| Послание Паула верующим в РимеГлава 1 | 
| 1  | 
| 2 которая была заранее обещана Всевышним через Его пророков в Священном Писании. | 
| 3 Эта Весть – о Его (вечном) Сыне, . нашем Повелителе Исе Масихе. Он по Своему человеческому происхождению был потомком царя Давуда, а Святым Духом, через воскресение из мёртвых, был объявлен полноправным Сыном Всевышнего (то есть Царём). | 
| 4 | 
| 5 Через Него я получил благодать и стал Его посланником, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов, | 
| 6 в том числе и вас, призванных быть последователями Исы Масиха. | 
| 7 Я обращаюсь ко всем тем римлянам, которых Всевышний полюбил и призвал быть Его святым народом.  | 
| 8  | 
| 9 Пусть Всевышний, Которому я от всего сердца служу, возвещая Радостную Весть о Его (вечном) Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас | 
| 10 и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Всевышнего, я смог бы, наконец, посетить вас. | 
| 11 Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас, | 
| 12 то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей. | 
| 13 Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов. | 
| 14 Я должник и перед цивилизованными людьми, и перед дикими, перед образованными и перед невеждами. | 
| 15 Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме. | 
| 16  | 
| 17 В Радостной Вести открывается, что мы можем оправдаться перед Всевышним верой, и только верой, как и написано:  | 
| 18  | 
| 19 Им известно то, что можно знать о Всевышнем, потому что Всевышний явил им это. | 
| 20 От создания мира невидимые свойства Всевышнего – Его вечная сила и Божественная природа – вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, неверующим нет извинения, | 
| 21 потому что хотя они и знали о Всевышнем, тем не менее, они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались бесполезным размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак. | 
| 22 Притязая на мудрость, они стали глупыми | 
| 23 и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся. | 
| 24 Поэтому Всевышний отдал их на произвол низменных желаний их сердец, и они сами оскверняли свои тела нечистотой. | 
| 25 Эти люди заменили истину Всевышнего на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь. | 
| 26 Итак, Всевышний оставил их на произвол их постыдных страстей, и в результате их женщины заменили естественные половые сношения с мужчинами на противоестественные: друг с другом; | 
| 27 так же и мужчины вместо естественных половых сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи и сами в себе получают заслуженное наказание за своё извращение. | 
| 28 А поскольку они посчитали ненужным познавать Всевышнего, то Всевышний оставил их на произвол их испорченных умов, допустив делать то, чего делать не должно. | 
| 29 Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен. | 
| 30 Они клеветники, они ненавидят Всевышнего, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям; | 
| 31 нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости. | 
| 32 Отношение Всевышнего им известно – все, кто живёт такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же. | 
| До римлянРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, | 
| 3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, | 
| 4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, | 
| 5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, | 
| 6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — | 
| 7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! | 
| 8  | 
| 9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, | 
| 10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. | 
| 11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, | 
| 12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. | 
| 13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. | 
| 14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. | 
| 15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. | 
| 16  | 
| 17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. | 
| 18  | 
| 19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. | 
| 20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, | 
| 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. | 
| 22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, | 
| 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. | 
| 24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. | 
| 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. | 
| 26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. | 
| 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. | 
| 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. | 
| 29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, | 
| 30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, | 
| 31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. | 
| 32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. | 
| Послание Паула верующим в РимеГлава 1 | До римлянРозділ 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2 которая была заранее обещана Всевышним через Его пророков в Священном Писании. | 2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, | 
| 3 Эта Весть – о Его (вечном) Сыне, . нашем Повелителе Исе Масихе. Он по Своему человеческому происхождению был потомком царя Давуда, а Святым Духом, через воскресение из мёртвых, был объявлен полноправным Сыном Всевышнего (то есть Царём). | 3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, | 
| 4 | 4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, | 
| 5 Через Него я получил благодать и стал Его посланником, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов, | 5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, | 
| 6 в том числе и вас, призванных быть последователями Исы Масиха. | 6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — | 
| 7 Я обращаюсь ко всем тем римлянам, которых Всевышний полюбил и призвал быть Его святым народом.  | 7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! | 
| 8  | 8  | 
| 9 Пусть Всевышний, Которому я от всего сердца служу, возвещая Радостную Весть о Его (вечном) Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас | 9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, | 
| 10 и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Всевышнего, я смог бы, наконец, посетить вас. | 10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. | 
| 11 Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас, | 11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, | 
| 12 то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей. | 12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. | 
| 13 Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов. | 13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. | 
| 14 Я должник и перед цивилизованными людьми, и перед дикими, перед образованными и перед невеждами. | 14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. | 
| 15 Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме. | 15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. | 
| 16  | 16  | 
| 17 В Радостной Вести открывается, что мы можем оправдаться перед Всевышним верой, и только верой, как и написано:  | 17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. | 
| 18  | 18  | 
| 19 Им известно то, что можно знать о Всевышнем, потому что Всевышний явил им это. | 19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. | 
| 20 От создания мира невидимые свойства Всевышнего – Его вечная сила и Божественная природа – вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, неверующим нет извинения, | 20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, | 
| 21 потому что хотя они и знали о Всевышнем, тем не менее, они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались бесполезным размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак. | 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. | 
| 22 Притязая на мудрость, они стали глупыми | 22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, | 
| 23 и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся. | 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. | 
| 24 Поэтому Всевышний отдал их на произвол низменных желаний их сердец, и они сами оскверняли свои тела нечистотой. | 24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. | 
| 25 Эти люди заменили истину Всевышнего на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь. | 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. | 
| 26 Итак, Всевышний оставил их на произвол их постыдных страстей, и в результате их женщины заменили естественные половые сношения с мужчинами на противоестественные: друг с другом; | 26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. | 
| 27 так же и мужчины вместо естественных половых сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи и сами в себе получают заслуженное наказание за своё извращение. | 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. | 
| 28 А поскольку они посчитали ненужным познавать Всевышнего, то Всевышний оставил их на произвол их испорченных умов, допустив делать то, чего делать не должно. | 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. | 
| 29 Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен. | 29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, | 
| 30 Они клеветники, они ненавидят Всевышнего, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям; | 30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, | 
| 31 нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости. | 31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. | 
| 32 Отношение Всевышнего им известно – все, кто живёт такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же. | 32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |