Библия - Обещанное Восстановление

Аюб

Глава 6

1 Тогда Аюб ответил:

2 – О, если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!

3 Они перевесили бы песок морей – мои слова оттого и бессвязны.

4 Стрелы Всемогущего во мне, напоён мой дух их ядом; ужасы Всевышнего ополчились против меня.

5 Разве ревёт дикий осёл при изобилии травы? Разве мычит бык над кормушкой?

6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?

7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; от такой еды меня воротит.

8 О, если бы исполнилась просьба моя, и Всевышний осуществил бы мою мечту,

9 соизволил бы Всевышний сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!

10 У меня тогда было бы утешение – радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.

11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?

12 Разве моя сила – сила камня? Разве из бронзы моя плоть?

13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?

14 Не проявивший милосердия к другу потерял страх перед Всемогущим.

15 Братья мои ненадёжны, как пересыхающая река, как воды, которые разливаются,

16 потемнев от талого льда, разбухнув от тающего снега,

17 но затем исчезают во время зноя: когда припечёт – пропадают.

18 Караваны сворачивают с путей за водой, идут в пустыню и гибнут.

19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.

20 Они обманулись в своих надеждах; пришли туда и разочаровались.

21 Так и вы для меня; увидев беду мою, испугались.

22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?

23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?

24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чём я не прав.

25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упрёки?

26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося – лишь ветер?

27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.

28 Но прошу, взгляните на меня: солгу ли я вам в лицо?

29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я прав!

30 Разве есть неправда в моих устах? Разве моё нёбо не различит вкуса лжи?

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Аюб Глава 6	Йов Розділ 6
1 Тогда Аюб ответил:	1 А Йов відповів та й сказав:
2 – О, если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!	2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Они перевесили бы песок морей – мои слова оттого и бессвязны.	3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Стрелы Всемогущего во мне, напоён мой дух их ядом; ужасы Всевышнего ополчились против меня.	4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Разве ревёт дикий осёл при изобилии травы? Разве мычит бык над кормушкой?	5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?	6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; от такой еды меня воротит.	7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 О, если бы исполнилась просьба моя, и Всевышний осуществил бы мою мечту,	8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 соизволил бы Всевышний сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!	9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 У меня тогда было бы утешение – радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.	10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?	11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Разве моя сила – сила камня? Разве из бронзы моя плоть?	12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?	13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Не проявивший милосердия к другу потерял страх перед Всемогущим.	14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Братья мои ненадёжны, как пересыхающая река, как воды, которые разливаются,	15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 потемнев от талого льда, разбухнув от тающего снега,	16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 но затем исчезают во время зноя: когда припечёт – пропадают.	17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Караваны сворачивают с путей за водой, идут в пустыню и гибнут.	18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.	19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Они обманулись в своих надеждах; пришли туда и разочаровались.	20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Так и вы для меня; увидев беду мою, испугались.	21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?	22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?	23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чём я не прав.	24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упрёки?	25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося – лишь ветер?	26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.	27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Но прошу, взгляните на меня: солгу ли я вам в лицо?	28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я прав!	29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Разве есть неправда в моих устах? Разве моё нёбо не различит вкуса лжи?	30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Ветхий
завет

Новый
завет

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет