Книга пророка ИоныГлава 1 |
|
1 |
|
2 Встань, поди в Ниневию, великий город, и проповедуй в нем, что пороки его дошли до Меня. |
|
3 Но Иона встал и пришел в Иопию, чтоб от лица Иеговы убежать в Фарсис; и нашел корабль, отправляющийся в Фарсис, и отдал наемную за него плату, и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Иеговы. |
|
4 Тогда Иегова пустил на море большой ветер, и сделалась на море большая буря, и корабль готов был разбиться. |
|
5 Корабельщики испугались, и взывали каждый к своему богу, и выбрасывали в море бывшие в корабле вещи, чтобы чрез то облегчить его. А Иона сошел во внутренность корабля, и лег и уснул. |
|
6 И пришел к нему кормчий, и сказал ему: что ты спить? встань, воззови к Богу твоему; может быть, Бог вспомнит о нас, и мы не погибнем. |
|
7 И сказали друг другу: бросим жребий, чтоб узнать, за кого беда сия на нас. И бросили жребий, и пал жребий на Иону. |
|
8 И сказали ему: объяви нам, за кого сия беда постигла нас? какое у тебя дело? и откуда идешь? где твоя отечественная земля? и из какого ты народа? |
|
9 И сказал им: я еврей, чтитель Иеговы, Бога небесного, Который сотворил море и сушу. |
|
10 Люди сии весьма испугались, и сказали ему: что ты это делаешь? (ибо они узнали, что он бежит от лица Иеговы, потому что он сам объявил им). |
|
11 И сказали ему: что нам с тобою сделать, чтобы утихло для нас море? ибо море более и более волновалось. |
|
12 Он сказал им: возьмите меня, и бросьте меня в море, и море утихнет для вас; ибо я знаю, что эта великая буря постигла вас за меня. |
|
13 Люди сии стали было усиливаться, чтоб пристать к суше, но не могли, потому что море еще сильнее стало свирепствовать против них. |
|
14 И воззвали к Иегове и сказали: о Иегова! да не погибнем за душу человека сего; и не возложи на нас невинной крови: ибо Ты, Иегова, творишь, что хочешь. |
|
15 И взяли Иону, и бросили его в море; и море отложило свою ярость. |
|
16 Люди сии весьма устрашились Иеговы, и принесли Иегове жертвы, и дали обеты. |
ЙонаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
|
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
|
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
|
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
|
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
|
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
|
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
|
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
|
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
|
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
|
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
|
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
|
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
|
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
|
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |
Книга пророка ИоныГлава 1 |
ЙонаРозділ 1 |
|
1 |
1 |
|
2 Встань, поди в Ниневию, великий город, и проповедуй в нем, что пороки его дошли до Меня. |
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
|
3 Но Иона встал и пришел в Иопию, чтоб от лица Иеговы убежать в Фарсис; и нашел корабль, отправляющийся в Фарсис, и отдал наемную за него плату, и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Иеговы. |
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
|
4 Тогда Иегова пустил на море большой ветер, и сделалась на море большая буря, и корабль готов был разбиться. |
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
|
5 Корабельщики испугались, и взывали каждый к своему богу, и выбрасывали в море бывшие в корабле вещи, чтобы чрез то облегчить его. А Иона сошел во внутренность корабля, и лег и уснул. |
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
|
6 И пришел к нему кормчий, и сказал ему: что ты спить? встань, воззови к Богу твоему; может быть, Бог вспомнит о нас, и мы не погибнем. |
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
|
7 И сказали друг другу: бросим жребий, чтоб узнать, за кого беда сия на нас. И бросили жребий, и пал жребий на Иону. |
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
|
8 И сказали ему: объяви нам, за кого сия беда постигла нас? какое у тебя дело? и откуда идешь? где твоя отечественная земля? и из какого ты народа? |
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
|
9 И сказал им: я еврей, чтитель Иеговы, Бога небесного, Который сотворил море и сушу. |
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
|
10 Люди сии весьма испугались, и сказали ему: что ты это делаешь? (ибо они узнали, что он бежит от лица Иеговы, потому что он сам объявил им). |
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
|
11 И сказали ему: что нам с тобою сделать, чтобы утихло для нас море? ибо море более и более волновалось. |
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
|
12 Он сказал им: возьмите меня, и бросьте меня в море, и море утихнет для вас; ибо я знаю, что эта великая буря постигла вас за меня. |
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
|
13 Люди сии стали было усиливаться, чтоб пристать к суше, но не могли, потому что море еще сильнее стало свирепствовать против них. |
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
|
14 И воззвали к Иегове и сказали: о Иегова! да не погибнем за душу человека сего; и не возложи на нас невинной крови: ибо Ты, Иегова, творишь, что хочешь. |
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
|
15 И взяли Иону, и бросили его в море; и море отложило свою ярость. |
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
|
16 Люди сии весьма устрашились Иеговы, и принесли Иегове жертвы, и дали обеты. |
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |