CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 8

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иса подозвал учеников и сказал:

2 – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

4 – Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? – удивились ученики.

5 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь, – ответили ученики.

6 Иса велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь лепёшек и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

7 Было у них и несколько рыбок; Иса благословил их и тоже велел раздать.

8 Люди ели и насытились, и ещё набралось семь корзин остатков.

9 А было там около четырёх тысяч человек. Иса отпустил народ

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в Далмануфские земли.

11 К Исе подошли блюстители Закона и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

12 Иса глубоко вздохнул и спросил: – Почему это поколение ищет знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них была всего одна лепёшка.

15 А Иса предостерегал их: – Смотрите, берегитесь закваски блюстителей Закона и закваски Ирода. .

16 Ученики стали рассуждать между собой: – Он говорит это потому, что у нас нет хлеба.

17 Зная, о чём они говорят, Иса сказал: – Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы всё ещё не сознаёте и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем закрыты?

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

19 Когда Я разделил пять лепёшек на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Двенадцать, – ответили ученики.

20 – А когда семь лепёшек на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Семь, – ответили те.

21 – Так неужели вы всё ещё не понимаете? – сказал Иса.

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Исе привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 Иса взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: – Видишь что-нибудь?

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: – Вижу людей: словно двигаются деревья.

25 Иса ещё раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть всё чётко и ясно.

26 Иса отправил его домой, сказав: – Смотри, в селение не заходи.

27 Иса с учениками пошёл в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иса спросил их: – За кого принимают Меня люди?

28 Ученики ответили: – За пророка Яхию, другие же говорят, что Ты пророк Ильяс, а третьи – один из других пророков.

29 – А вы кем считаете Меня? – спросил их Иса. Петир ответил: – Ты – обещанный Масих. .

30 Но Иса велел им никому не говорить о Нём.

31 И Он начал учить их, что Ниспосланному как Человек предстоит много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, главными священнослужителями и учителями Таурата, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петир отвёл Его в сторону и стал возражать.

33 Иса же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петиру: – Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески, не понимая того, что хочет Всевышний.

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иса сказал им: – Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречётся от самого себя, уподобится человеку, который несёт крест на место своего распятия, и пусть следует за Мной.

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасёт её.

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

38 Кто постыдится Меня и Моих слов перед этим грешным и неверным Всевышнему поколением, того постыдится и Ниспосланный как Человек, когда придёт в славе Своего Отца со святыми ангелами.

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иса подозвал учеников и сказал:

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 – Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? – удивились ученики.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь, – ответили ученики.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Иса велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь лепёшек и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 Было у них и несколько рыбок; Иса благословил их и тоже велел раздать.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 Люди ели и насытились, и ещё набралось семь корзин остатков.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А было там около четырёх тысяч человек. Иса отпустил народ

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в Далмануфские земли.

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 К Исе подошли блюстители Закона и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 Иса глубоко вздохнул и спросил: – Почему это поколение ищет знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них была всего одна лепёшка.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Иса предостерегал их: – Смотрите, берегитесь закваски блюстителей Закона и закваски Ирода. .

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Ученики стали рассуждать между собой: – Он говорит это потому, что у нас нет хлеба.

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 Зная, о чём они говорят, Иса сказал: – Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы всё ещё не сознаёте и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем закрыты?

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 Когда Я разделил пять лепёшек на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Двенадцать, – ответили ученики.

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 – А когда семь лепёшек на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Семь, – ответили те.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 – Так неужели вы всё ещё не понимаете? – сказал Иса.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Исе привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 Иса взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: – Видишь что-нибудь?

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: – Вижу людей: словно двигаются деревья.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Иса ещё раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть всё чётко и ясно.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 Иса отправил его домой, сказав: – Смотри, в селение не заходи.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Иса с учениками пошёл в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иса спросил их: – За кого принимают Меня люди?

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Ученики ответили: – За пророка Яхию, другие же говорят, что Ты пророк Ильяс, а третьи – один из других пророков.

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 – А вы кем считаете Меня? – спросил их Иса. Петир ответил: – Ты – обещанный Масих. .

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 Но Иса велел им никому не говорить о Нём.

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 И Он начал учить их, что Ниспосланному как Человек предстоит много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, главными священнослужителями и учителями Таурата, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петир отвёл Его в сторону и стал возражать.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 Иса же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петиру: – Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески, не понимая того, что хочет Всевышний.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иса сказал им: – Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречётся от самого себя, уподобится человеку, который несёт крест на место своего распятия, и пусть следует за Мной.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасёт её.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Кто постыдится Меня и Моих слов перед этим грешным и неверным Всевышнему поколением, того постыдится и Ниспосланный как Человек, когда придёт в славе Своего Отца со святыми ангелами.

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.