CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ис. 47
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга пророка Исайи

Глава 47

1 «Сойди, о дева, Вавилона дочь, с высот своих! Спустись на землю и в пыли сиди, ведь твоего престола больше нет! Не назовут уже тебя, халдеев дочь, красавицей, изысканно одетой!

2 Берись за жернова — муку мели, сбрось покрывало, подбери подол — и через реки, голоногой, вброд иди.

3 Откроется всем нагота твоя, и срам твой оголится. Я отомщу — не воспротивится никто!»

4 Святой Бог Израилев — Избавитель наш, ГОСПОДЬ Воинств — имя Его.

5 «Сиди в безмолвии, во тьме сокройся, дочь халдеев, владычицей царей тебя уже не назовут!

6 Прогневался Я на народ Мой, удел Свой собственный Я разорил, в руки твои предал виновных — не была ты к ним милостива, даже на старца налагала тяжкую ношу.

7 Говорила: „Владычество мое вечно“, — и не задумывалась о том, что будет в конце, об этом и не помышляла.

8 Слушай же теперь, изнеженная: ты сидишь беззаботно, говоришь себе самой: „Нет мне в мире подобной! Никогда не останусь вдовою, не узнаю, каково это — терять детей“.

9 Обе беды нагрянут к тебе разом, в один день — вдовство и потеря детей — сполна придется тебе их изведать, сколь ни сильна ты в своем чародействе, сколь ни владеешь ты волшебством.

10 Уповала ты на свое злодейство, приговаривала: „Никто меня не видит“. Сбило тебя с пути твое многознание, сама себе говорила ты: „Нет мне в мире подобной!“

11 Нагрянет беда — не помогут тебе чародейства; несчастье придет — не сможешь его отвратить, погибель настигнет, неведомая прежде.

12 Так давай займись волхвованием и всеми своими чародействами, в которых ты с юности преуспевала, глядишь, помогут они тебе, может, кого и напугаешь?

13 Утомилась ты, собирая частые советы, — так пусть теперь выступят звездочеты, пусть спасут тебя предсказатели, предрекающие твою судьбу по новой луне.

14 Но они, как солома, в огне сгорели, не спасли даже самих себя от пламени, не осталось от них ни углей, чтобы согреться, ни огня, чтобы перед ним посидеть.

15 Вот что сталось с теми, с кем ты делила труды, с кем вела дела от самой своей юности, — разбрелись все в разные стороны, и некому больше спасти тебя».

Iсая

Розділ 47

1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, —

3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни!

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів.

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.

8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“

9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь!

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“

11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш.

12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш!

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти!

14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього.

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

Книга пророка Исайи

Глава 47

Iсая

Розділ 47

1 «Сойди, о дева, Вавилона дочь, с высот своих! Спустись на землю и в пыли сиди, ведь твоего престола больше нет! Не назовут уже тебя, халдеев дочь, красавицей, изысканно одетой!

1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!

2 Берись за жернова — муку мели, сбрось покрывало, подбери подол — и через реки, голоногой, вброд иди.

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, —

3 Откроется всем нагота твоя, и срам твой оголится. Я отомщу — не воспротивится никто!»

3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни!

4 Святой Бог Израилев — Избавитель наш, ГОСПОДЬ Воинств — имя Его.

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів.

5 «Сиди в безмолвии, во тьме сокройся, дочь халдеев, владычицей царей тебя уже не назовут!

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

6 Прогневался Я на народ Мой, удел Свой собственный Я разорил, в руки твои предал виновных — не была ты к ним милостива, даже на старца налагала тяжкую ношу.

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,

7 Говорила: „Владычество мое вечно“, — и не задумывалась о том, что будет в конце, об этом и не помышляла.

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.

8 Слушай же теперь, изнеженная: ты сидишь беззаботно, говоришь себе самой: „Нет мне в мире подобной! Никогда не останусь вдовою, не узнаю, каково это — терять детей“.

8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“

9 Обе беды нагрянут к тебе разом, в один день — вдовство и потеря детей — сполна придется тебе их изведать, сколь ни сильна ты в своем чародействе, сколь ни владеешь ты волшебством.

9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь!

10 Уповала ты на свое злодейство, приговаривала: „Никто меня не видит“. Сбило тебя с пути твое многознание, сама себе говорила ты: „Нет мне в мире подобной!“

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“

11 Нагрянет беда — не помогут тебе чародейства; несчастье придет — не сможешь его отвратить, погибель настигнет, неведомая прежде.

11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш.

12 Так давай займись волхвованием и всеми своими чародействами, в которых ты с юности преуспевала, глядишь, помогут они тебе, может, кого и напугаешь?

12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш!

13 Утомилась ты, собирая частые советы, — так пусть теперь выступят звездочеты, пусть спасут тебя предсказатели, предрекающие твою судьбу по новой луне.

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти!

14 Но они, как солома, в огне сгорели, не спасли даже самих себя от пламени, не осталось от них ни углей, чтобы согреться, ни огня, чтобы перед ним посидеть.

14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього.

15 Вот что сталось с теми, с кем ты делила труды, с кем вела дела от самой своей юности, — разбрелись все в разные стороны, и некому больше спасти тебя».

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!