Библия - Обещанное Восстановление

Вторая хроника царств

Глава 1

1 После смерти Шаула Давуд вернулся, победив амаликитян. Он пробыл в Циклаге два дня.

2 На третий день из лагеря Шаула пришёл человек в разорванной одежде, а вся его голова была в пыли. . Придя к Давуду, он поклонился ему, пав лицом на землю.

3 – Откуда ты пришёл? – спросил его Давуд. – Я спасся из стана исраильтян, – ответил он.

4 – Что случилось? – спросил Давуд. – Расскажи мне. Человек сказал: – Народ бежал с поля боя. Многие пали. И Шаул, и его сын Ионафан мертвы.

5 Давуд сказал юноше, который принёс ему это известие: – Откуда ты знаешь, что Шаул и его сын Ионафан мертвы?

6 – Я случайно оказался на горе Гильбоа, – сказал юноша, – и там был Шаул, который опирался на своё копьё, а колесницы и всадники приближались к нему.

7 Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»

8 Он спросил меня: «Кто ты?» – «Амаликитянин», – ответил я.

9 Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я ещё жив».

10 Я подошёл и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки, и принёс их сюда, к моему господину.

11 Тогда Давуд и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.

12 Они рыдали, плакали и постились до вечера о Шауле, о его сыне Ионафане, о войске Вечного и об Исраиле, потому что все они пали от меча.

13 Давуд сказал юноше, который принёс ему известие: – Откуда ты? – Я сын чужеземца, амаликитянина, – ответил он.

14 Давуд сказал ему: – Как же ты не побоялся поднять руку на помазанника Вечного?

15 Давуд позвал одного из своих людей и сказал ему: – Подойди и убей его! И тот убил его.

16 А Давуд сказал, повернувшись к амаликитянину: – Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил помазанника Вечного».

17 Давуд оплакивал Шаула и его сына Ионафана этой горестной песней,

18 и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного» ):

19 «Слава твоя, о Исраил, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!

20 Не объявляйте об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона,чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.

21 О горы Гильбоа, пусть не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей.Ведь там осквернён был щит могучих, щит Шаула – не натираемый больше маслом.

22 Без крови сражённых, без плоти могучихлук Ионафана не возвращался назад, меч Шаула не возвращался даром.

23 Шаул и Ионафан – столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились.Были они быстрее орлов, львов сильнее.

24 О дочери Исраила, оплакивайте Шаула,который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.

25 Как пали могучие в бою! Ионафан сражён на высотах твоих, Исраил.

26 Я скорблю по тебе, Ионафан, мой брат, ты был мне очень дорог.Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.

27 Как пали могучие! Погибло оружие брани!»

2-а Самуїлова

Розділ 1

1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.

3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.

4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.

5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“

6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.

7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.

11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.

12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.

13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.

14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“

15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.

16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.

17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,

18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:

19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!

20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!

21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!

22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!

23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!

24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!

25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!

26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!

27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

Вторая хроника царств Глава 1	2-а Самуїлова Розділ 1
1 После смерти Шаула Давуд вернулся, победив амаликитян. Он пробыл в Циклаге два дня.	1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
2 На третий день из лагеря Шаула пришёл человек в разорванной одежде, а вся его голова была в пыли. . Придя к Давуду, он поклонился ему, пав лицом на землю.	2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
3 – Откуда ты пришёл? – спросил его Давуд. – Я спасся из стана исраильтян, – ответил он.	3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
4 – Что случилось? – спросил Давуд. – Расскажи мне. Человек сказал: – Народ бежал с поля боя. Многие пали. И Шаул, и его сын Ионафан мертвы.	4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
5 Давуд сказал юноше, который принёс ему это известие: – Откуда ты знаешь, что Шаул и его сын Ионафан мертвы?	5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
6 – Я случайно оказался на горе Гильбоа, – сказал юноша, – и там был Шаул, который опирался на своё копьё, а колесницы и всадники приближались к нему.	6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
7 Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»	7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 Он спросил меня: «Кто ты?» – «Амаликитянин», – ответил я.	8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
9 Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я ещё жив».	9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
10 Я подошёл и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки, и принёс их сюда, к моему господину.	10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
11 Тогда Давуд и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.	11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 Они рыдали, плакали и постились до вечера о Шауле, о его сыне Ионафане, о войске Вечного и об Исраиле, потому что все они пали от меча.	12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
13 Давуд сказал юноше, который принёс ему известие: – Откуда ты? – Я сын чужеземца, амаликитянина, – ответил он.	13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
14 Давуд сказал ему: – Как же ты не побоялся поднять руку на помазанника Вечного?	14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
15 Давуд позвал одного из своих людей и сказал ему: – Подойди и убей его! И тот убил его.	15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
16 А Давуд сказал, повернувшись к амаликитянину: – Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил помазанника Вечного».	16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
17 Давуд оплакивал Шаула и его сына Ионафана этой горестной песней,	17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
18 и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного» ):	18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
19 «Слава твоя, о Исраил, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!	19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!
20 Не объявляйте об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона,чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.	20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!
21 О горы Гильбоа, пусть не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей.Ведь там осквернён был щит могучих, щит Шаула – не натираемый больше маслом.	21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
22 Без крови сражённых, без плоти могучихлук Ионафана не возвращался назад, меч Шаула не возвращался даром.	22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
23 Шаул и Ионафан – столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились.Были они быстрее орлов, львов сильнее.	23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!
24 О дочери Исраила, оплакивайте Шаула,который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.	24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
25 Как пали могучие в бою! Ионафан сражён на высотах твоих, Исраил.	25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!
26 Я скорблю по тебе, Ионафан, мой брат, ты был мне очень дорог.Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.	26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!
27 Как пали могучие! Погибло оружие брани!»	27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Вторая хроника царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая хроника царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Ветхий завет

Новый завет

Вторая хроника царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая хроника царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Ветхий
завет

Новый
завет