Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 1

1 В первом моем повествовании я поведал тебе, Феофил, обо всем, что совершал Иисус и чему учил Он с самого начала,

2 вплоть до дня Его вознесения, когда избранные Им апостолы через Святого Духа получили от Него последние повеления.

3 После крестных мук Своих Иисус предстал пред ними живым и дал им возможность удостовериться в этом: сорок дней Он являлся им и говорил о Царстве Божием.

4 И однажды, встретившись с апостолами, Иисус повелел им не отлучаться из Иерусалима, а ждать там обещанного Отцом, добавив: «Вы слышали от Меня об этом обещании.

5 Ведь Иоанн крестил водою, а вы уже через несколько дней будете крещены Духом Святым».

6 Собравшись в следующий раз, апостолы спросили Его: «Господи, не теперь ли восстановишь Ты царство народа израильского?»

7 Он же сказал им: «Вы не можете знать времена и сроки, которые Отец установил Своей властью.

8 Но вы обретете силу, когда снизойдет на вас Святой Дух, и станете свидетельствовать обо Мне и в Иерусалиме, и [по] всей Иудее, и в Самарии, и даже до концов земли».

9 После этих слов прямо у них на глазах Он был вознесен, и облако скрыло Его из виду.

10 И когда они во время Его вознесения продолжали пристально смотреть на небо, вдруг предстали перед ними двое в белых одеждах

11 и сказали: «Галилеяне! Что стоите вы здесь и смотрите на небо? Этот Иисус, ныне взятый от вас на небо, вернется точно таким же образом, как только что покинул вас!»

12 Тогда ученики возвратились в Иерусалим с горы, которая называлась Масличной и находилась недалеко от города, всего лишь на расстоянии субботнего пути.

13 Пришли они в тот дом, где обычно собирались, и поднялись в горницу. Это были Петр, Иоанн, Иаков и Андрей, Филипп и Фома, Варфоломей и Матфей, Иаков, сын Алфея, и Симон Зилот, и Иуда, сын Иакова.

14 Все они единодушно и непрестанно молились вместе с некоторыми женщинами, а также с Марией, матерью Иисуса, и братьями Его.

15 В один из тех дней Петр, встав посреди собравшихся (а было их около ста двадцати человек), сказал:

16 «Братья мои! Надлежало исполниться тому пророчеству Писания, где Дух Святой устами Давида предсказал участь Иуды, того, кто указал путь пришедшим схватить Иисуса, —

17 он был одним из нас и совершал то же самое, что и мы, служение.

18 Но, купив поле ценой собственного нечестия, он кончил тем, что низвергся на землю вниз головой так, что тело его разорвалось надвое и выпали все внутренности его.

19 Об этом узнали все жители Иерусалима, и стали они называть на своем языке это место Акелдама, что значит „кровавое поле“.

20 А в книге Псалмов, — добавил Петр, — написано: „Да придет в запустение жилище его, да не останется живущего в нем“; и еще сказано: „Обязанности его да примет другой“.

21 И теперь нужно, чтобы один из тех, кто постоянно был с нами, когда жил среди нас Господь Иисус, —

22 начиная со времени, как Иоанн крестил Его, до того дня, когда Он был вознесен от нас, — присоединился к нам как свидетель Его воскресения».

23 Собравшиеся предложили двоих: Иосифа Юста, называемого также Варсаввой, и Матфия.

24 И в молитве просили они: «Господи, Тебе открыто сердце каждого, покажи, кого из них двоих Ты избрал

25 для служения этого и для апостольства, которое оставил Иуда, уйдя туда, где ему место».

26 Они бросили жребий, и выпал жребий Матфию. Тогда он был сопричислен к одиннадцати апостолам.

Дiї

Розділ 1

1 Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав,

2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся.

3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.

4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене.

5 Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“

6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“

7 А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй.

8 Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“.

9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й.

10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,

11 та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“

12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.

13 А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів.

14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

15 Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив:

16 „Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в,

17 бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв.

18 І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось.

19 І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови.

20 Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.

21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами,

22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“.

23 І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я.

24 А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав,

25 щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“.

26 І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів.

Деяния апостолов Глава 1	Дiї Розділ 1
1 В первом моем повествовании я поведал тебе, Феофил, обо всем, что совершал Иисус и чему учил Он с самого начала,	1 Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав,
2 вплоть до дня Его вознесения, когда избранные Им апостолы через Святого Духа получили от Него последние повеления.	2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся.
3 После крестных мук Своих Иисус предстал пред ними живым и дал им возможность удостовериться в этом: сорок дней Он являлся им и говорил о Царстве Божием.	3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.
4 И однажды, встретившись с апостолами, Иисус повелел им не отлучаться из Иерусалима, а ждать там обещанного Отцом, добавив: «Вы слышали от Меня об этом обещании.	4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене.
5 Ведь Иоанн крестил водою, а вы уже через несколько дней будете крещены Духом Святым».	5 Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“
6 Собравшись в следующий раз, апостолы спросили Его: «Господи, не теперь ли восстановишь Ты царство народа израильского?»	6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“
7 Он же сказал им: «Вы не можете знать времена и сроки, которые Отец установил Своей властью.	7 А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй.
8 Но вы обретете силу, когда снизойдет на вас Святой Дух, и станете свидетельствовать обо Мне и в Иерусалиме, и [по] всей Иудее, и в Самарии, и даже до концов земли».	8 Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“.
9 После этих слов прямо у них на глазах Он был вознесен, и облако скрыло Его из виду.	9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й.
10 И когда они во время Его вознесения продолжали пристально смотреть на небо, вдруг предстали перед ними двое в белых одеждах	10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,
11 и сказали: «Галилеяне! Что стоите вы здесь и смотрите на небо? Этот Иисус, ныне взятый от вас на небо, вернется точно таким же образом, как только что покинул вас!»	11 та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“
12 Тогда ученики возвратились в Иерусалим с горы, которая называлась Масличной и находилась недалеко от города, всего лишь на расстоянии субботнего пути.	12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
13 Пришли они в тот дом, где обычно собирались, и поднялись в горницу. Это были Петр, Иоанн, Иаков и Андрей, Филипп и Фома, Варфоломей и Матфей, Иаков, сын Алфея, и Симон Зилот, и Иуда, сын Иакова.	13 А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів.
14 Все они единодушно и непрестанно молились вместе с некоторыми женщинами, а также с Марией, матерью Иисуса, и братьями Его.	14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
15 В один из тех дней Петр, встав посреди собравшихся (а было их около ста двадцати человек), сказал:	15 Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив:
16 «Братья мои! Надлежало исполниться тому пророчеству Писания, где Дух Святой устами Давида предсказал участь Иуды, того, кто указал путь пришедшим схватить Иисуса, —	16 „Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в,
17 он был одним из нас и совершал то же самое, что и мы, служение.	17 бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв.
18 Но, купив поле ценой собственного нечестия, он кончил тем, что низвергся на землю вниз головой так, что тело его разорвалось надвое и выпали все внутренности его.	18 І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось.
19 Об этом узнали все жители Иерусалима, и стали они называть на своем языке это место Акелдама, что значит „кровавое поле“.	19 І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови.
20 А в книге Псалмов, — добавил Петр, — написано: „Да придет в запустение жилище его, да не останется живущего в нем“; и еще сказано: „Обязанности его да примет другой“.	20 Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.
21 И теперь нужно, чтобы один из тех, кто постоянно был с нами, когда жил среди нас Господь Иисус, —	21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами,
22 начиная со времени, как Иоанн крестил Его, до того дня, когда Он был вознесен от нас, — присоединился к нам как свидетель Его воскресения».	22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“.
23 Собравшиеся предложили двоих: Иосифа Юста, называемого также Варсаввой, и Матфия.	23 І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я.
24 И в молитве просили они: «Господи, Тебе открыто сердце каждого, покажи, кого из них двоих Ты избрал	24 А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав,
25 для служения этого и для апостольства, которое оставил Иуда, уйдя туда, где ему место».	25 щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“.
26 Они бросили жребий, и выпал жребий Матфию. Тогда он был сопричислен к одиннадцати апостолам.	26 І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів.

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 1

Дiї

Розділ 1

Деяния апостолов

Глава 1

Дiї

Розділ 1

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 1

Дiї

Розділ 1

Деяния апостолов

Глава 1

Дiї

Розділ 1

Ветхий
завет

Новый
завет