Евангелие по Луке

Глава 1

1 Видя, что многие уже принялись описывать события, которые произошли у нас

2 и о которых мы узнали от тех, что были с самого начала их очевидцами и затем стали служителями слова,

3 решил и я, тщательно изучив всё, как оно происходило, описать это по порядку для тебя, досточтимый Феофил,

4 чтобы ты лучше узнал, насколько достоверно всё то, в чем ты был наставлен.

5 Во времена Ирода, царя Иудеи, был некий священник по имени Захария; он нес свое служение в Авиевой смене недельных служб. Его жена, которую звали Елизавета, также происходила из священнического рода.

6 Оба они были праведными в глазах Божиих, живя безупречно по всем заповедям и установлениям Господним.

7 Но у них не было детей: Елизавета была бесплодной, и уже достигли они преклонного возраста.

8 Однажды, когда Захария в порядке очередности совершал свое священническое служение перед Богом,

9 ему, как было принято среди священников, выпало по жребию войти в Святилище Господне и курить благовония,

10 а весь народ во время курения благовоний молился вне Храма.

11 И явился Захарии ангел Господень, он стоял по правую сторону жертвенника, на котором курились благовония.

12 Растерялся и смутился Захария, увидев ангела, и охватил его страх.

13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария: твоя молитва услышана! Жена твоя Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

14 И будешь ты радоваться и ликовать, и многие будут рады его рождению.

15 Ибо он будет велик в глазах Господа, не будет пить ни вина, ни крепких напитков и преисполнится Духом Святым еще до рождения своего,

16 и обратит многих из сыновей Израиля к Господу, Богу их.

17 Это он, исполненный духом и силой Илии, будет идти впереди Господа, чтобы примирить отцов с детьми своими, а непокорных привести к образу мыслей праведных, приготовить народ, который был бы угоден Господу».

18 Захария же сказал ангелу: «Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я стар и жена моя уже в годах».

19 «Я — Гавриил, стоящий в присутствии Бога, — ответил ему ангел, — и послан говорить с тобой и принести тебе эту радостную весть.

20 Но вот за то, что ты не поверил моим словам, которые исполнятся в свое время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, пока не сбудется это».

21 Народ же тем временем ждал Захарию и недоумевал, почему он так долго задерживается в Святилище.

22 Когда наконец он вышел, то говорить ни с кем не мог. И люди поняли, что в Святилище было ему видение. Он же объяснялся с ними одними жестами, оставаясь немым.

23 И как только подошли к концу дни его служения в Храме, он вернулся к себе домой.

24 [24-25] Вскоре после этого жена его, Елизавета, зачала и первые пять месяцев провела в полном уединении. «Господь это сделал для меня, — говорила она, — Он позаботился о том, чтобы снять с меня позор перед людьми».

25

26 На шестой месяц после видения Захарии ангел Гавриил был послан Богом в галилейский город Назарет

27 к деве, обрученной с человеком по имени Иосиф из рода Давидова. Звали эту деву Мария.

28 И, войдя к ней, Гавриил сказал: «Радуйся! С тобой Господь, ты удостоилась Его особой милости!»

29 Эти слова очень смутили ее, и она старалась понять, что могло бы означать такое приветствие.

30 Тогда ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела особую милость у Бога.

31 И ты зачнешь, и родишь Сына, и дашь Ему имя Иисус.

32 Он будет велик, и назовут Его Сыном Всевышнего; Господь Бог даст Ему престол Давида, праотца Его.

33 Он будет царствовать над потомками Иакова вечно, и Царству Его не будет конца».

34 «Как же это возможно, если я еще не замужем?» — спросила Мария у ангела.

35 «Дух Святой снизойдет на тебя, — ответил ей ангел, — и сила Всевышнего тебя осенит, а потому и Святое Дитя, рожденное тобою, будет названо Сыном Божьим.

36 Знай, что и Елизавета, родственница твоя, несмотря на свою старость, также ждет сына: она уже на шестом месяце, хотя ее и называли бесплодной.

37 Ибо для Бога нет ничего невозможного».

38 «Ты видишь, — сказала Мария, — я готова служить Господу; пусть будет так, как ты сказал». И ангел оставил ее.

39 Вскоре после этого Мария собралась и спешно отправилась в город, расположенный в нагорье Иудеи.

40 Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

41 И как только Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок во чреве ее встрепенулся. Исполнилась тогда Елизавета Духом Святым

42 и громко воскликнула: «Благословенна ты более всех женщин, и благословен плод чрева твоего!

43 И откуда мне такое счастье? Ко мне пришла мать Господа моего!

44 Знай же, в тот миг, когда я услыхала твое приветствие, встрепенулся от радости ребенок во чреве моем.

45 Как блаженна поверившая, что исполнится сказанное ей Господом!»

46 Тогда Мария сказала: «Превозносит душа моя Господа,

47 и дух мой ликует и радуется Богу, Спасителю моему,

48 ибо Он удостоил вниманием рабу Свою, такую ничтожную. И отныне все поколения людей будут называть меня блаженной,

49 ибо великое совершил для меня Сильный. Свято имя Его,

50 и милость Его — из рода в род к почитающим Его.

51 Явил Он мощь руки Своей, рассеял возомнивших о себе гордецов,

52 свергнул сильных с престолов их и возвысил униженных.

53 Голодающих Он насытил благами, а богатых отослал ни с чем.

54 Он пришел на помощь Израилю, слуге Своему, не забыв о милости,

55 как и обещал праотцам нашим, — о вечной милости к Аврааму и потомкам его».

56 Мария пробыла у Елизаветы около трех месяцев, а затем вернулась домой.

57 Елизавете же пришло время родить, и родила она сына.

58 Ее соседи и родственники услышали о том, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с нею.

59 На восьмой день они пришли совершить обрезание ребенку и собирались назвать его по отцу Захарией.

60 Однако Елизавета возразила: «Нет, назовем его Иоанном».

61 «Но ведь в твоей родне нет никого с таким именем!» — сказали ей собравшиеся.

62 И с помощью знаков стали спрашивать у отца, какое имя он хотел бы дать сыну.

63 Попросив дощечку, Захария, ко всеобщему удивлению, написал: «Имя ему Иоанн».

64 И тотчас к нему вернулась речь: он заговорил и стал славить Бога.

65 Благоговейный трепет охватил тогда всех его соседей, и молва о том, что случилось, распространилась по всей горной Иудее.

66 И все, кто слышал о происшедшем, хранили это у себя в сердце и спрашивали: «Кем же станет этот ребенок?» — ведь над ним явно была рука Господня.

67 Тогда отец Иоанна Захария, исполненный Святого Духа, произнес пророческие слова:

68 «Благословен Господь, Бог Израиля, ибо Он пришел и принес искупление народу Своему,

69 и дал нам могущественного Спасителя из дома Давида, слуги Своего.

70 Так и обещал Он издавна, когда говорил устами святых пророков Своих,

71 что спасет нас от врагов наших и от рук всех ненавидящих нас

72 и что, помня святой Завет Свой, явит милость отцам нашим.

73 [73-74] Клятвенно заверил Он Авраама, праотца нашего, что мы, избавленные от рук врагов своих, сможем безбоязненно служить Ему

74

75 в святости и праведности перед лицом Его во все дни жизни нашей.

76 А ты, дитя, пророком Всевышнего станешь именоваться, ибо будешь идти перед Господом, чтобы проложить путь Ему

77 и привести народ Его к познанию спасения через прощение грехов народа сего.

78 По любви и милосердию Бога нашего Восходящее Светило посетит нас свыше,

79 чтобы просветить живущих во тьме и тени смертной и направить нас на путь мира».

80 А ребенок рос и укреплялся духом; жил он в пустыне до дня явления его народу израильскому.

Вiд Луки

Розділ 1

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Евангелие по Луке

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

1 Видя, что многие уже принялись описывать события, которые произошли у нас

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 и о которых мы узнали от тех, что были с самого начала их очевидцами и затем стали служителями слова,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 решил и я, тщательно изучив всё, как оно происходило, описать это по порядку для тебя, досточтимый Феофил,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 чтобы ты лучше узнал, насколько достоверно всё то, в чем ты был наставлен.

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 Во времена Ирода, царя Иудеи, был некий священник по имени Захария; он нес свое служение в Авиевой смене недельных служб. Его жена, которую звали Елизавета, также происходила из священнического рода.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 Оба они были праведными в глазах Божиих, живя безупречно по всем заповедям и установлениям Господним.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 Но у них не было детей: Елизавета была бесплодной, и уже достигли они преклонного возраста.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 Однажды, когда Захария в порядке очередности совершал свое священническое служение перед Богом,

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 ему, как было принято среди священников, выпало по жребию войти в Святилище Господне и курить благовония,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 а весь народ во время курения благовоний молился вне Храма.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 И явился Захарии ангел Господень, он стоял по правую сторону жертвенника, на котором курились благовония.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 Растерялся и смутился Захария, увидев ангела, и охватил его страх.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария: твоя молитва услышана! Жена твоя Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 И будешь ты радоваться и ликовать, и многие будут рады его рождению.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Ибо он будет велик в глазах Господа, не будет пить ни вина, ни крепких напитков и преисполнится Духом Святым еще до рождения своего,

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 и обратит многих из сыновей Израиля к Господу, Богу их.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 Это он, исполненный духом и силой Илии, будет идти впереди Господа, чтобы примирить отцов с детьми своими, а непокорных привести к образу мыслей праведных, приготовить народ, который был бы угоден Господу».

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 Захария же сказал ангелу: «Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я стар и жена моя уже в годах».

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 «Я — Гавриил, стоящий в присутствии Бога, — ответил ему ангел, — и послан говорить с тобой и принести тебе эту радостную весть.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 Но вот за то, что ты не поверил моим словам, которые исполнятся в свое время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, пока не сбудется это».

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 Народ же тем временем ждал Захарию и недоумевал, почему он так долго задерживается в Святилище.

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Когда наконец он вышел, то говорить ни с кем не мог. И люди поняли, что в Святилище было ему видение. Он же объяснялся с ними одними жестами, оставаясь немым.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 И как только подошли к концу дни его служения в Храме, он вернулся к себе домой.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 [24-25] Вскоре после этого жена его, Елизавета, зачала и первые пять месяцев провела в полном уединении. «Господь это сделал для меня, — говорила она, — Он позаботился о том, чтобы снять с меня позор перед людьми».

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 На шестой месяц после видения Захарии ангел Гавриил был послан Богом в галилейский город Назарет

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 к деве, обрученной с человеком по имени Иосиф из рода Давидова. Звали эту деву Мария.

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 И, войдя к ней, Гавриил сказал: «Радуйся! С тобой Господь, ты удостоилась Его особой милости!»

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Эти слова очень смутили ее, и она старалась понять, что могло бы означать такое приветствие.

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 Тогда ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела особую милость у Бога.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 И ты зачнешь, и родишь Сына, и дашь Ему имя Иисус.

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Он будет велик, и назовут Его Сыном Всевышнего; Господь Бог даст Ему престол Давида, праотца Его.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 Он будет царствовать над потомками Иакова вечно, и Царству Его не будет конца».

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 «Как же это возможно, если я еще не замужем?» — спросила Мария у ангела.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 «Дух Святой снизойдет на тебя, — ответил ей ангел, — и сила Всевышнего тебя осенит, а потому и Святое Дитя, рожденное тобою, будет названо Сыном Божьим.

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 Знай, что и Елизавета, родственница твоя, несмотря на свою старость, также ждет сына: она уже на шестом месяце, хотя ее и называли бесплодной.

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Ибо для Бога нет ничего невозможного».

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 «Ты видишь, — сказала Мария, — я готова служить Господу; пусть будет так, как ты сказал». И ангел оставил ее.

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Вскоре после этого Мария собралась и спешно отправилась в город, расположенный в нагорье Иудеи.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 И как только Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок во чреве ее встрепенулся. Исполнилась тогда Елизавета Духом Святым

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 и громко воскликнула: «Благословенна ты более всех женщин, и благословен плод чрева твоего!

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 И откуда мне такое счастье? Ко мне пришла мать Господа моего!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Знай же, в тот миг, когда я услыхала твое приветствие, встрепенулся от радости ребенок во чреве моем.

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Как блаженна поверившая, что исполнится сказанное ей Господом!»

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 Тогда Мария сказала: «Превозносит душа моя Господа,

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 и дух мой ликует и радуется Богу, Спасителю моему,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 ибо Он удостоил вниманием рабу Свою, такую ничтожную. И отныне все поколения людей будут называть меня блаженной,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 ибо великое совершил для меня Сильный. Свято имя Его,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 и милость Его — из рода в род к почитающим Его.

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Явил Он мощь руки Своей, рассеял возомнивших о себе гордецов,

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 свергнул сильных с престолов их и возвысил униженных.

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 Голодающих Он насытил благами, а богатых отослал ни с чем.

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Он пришел на помощь Израилю, слуге Своему, не забыв о милости,

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 как и обещал праотцам нашим, — о вечной милости к Аврааму и потомкам его».

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 Мария пробыла у Елизаветы около трех месяцев, а затем вернулась домой.

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 Елизавете же пришло время родить, и родила она сына.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 Ее соседи и родственники услышали о том, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с нею.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 На восьмой день они пришли совершить обрезание ребенку и собирались назвать его по отцу Захарией.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 Однако Елизавета возразила: «Нет, назовем его Иоанном».

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 «Но ведь в твоей родне нет никого с таким именем!» — сказали ей собравшиеся.

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 И с помощью знаков стали спрашивать у отца, какое имя он хотел бы дать сыну.

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросив дощечку, Захария, ко всеобщему удивлению, написал: «Имя ему Иоанн».

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 И тотчас к нему вернулась речь: он заговорил и стал славить Бога.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 Благоговейный трепет охватил тогда всех его соседей, и молва о том, что случилось, распространилась по всей горной Иудее.

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 И все, кто слышал о происшедшем, хранили это у себя в сердце и спрашивали: «Кем же станет этот ребенок?» — ведь над ним явно была рука Господня.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Тогда отец Иоанна Захария, исполненный Святого Духа, произнес пророческие слова:

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 «Благословен Господь, Бог Израиля, ибо Он пришел и принес искупление народу Своему,

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 и дал нам могущественного Спасителя из дома Давида, слуги Своего.

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 Так и обещал Он издавна, когда говорил устами святых пророков Своих,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 что спасет нас от врагов наших и от рук всех ненавидящих нас

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 и что, помня святой Завет Свой, явит милость отцам нашим.

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 [73-74] Клятвенно заверил Он Авраама, праотца нашего, что мы, избавленные от рук врагов своих, сможем безбоязненно служить Ему

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 в святости и праведности перед лицом Его во все дни жизни нашей.

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 А ты, дитя, пророком Всевышнего станешь именоваться, ибо будешь идти перед Господом, чтобы проложить путь Ему

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 и привести народ Его к познанию спасения через прощение грехов народа сего.

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 По любви и милосердию Бога нашего Восходящее Светило посетит нас свыше,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 чтобы просветить живущих во тьме и тени смертной и направить нас на путь мира».

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А ребенок рос и укреплялся духом; жил он в пустыне до дня явления его народу израильскому.

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.