Второе послание апостола христианам в КоринфеГлава 3 |
|
1 |
|
2 Такое письмо для нас — вы сами. Оно написано в сердцах наших и легко узнаётся и читается всеми. |
|
3 И ясно, что вы — письмо Христово, которое в служении нашем писали мы не чернилами, но Духом Бога Живого, и не на скрижалях каменных, но на скрижалях сердца человеческого. |
|
4 |
|
5 в нас самих нет ничего, что позволило бы нам считать себя способными для этого дела — от Бога та способность наша, |
|
6 Он дал нам ее, чтобы могли мы быть служителями нового завета — не буквы, но Духа, ибо буква Закона убивает, а Дух животворит. |
|
7 |
|
8 то не в большей ли славе должно совершаться служение Духа? |
|
9 Если в сиянии славы свершалось служение, которое вело к обвинению, то не большей ли изобилует славой служение, ведущее к праведности?! |
|
10 Так что прежде прославленное ныне осталось без славы из-за славы, безмерно ее превзошедшей. |
|
11 Ибо хотя и преходящее было в славе, насколько же больше слава того, чему быть вечно! |
|
12 |
|
13 не как Моисей, который скрывал от взоров израильтян лицо свое под покрывалом: им не следовало видеть конец славы исчезавшей. |
|
14 Но мысль их закоснела, так что и по сей день это покрывало остается у них при чтении Ветхого Завета неснятым, снимается же оно там, где Христос. |
|
15 И до сих пор, когда читают они Моисея, лежит покрывало на их сердцах. |
|
16 Но снимается оно всякий раз, как только обратится кто к Господу. |
|
17 Ведь Господь наш есть Дух, а где Дух Господень, там свобода. |
|
18 И все мы, — каждый с открытым лицом, — отражая, как зеркало, славу Господа, сами преображаемся в образ Его. От славы к славе ведет нас Господь, Который есть Дух. |
2-е до коринтянРозділ 3 |
|
1 |
|
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! |
|
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця. |
|
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, |
|
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога. |
|
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є. |
|
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його, |
|
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа! |
|
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! |
|
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, |
|
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! |
|
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости, |
|
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. |
|
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м. |
|
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло, |
|
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“. |
|
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля. |
|
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Господа Духа. |
Второе послание апостола христианам в КоринфеГлава 3 |
2-е до коринтянРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 Такое письмо для нас — вы сами. Оно написано в сердцах наших и легко узнаётся и читается всеми. |
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! |
|
3 И ясно, что вы — письмо Христово, которое в служении нашем писали мы не чернилами, но Духом Бога Живого, и не на скрижалях каменных, но на скрижалях сердца человеческого. |
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця. |
|
4 |
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, |
|
5 в нас самих нет ничего, что позволило бы нам считать себя способными для этого дела — от Бога та способность наша, |
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога. |
|
6 Он дал нам ее, чтобы могли мы быть служителями нового завета — не буквы, но Духа, ибо буква Закона убивает, а Дух животворит. |
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є. |
|
7 |
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його, |
|
8 то не в большей ли славе должно совершаться служение Духа? |
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа! |
|
9 Если в сиянии славы свершалось служение, которое вело к обвинению, то не большей ли изобилует славой служение, ведущее к праведности?! |
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! |
|
10 Так что прежде прославленное ныне осталось без славы из-за славы, безмерно ее превзошедшей. |
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, |
|
11 Ибо хотя и преходящее было в славе, насколько же больше слава того, чему быть вечно! |
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! |
|
12 |
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости, |
|
13 не как Моисей, который скрывал от взоров израильтян лицо свое под покрывалом: им не следовало видеть конец славы исчезавшей. |
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. |
|
14 Но мысль их закоснела, так что и по сей день это покрывало остается у них при чтении Ветхого Завета неснятым, снимается же оно там, где Христос. |
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м. |
|
15 И до сих пор, когда читают они Моисея, лежит покрывало на их сердцах. |
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло, |
|
16 Но снимается оно всякий раз, как только обратится кто к Господу. |
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“. |
|
17 Ведь Господь наш есть Дух, а где Дух Господень, там свобода. |
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля. |
|
18 И все мы, — каждый с открытым лицом, — отражая, как зеркало, славу Господа, сами преображаемся в образ Его. От славы к славе ведет нас Господь, Который есть Дух. |
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Господа Духа. |