Библия - Обещанное Восстановление

Книга судей

Глава 1

1 После смерти Иисуса Навина стали израильтяне вопрошать ГОСПОДА: «Какому из наших колен первым идти войной на ханаанеев?»

2 ГОСПОДЬ ответил: «Идти первым колену Иуды. Я отдаю в его руки эту страну».

3 Тогда воины из колена Иуды сказали своим братьям из колена Симеона: «Пойдемте вместе, отвоюем у ханаанеев удел, доставшийся нам по жребию, а потом отвоюем ваш удел». И колено Симеона примкнуло к колену Иуды.

4 Когда же племя Иуды пошло в наступление, ГОСПОДЬ отдал им в руки ханаанеев и периззеев, и десять тысяч из вражеского войска пало в Везеке.

5 Там столкнулись израильтяне и с самим правителем Везека, и вступили в бой с ним, и нанесли поражение ханаанеям и периззеям.

6 Правитель Везека бежал, но они пустились в погоню за ним и, поймав его, отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

7 Тогда сказал правитель Везека: «Семьдесят царей, которым я отрубил большие пальцы рук и ног, кормились объедками с моего стола. Воздал мне Бог по моим делам!» Его увели в Иерусалим, там он и умер.

8 Иудеяне пошли войной на Иерусалим, овладели им, перебили жителей его мечом, а город предали огню.

9 Потом иудеяне двинулись на ханаанеев, которые населяли нагорье, пустыню Негев и предгорья.

10 Также пошли они войной против ханаанеев, живших в Хевроне (который прежде назывался Кирьят-Арбой), и поразили Шешая, Ахимана и Талмая.

11 Оттуда они пошли против жителей Девира (что прежде назывался Кирьят-Сефером).

12 Халев же пообещал: «Тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его, я отдам в жены свою дочь Ахсу».

13 Отниэль, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил этот город, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.

14 Однажды, когда они навещали Халева, Ахса уговорила Отниэля выпросить у ее отца земельный надел. Когда сошла она со своего осла, Халев спросил ее о том, чего она желает. Она ответила:

15 «Прошу тебя о благословенном даре! Ты дал мне земли в Негеве, так дай мне и водные источники!» И он отдал ей верхние и нижние источники.

16 А кенеи, потомки тестя Моисея, отправились из Города пальм вместе с иудеянами в Иудейскую пустыню, то есть в Негев около Арада. Там они и поселились среди того народа.

17 Колено Иуды вместе с коленом Симеона, своими братьями, пошли войной на ханаанеев, что жили в Цефате, разбили их и предали Цефат заклятью. И стали с тех пор называть это место Хорма.

18 Также захватили они и Газу с ее землями, и Ашкелон, и Экрон с их землями.

19 И ГОСПОДЬ был с коленом Иуды, и они завоевали земли нагорья. Но они не смогли одолеть жителей долин, потому что у тех были колесницы, окованные железом.

20 Халеву, как заповедал Моисей, отдали Хеврон, и он изгнал оттуда трех потомков Анака.

21 А евусеев, живших в Иерусалиме, вениаминитяне так и не изгнали, и живут евусеи с вениаминитянами по сей день.

22 Потомки Иосифа также пошли войной на Бет-Эль, и ГОСПОДЬ был с ними.

23 Когда их лазутчики осматривали укрепления Бет-Эля (прежнее имя этого города было Луз),

24 им попался человек, выходивший из города. Они попросили его: «Покажи нам, как пробраться в город, и мы отплатим тебе добром!»

25 Он показал им, как пробраться в город, и они вошли и перебили жителей мечом, а человека того вместе со всей родней отпустили.

26 Отправился он в землю хеттов, и основал там город, и назвал его Луз. И это имя сохранилось за ним по сей день.

27 Но колено Манассии не сумело захватить Бет-Шеан и Таанах и их окрестные селения и изгнать жителей Дора и Ивлеама и Мегиддо и всех живущих в окрестностях этих городов, так как ханаанеи крепко держались за эти земли.

28 Когда же израильтяне прочно обосновались там, то заставили ханаанеев работать на себя, так и не изгнав их полностью.

29 И потомки Ефрема тоже не изгнали ханаанеев, живших в Гезере, — они так и остались жить в Гезере среди ефремлян.

30 И потомки Завулона не изгнали обитателей Китрона и обитателей Нахалола и потому ханаанеи жили среди потомков Завулона и работали на них.

31 Также и потомки Асира не изгнали обитателей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелбы, Афика и Рехова.

32 И потомки Асира так и жили среди населявших ту землю ханаанеев, не сумев завладеть их землями.

33 Колено Неффалима не изгнало обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната — так и жили они среди ханаанеев, населявших ту землю, а обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната заставили работать на себя.

34 Амореи тем временем оттеснили потомков Дана в нагорье и не пускали их на равнину.

35 И амореям удалось закрепиться на склонах горы Херес, в Аялоне и Шаалвиме, но когда потомки Иосифа взяли верх и одолели их, то заставили амореев работать на себя.

36 (Пределы аморейские начинаются от подъема Акраббим, от Селы и далее.)

Книга Суддiв

Розділ 1

1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Книга судей Глава 1	Книга Суддiв Розділ 1
1 После смерти Иисуса Навина стали израильтяне вопрошать ГОСПОДА: «Какому из наших колен первым идти войной на ханаанеев?»	1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“
2 ГОСПОДЬ ответил: «Идти первым колену Иуды. Я отдаю в его руки эту страну».	2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.
3 Тогда воины из колена Иуды сказали своим братьям из колена Симеона: «Пойдемте вместе, отвоюем у ханаанеев удел, доставшийся нам по жребию, а потом отвоюем ваш удел». И колено Симеона примкнуло к колену Иуды.	3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.
4 Когда же племя Иуды пошло в наступление, ГОСПОДЬ отдал им в руки ханаанеев и периззеев, и десять тысяч из вражеского войска пало в Везеке.	4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.
5 Там столкнулись израильтяне и с самим правителем Везека, и вступили в бой с ним, и нанесли поражение ханаанеям и периззеям.	5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.
6 Правитель Везека бежал, но они пустились в погоню за ним и, поймав его, отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.	6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.
7 Тогда сказал правитель Везека: «Семьдесят царей, которым я отрубил большие пальцы рук и ног, кормились объедками с моего стола. Воздал мне Бог по моим делам!» Его увели в Иерусалим, там он и умер.	7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“
8 Иудеяне пошли войной на Иерусалим, овладели им, перебили жителей его мечом, а город предали огню.	8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.
9 Потом иудеяне двинулись на ханаанеев, которые населяли нагорье, пустыню Негев и предгорья.	9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.
10 Также пошли они войной против ханаанеев, живших в Хевроне (который прежде назывался Кирьят-Арбой), и поразили Шешая, Ахимана и Талмая.	10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.
11 Оттуда они пошли против жителей Девира (что прежде назывался Кирьят-Сефером).	11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.
12 Халев же пообещал: «Тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его, я отдам в жены свою дочь Ахсу».	12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.
13 Отниэль, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил этот город, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.	13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.
14 Однажды, когда они навещали Халева, Ахса уговорила Отниэля выпросить у ее отца земельный надел. Когда сошла она со своего осла, Халев спросил ее о том, чего она желает. Она ответила:	14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“
15 «Прошу тебя о благословенном даре! Ты дал мне земли в Негеве, так дай мне и водные источники!» И он отдал ей верхние и нижние источники.	15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.
16 А кенеи, потомки тестя Моисея, отправились из Города пальм вместе с иудеянами в Иудейскую пустыню, то есть в Негев около Арада. Там они и поселились среди того народа.	16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.
17 Колено Иуды вместе с коленом Симеона, своими братьями, пошли войной на ханаанеев, что жили в Цефате, разбили их и предали Цефат заклятью. И стали с тех пор называть это место Хорма.	17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.
18 Также захватили они и Газу с ее землями, и Ашкелон, и Экрон с их землями.	18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.
19 И ГОСПОДЬ был с коленом Иуды, и они завоевали земли нагорья. Но они не смогли одолеть жителей долин, потому что у тех были колесницы, окованные железом.	19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.
20 Халеву, как заповедал Моисей, отдали Хеврон, и он изгнал оттуда трех потомков Анака.	20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.
21 А евусеев, живших в Иерусалиме, вениаминитяне так и не изгнали, и живут евусеи с вениаминитянами по сей день.	21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.
22 Потомки Иосифа также пошли войной на Бет-Эль, и ГОСПОДЬ был с ними.	22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.
23 Когда их лазутчики осматривали укрепления Бет-Эля (прежнее имя этого города было Луз),	23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.
24 им попался человек, выходивший из города. Они попросили его: «Покажи нам, как пробраться в город, и мы отплатим тебе добром!»	24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“
25 Он показал им, как пробраться в город, и они вошли и перебили жителей мечом, а человека того вместе со всей родней отпустили.	25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.
26 Отправился он в землю хеттов, и основал там город, и назвал его Луз. И это имя сохранилось за ним по сей день.	26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.
27 Но колено Манассии не сумело захватить Бет-Шеан и Таанах и их окрестные селения и изгнать жителей Дора и Ивлеама и Мегиддо и всех живущих в окрестностях этих городов, так как ханаанеи крепко держались за эти земли.	27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.
28 Когда же израильтяне прочно обосновались там, то заставили ханаанеев работать на себя, так и не изгнав их полностью.	28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.
29 И потомки Ефрема тоже не изгнали ханаанеев, живших в Гезере, — они так и остались жить в Гезере среди ефремлян.	29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.
30 И потомки Завулона не изгнали обитателей Китрона и обитателей Нахалола и потому ханаанеи жили среди потомков Завулона и работали на них.	30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.
31 Также и потомки Асира не изгнали обитателей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелбы, Афика и Рехова.	31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.
32 И потомки Асира так и жили среди населявших ту землю ханаанеев, не сумев завладеть их землями.	32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.
33 Колено Неффалима не изгнало обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната — так и жили они среди ханаанеев, населявших ту землю, а обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната заставили работать на себя.	33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.
34 Амореи тем временем оттеснили потомков Дана в нагорье и не пускали их на равнину.	34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.
35 И амореям удалось закрепиться на склонах горы Херес, в Аялоне и Шаалвиме, но когда потомки Иосифа взяли верх и одолели их, то заставили амореев работать на себя.	35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.
36 (Пределы аморейские начинаются от подъема Акраббим, от Селы и далее.)	36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга судей

Глава 1

Книга Суддiв

Розділ 1

Книга судей

Глава 1

Книга Суддiв

Розділ 1

Ветхий завет

Новый завет

Книга судей

Глава 1

Книга Суддiв

Розділ 1

Книга судей

Глава 1

Книга Суддiв

Розділ 1

Ветхий
завет

Новый
завет