Книга пророка Иоиля

Глава 1

1 Слово Иеговы, бывшее к Иоилю, сыну Иефуилову.

2 Выслушайте сие, старцы; и обратите внимание, все жители земли! было ли это во дни ваши, или во дни отцев ваших?

3 Перескажите о сем детям вашим, а дети ваши своим детям, а дети их последующему поколению.

4 Оставшееся от саранчи газама доел арбе, а оставшееся от арбе доел елек, а оставшееся от елека доел хасил {четыре названия саранчи}.

5 Протрезвитесь, пьяницы, и плачьте, и рыдайте, все винопийцы о напитках; ибо отняты они у рта вашего.

6 Ибо на землю мою пришел народ сильный и бесчисленный; зубы у него зубы львовы и челюсти у него львицыны.

7 Виноградную лозу мою он оставил пустой, и смоковницу мою сделал щепою; обгрыз ее дочиста, и бросил; белеются сучья ее.

8 Рыдай, как облекшаяся власяницею девица рыдает о супруге юности своей.

9 Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Иеговы; плачут священники, служители Иеговы.

10 Опустело поле, сетует пашня; ибо истреблен хлеб, виноградный сок высох, иссякло в маслине масло,

11 Земледельцы в стыде, рыдают садовники о пшенице и ячмене; потому что погибла жатва поля.

12 Виноградная лоза стыдится, и смоковница вянет, граната, и пальма, и яблоня, все дерева в поле засохли, ибо веселие устыдилось, отвратившись от сынов человеческих.

13 Препояшьтесь и сетуйте, священники! рыдайте, служители жертвенника! Пойдите, ночуйте во власяницах, служители Бога моего! ибо прекратилось в доме Бога вашего хлебное приношение и возлияние.

14 Назначьте пост; объявите свободу от работ; созовите старцев, всех жителей земли, в дом Иеговы, Бога вашего, и взывайте к Иегове.

15 О день! так близок день Иеговы; и как пагуба идет он от Вседержителя.

16 Не пред нашими ли очами хлеб исчез, из дома Бога нашего веселие и радость?

17 Зерна задохлись под глыбами своими; опустели засеки; распадаются житницы, поелику не стало хлеба.

18 О, как стонет скот! Стада коров тоскуют, ибо нет для них пажити; и стада овец страдают.

19 К тебе взываю, Иегова; ибо огонь пожрал степные пастбища, и пламень попалил все дерева в поле.

20 И полевые звери смотрят к Тебе вверх; ибо засохли потоки вод, и огонь пожрал степные пастбища.

Йоїл

Розділ 1

1 Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

2 „Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

3 Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

4 „Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

5 Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

7 Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

8 Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

9 Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

10 Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

11 Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

12 Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

15 Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

16 Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

17 Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

18 Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

19 До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

20 Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Книга пророка Иоиля

Глава 1

Йоїл

Розділ 1

1 Слово Иеговы, бывшее к Иоилю, сыну Иефуилову.

1 Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

2 Выслушайте сие, старцы; и обратите внимание, все жители земли! было ли это во дни ваши, или во дни отцев ваших?

2 „Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

3 Перескажите о сем детям вашим, а дети ваши своим детям, а дети их последующему поколению.

3 Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

4 Оставшееся от саранчи газама доел арбе, а оставшееся от арбе доел елек, а оставшееся от елека доел хасил {четыре названия саранчи}.

4 „Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

5 Протрезвитесь, пьяницы, и плачьте, и рыдайте, все винопийцы о напитках; ибо отняты они у рта вашего.

5 Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

6 Ибо на землю мою пришел народ сильный и бесчисленный; зубы у него зубы львовы и челюсти у него львицыны.

6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

7 Виноградную лозу мою он оставил пустой, и смоковницу мою сделал щепою; обгрыз ее дочиста, и бросил; белеются сучья ее.

7 Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

8 Рыдай, как облекшаяся власяницею девица рыдает о супруге юности своей.

8 Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

9 Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Иеговы; плачут священники, служители Иеговы.

9 Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

10 Опустело поле, сетует пашня; ибо истреблен хлеб, виноградный сок высох, иссякло в маслине масло,

10 Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

11 Земледельцы в стыде, рыдают садовники о пшенице и ячмене; потому что погибла жатва поля.

11 Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

12 Виноградная лоза стыдится, и смоковница вянет, граната, и пальма, и яблоня, все дерева в поле засохли, ибо веселие устыдилось, отвратившись от сынов человеческих.

12 Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

13 Препояшьтесь и сетуйте, священники! рыдайте, служители жертвенника! Пойдите, ночуйте во власяницах, служители Бога моего! ибо прекратилось в доме Бога вашего хлебное приношение и возлияние.

13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

14 Назначьте пост; объявите свободу от работ; созовите старцев, всех жителей земли, в дом Иеговы, Бога вашего, и взывайте к Иегове.

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

15 О день! так близок день Иеговы; и как пагуба идет он от Вседержителя.

15 Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

16 Не пред нашими ли очами хлеб исчез, из дома Бога нашего веселие и радость?

16 Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

17 Зерна задохлись под глыбами своими; опустели засеки; распадаются житницы, поелику не стало хлеба.

17 Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

18 О, как стонет скот! Стада коров тоскуют, ибо нет для них пажити; и стада овец страдают.

18 Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

19 К тебе взываю, Иегова; ибо огонь пожрал степные пастбища, и пламень попалил все дерева в поле.

19 До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

20 И полевые звери смотрят к Тебе вверх; ибо засохли потоки вод, и огонь пожрал степные пастбища.

20 Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!