плоды трудов их».	38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
39 А та самаритянка продолжала свидетельствовать повсюду: «Он рассказал мне всё, что я делала прежде». И многие жители города того уверовали в Него,	39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
40 поэтому, когда самаритяне пришли к Иисусу, они попросили Его побыть с ними. Он оставался у них два дня,	40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 и тогда еще больше людей уверовало в Иисуса, после того, как сами они услышали Его.	41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 Они говорили той женщине: «Не с твоих уже слов веруем, но потому, что сами слышали Его. Теперь мы знаем: Он воистину Спаситель мира».	42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
43 Через два дня Иисус ушел оттуда в Галилею	43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 (Он ведь Сам говорил ученикам Своим, что не признают пророка в отечестве его).	44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
45 Многие галилеяне тоже были на празднике в Иерусалиме и видели все чудеса, которые совершил там Иисус, потому с радостью встретили они Его у себя в Галилее.	45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Иисус потом вновь появился в Кане, в том самом селении галилейском, где он превратил однажды воду в вино. Там остановился в то время царедворец, у которого в Капернауме страдал от тяжелой болезни сын.	46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
47 Прослышав, что Иисус опять пришел из Иудеи в Галилею, отец явился к Нему и стал просить Его пойти в Капернаум, дабы исцелить сына его, который уже при смерти.	47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 «Неужели не уверует из вас никто, не увидев знамений и чудес?» — отозвался на эту просьбу Иисус.	48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
49 Царедворец торопил: «Господин! Пойдем скорее, пока не умерло дитя мое».	49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
50 «Иди домой, — ответил ему Иисус, — жив твой сын и будет здоров». Поверил человек тот словам Иисуса и пошел.	50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 Был он еще в пути, когда встретили его слуги и сказали, что мальчик жив и здоров.	51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
52 Отец спросил, в котором часу стало легче его сыну. «Вчера около часа дня оставила его лихорадка», — ответили слуги.	52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
53 Понял отец, что в тот самый час произошло исцеление, когда Иисус сказал ему: «Жив твой сын и будет здоров». Уверовал царедворец в Иисуса, а с ним и весь дом его.	53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Это было второе чудесное знамение в Галилее, которое совершил Иисус по возвращении из Иудеи.	54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Иоанну

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие по Иоанну

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Иоанну

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие по Иоанну

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет