Книга пророка Исаии

Глава 1

1 Видение об Иудее и Иерусалиме, которое Исаия, сын Амоца, видел во времена правления Уззии, Иотама, Ахаза и Езекии, царей Иудеи.

2 Слушайте, небеса! Внимай, земля! Так говорит Господь: — Я воспитал и вырастил сыновей, а они восстали против Меня.

3 Знает вол владельца своего, и осел — кормушку хозяина своего, а Израиль не знает, народ Мой не понимает.

4 Горе грешному народу, отягченному грехом. О потомство злодеев, сыновья растления! Оставили Господа, презрели Святого Израилева — повернулись к Нему спиной.

5 Зачем вы так упорны в своем отступничестве? Хотите, чтобы вас били еще? Вся голова изранена, все сердце измождено.

6 С головы до пят нет здорового места, только раны, рубцы и открытые язвы — не промытые, не перевязанные, не смягченные маслом.

7 В запустении ваша страна, сожжены дотла города. Вашу землю у вас на глазах объедают чужие; в запустении все, как после разорения чужими.

8 Дочь Сиона осталась, как шатер в винограднике, словно шалаш в огороде, точно город в осаде.

9 Если бы Господь Сил не оставил нам нескольких уцелевших, то мы уподобились бы Содому, стали бы как Гоморра.

10 Слушайте слово Господне, вожди «Содома»; внимай Закону нашего Бога, народ «Гоморры»!

11 — Что Мне множество ваших жертв? — говорит Господь. — Я пресыщен всесожжениями баранов, жиром откормленного скота; крови телят, ягнят и козлят Я не желаю.

12 Когда вы приходите, чтобы предстать предо Мной, кто вас об этом просит? Не топчите Мои дворы;

13 не приносите больше бессмысленных даров; благовония Мне противны. Ваши Новолуния, субботы, созывы собраний не терплю — это праздники с беззаконием.

14 Новолуния ваши и праздники ненавидит душа Моя. Они стали для Меня бременем, Я устал их нести.

15 Когда вы простираете свои руки в молитве, Я прячу от вас глаза, и когда умножаете ваши молитвы, Я не слышу. Ваши руки полны крови;

16 омойтесь, очиститесь. Уберите свои злодеяния с глаз Моих! Перестаньте творить зло,

17 научитесь делать добро! Ищите справедливости, обличайте угнетателя, защищайте сироту, заступайтесь за вдову.

18 Придите же, и вместе рассудим, — говорит Господь. — Пусть грехи ваши как багрянец, убелю их, как снег; пусть красны они, словно пурпур, — они будут как белая шерсть.

19 Если захотите и послушаетесь, будете есть блага земли,

20 но если будете упрямыми и мятежными, вас поглотит меч — так сказали уста Господни.

21 Как же это стала блудницей некогда верная столица! Она была полна правосудия, обитала в ней правда, а теперь вот — убийцы!

22 Серебро твое стало окалиной, вино твое разбавлено водой.

23 Правители твои — изменники и сообщники воров; все они любят взятки и гоняются за подарками. Не защищают они сироту, дело вдовы до них не доходит.

24 Поэтому Владыка, Господь Сил, Могучий Израилев, возвещает: — О, как Я избавлюсь от врагов, отомщу за Себя Своим недругам!

25 Руку Мою на тебя обращу; отчищу окалину твою, точно щелоком, отделю от тебя все примеси.

26 Я верну тебе судей, как в прежние времена, твоих советников, как в начале. И тогда тебя назовут «Городом правды», «Столицей верной».

27 Сион будет выкуплен правосудием, раскаявшиеся жители его — праведностью.

28 Но мятежники и грешники будут сокрушены, и оставившие Господа погибнут.

29 — Вы постыдитесь из-за священных дубов, которые вам желанны; вы покраснеете за сады, которые вы избрали.

30 Будете как дуб с увядшими листьями, как сад без воды.

31 Сильные станут паклей, дело их — искрой: вспыхнут они вместе, и никто не потушит.

Iсая

Розділ 1

1 Виді́ння Іса́ї, Амо́сового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів.

2 Послухайте ви, небеса́, і ти, зе́мле, почуй, бо гово́рить Госпо́дь: Синів Собі ви́ховав й ви́кохав Я, а вони зняли́ бунт проти Мене!

3 Віл знає свого власника́, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене́, не зверта́є уваги наро́д Мій на Ме́не.

4 О люду ти грішний, наро́де тяжко́ї провини, лиходійське насі́ння, сини-шкідники́, — ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого поне́хтували, — обернулись наза́д!

5 У що́ будете биті ще, коли неслухня́ними далі ви бу́дете? Хвора ваша вся голова, і все серце боля́ще.

6 Від підо́шви ноги й аж до голови́ нема ці́лого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі пора́зи неви́чавлені, і не позав'я́зувані, і оливою не порозм'я́кшувані.

7 Земля ваша спусто́шена, огнем спа́лені ваші міста́, поле ваше, — на ваших оча́х поїдають чужи́нці його,— з того всьо́го пустиня, немов з руйнува́ння чужи́нців!

8 І позоста́лась Сіо́нська дочка́, мов курі́нь в винограднику, мов шатро́ на ночлі́г в огірко́вому полі, як місто обло́жене.

9 Коли б був Господь Савао́т не лишив нам останку мало́го, ми були б як Содо́м, до Гомо́рри ми стали б подібні.

10 Послухайте сло́ва Господнього, содо́мські князі́, почуйте Зако́н Бога нашого, наро́де гомо́рський, —

11 на́що Мені многота́ ваших же́ртов? говорить Господь. Наси́тився Я цілопа́леннями баранів і жиром ситих теля́т, а крови биків та овець і козлів не жада́ю!

12 Як прихо́дите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топта́ли подві́р'я Мої?

13 Не прино́сьте ви більше марно́тного да́ру, ваше кадило — оги́да для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скли́кання зборів, — не можу знести́ Я марно́ти цієї!

14 Новомісяччя ваші й усі ваші свя́та — ненави́дить душа Моя їх: вони стали Мені тягаре́м, — Я зму́чений зно́сити їх.

15 Коли ж руки свої простяга́єте, Я мру́жу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примно́жуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки напо́внені кро́в'ю.

16 Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учи́нків із-перед оче́й Моїх, перестаньте чинити лихе́!

17 Навчіться чинити добро, правосу́ддя жадайте, карайте грабі́жника, дайте суд сироті, за вдову заступа́йтесь!

18 Прийдіть, і бу́демо правува́тися, — говорить Госпо́дь: коли ваші гріхи будуть як кармази́н, — стануть білі, мов сніг; якщо бу́дуть червоні, немов багряни́ця, — то стануть мов вовна вони!

19 Як захочете ви та послухаєтесь, то бу́дете до́бра землі спожива́ти.

20 А коли ви відмо́витеся й неслухня́ними бу́дете, — меч пожере́ вас, бо уста Господні сказали оце!

21 Як стало розпу́сницею вірне місто: було повне воно правосу́ддя, справедливість у нім пробува́ла, тепер же — розбійники!

22 Срі́бло твоє стало жу́желицею, твоє питво водою розпу́щене.

23 Князі́ твої впе́рті і дру́зі злоді́ям вони, хабара́ вони люблять усі та женуться за да́чкою, не судять вони сироти́, удо́вина справа до них не дохо́дить.

24 Тому́ то говорить Госпо́дь, Господь Савао́т, Си́льний Ізра́їлів: О, буду Я ті́шитися над Своїми супроти́вниками, і помщу́сь на Своїх ворога́х!

25 І на тебе Я руку Свою оберну́, і твою жу́желицю немов лу́гом ви́топлю, і все твоє о́ливо повідкида́ю!

26 І верну́ твоїх су́ддів, як перше було́, і твоїх радників, як напоча́тку. По цьо́му тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне!

27 Правосу́ддям Сіон буде ви́куплений, а той, хто наве́рнеться в нім, — справедли́вістю.

28 А зни́щення грішників та винуватців відбу́деться ра́зом, і ті, що покинули Го́спода, будуть пони́щені.

29 І бу́дете ви посоро́млені за ті дуби́, що їх пожада́ли, і застида́єтеся за садки́, які ви́брали ви.

30 Бо станете ви, як той дуб, що листя всиха́є йому́, і як сад, що не має води.

31 I ста́неться сильний костри́цею, його ж ді́ло — за і́скру, і вони обоє попа́ляться ра́зом, — і не бу́де ніко́го, хто б те погаси́в!

Книга пророка Исаии

Глава 1

Iсая

Розділ 1

1 Видение об Иудее и Иерусалиме, которое Исаия, сын Амоца, видел во времена правления Уззии, Иотама, Ахаза и Езекии, царей Иудеи.

1 Виді́ння Іса́ї, Амо́сового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів.

2 Слушайте, небеса! Внимай, земля! Так говорит Господь: — Я воспитал и вырастил сыновей, а они восстали против Меня.

2 Послухайте ви, небеса́, і ти, зе́мле, почуй, бо гово́рить Госпо́дь: Синів Собі ви́ховав й ви́кохав Я, а вони зняли́ бунт проти Мене!

3 Знает вол владельца своего, и осел — кормушку хозяина своего, а Израиль не знает, народ Мой не понимает.

3 Віл знає свого власника́, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене́, не зверта́є уваги наро́д Мій на Ме́не.

4 Горе грешному народу, отягченному грехом. О потомство злодеев, сыновья растления! Оставили Господа, презрели Святого Израилева — повернулись к Нему спиной.

4 О люду ти грішний, наро́де тяжко́ї провини, лиходійське насі́ння, сини-шкідники́, — ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого поне́хтували, — обернулись наза́д!

5 Зачем вы так упорны в своем отступничестве? Хотите, чтобы вас били еще? Вся голова изранена, все сердце измождено.

5 У що́ будете биті ще, коли неслухня́ними далі ви бу́дете? Хвора ваша вся голова, і все серце боля́ще.

6 С головы до пят нет здорового места, только раны, рубцы и открытые язвы — не промытые, не перевязанные, не смягченные маслом.

6 Від підо́шви ноги й аж до голови́ нема ці́лого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі пора́зи неви́чавлені, і не позав'я́зувані, і оливою не порозм'я́кшувані.

7 В запустении ваша страна, сожжены дотла города. Вашу землю у вас на глазах объедают чужие; в запустении все, как после разорения чужими.

7 Земля ваша спусто́шена, огнем спа́лені ваші міста́, поле ваше, — на ваших оча́х поїдають чужи́нці його,— з того всьо́го пустиня, немов з руйнува́ння чужи́нців!

8 Дочь Сиона осталась, как шатер в винограднике, словно шалаш в огороде, точно город в осаде.

8 І позоста́лась Сіо́нська дочка́, мов курі́нь в винограднику, мов шатро́ на ночлі́г в огірко́вому полі, як місто обло́жене.

9 Если бы Господь Сил не оставил нам нескольких уцелевших, то мы уподобились бы Содому, стали бы как Гоморра.

9 Коли б був Господь Савао́т не лишив нам останку мало́го, ми були б як Содо́м, до Гомо́рри ми стали б подібні.

10 Слушайте слово Господне, вожди «Содома»; внимай Закону нашего Бога, народ «Гоморры»!

10 Послухайте сло́ва Господнього, содо́мські князі́, почуйте Зако́н Бога нашого, наро́де гомо́рський, —

11 — Что Мне множество ваших жертв? — говорит Господь. — Я пресыщен всесожжениями баранов, жиром откормленного скота; крови телят, ягнят и козлят Я не желаю.

11 на́що Мені многота́ ваших же́ртов? говорить Господь. Наси́тився Я цілопа́леннями баранів і жиром ситих теля́т, а крови биків та овець і козлів не жада́ю!

12 Когда вы приходите, чтобы предстать предо Мной, кто вас об этом просит? Не топчите Мои дворы;

12 Як прихо́дите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топта́ли подві́р'я Мої?

13 не приносите больше бессмысленных даров; благовония Мне противны. Ваши Новолуния, субботы, созывы собраний не терплю — это праздники с беззаконием.

13 Не прино́сьте ви більше марно́тного да́ру, ваше кадило — оги́да для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скли́кання зборів, — не можу знести́ Я марно́ти цієї!

14 Новолуния ваши и праздники ненавидит душа Моя. Они стали для Меня бременем, Я устал их нести.

14 Новомісяччя ваші й усі ваші свя́та — ненави́дить душа Моя їх: вони стали Мені тягаре́м, — Я зму́чений зно́сити їх.

15 Когда вы простираете свои руки в молитве, Я прячу от вас глаза, и когда умножаете ваши молитвы, Я не слышу. Ваши руки полны крови;

15 Коли ж руки свої простяга́єте, Я мру́жу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примно́жуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки напо́внені кро́в'ю.

16 омойтесь, очиститесь. Уберите свои злодеяния с глаз Моих! Перестаньте творить зло,

16 Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учи́нків із-перед оче́й Моїх, перестаньте чинити лихе́!

17 научитесь делать добро! Ищите справедливости, обличайте угнетателя, защищайте сироту, заступайтесь за вдову.

17 Навчіться чинити добро, правосу́ддя жадайте, карайте грабі́жника, дайте суд сироті, за вдову заступа́йтесь!

18 Придите же, и вместе рассудим, — говорит Господь. — Пусть грехи ваши как багрянец, убелю их, как снег; пусть красны они, словно пурпур, — они будут как белая шерсть.

18 Прийдіть, і бу́демо правува́тися, — говорить Госпо́дь: коли ваші гріхи будуть як кармази́н, — стануть білі, мов сніг; якщо бу́дуть червоні, немов багряни́ця, — то стануть мов вовна вони!

19 Если захотите и послушаетесь, будете есть блага земли,

19 Як захочете ви та послухаєтесь, то бу́дете до́бра землі спожива́ти.

20 но если будете упрямыми и мятежными, вас поглотит меч — так сказали уста Господни.

20 А коли ви відмо́витеся й неслухня́ними бу́дете, — меч пожере́ вас, бо уста Господні сказали оце!

21 Как же это стала блудницей некогда верная столица! Она была полна правосудия, обитала в ней правда, а теперь вот — убийцы!

21 Як стало розпу́сницею вірне місто: було повне воно правосу́ддя, справедливість у нім пробува́ла, тепер же — розбійники!

22 Серебро твое стало окалиной, вино твое разбавлено водой.

22 Срі́бло твоє стало жу́желицею, твоє питво водою розпу́щене.

23 Правители твои — изменники и сообщники воров; все они любят взятки и гоняются за подарками. Не защищают они сироту, дело вдовы до них не доходит.

23 Князі́ твої впе́рті і дру́зі злоді́ям вони, хабара́ вони люблять усі та женуться за да́чкою, не судять вони сироти́, удо́вина справа до них не дохо́дить.

24 Поэтому Владыка, Господь Сил, Могучий Израилев, возвещает: — О, как Я избавлюсь от врагов, отомщу за Себя Своим недругам!

24 Тому́ то говорить Госпо́дь, Господь Савао́т, Си́льний Ізра́їлів: О, буду Я ті́шитися над Своїми супроти́вниками, і помщу́сь на Своїх ворога́х!

25 Руку Мою на тебя обращу; отчищу окалину твою, точно щелоком, отделю от тебя все примеси.

25 І на тебе Я руку Свою оберну́, і твою жу́желицю немов лу́гом ви́топлю, і все твоє о́ливо повідкида́ю!

26 Я верну тебе судей, как в прежние времена, твоих советников, как в начале. И тогда тебя назовут «Городом правды», «Столицей верной».

26 І верну́ твоїх су́ддів, як перше було́, і твоїх радників, як напоча́тку. По цьо́му тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне!

27 Сион будет выкуплен правосудием, раскаявшиеся жители его — праведностью.

27 Правосу́ддям Сіон буде ви́куплений, а той, хто наве́рнеться в нім, — справедли́вістю.

28 Но мятежники и грешники будут сокрушены, и оставившие Господа погибнут.

28 А зни́щення грішників та винуватців відбу́деться ра́зом, і ті, що покинули Го́спода, будуть пони́щені.

29 — Вы постыдитесь из-за священных дубов, которые вам желанны; вы покраснеете за сады, которые вы избрали.

29 І бу́дете ви посоро́млені за ті дуби́, що їх пожада́ли, і застида́єтеся за садки́, які ви́брали ви.

30 Будете как дуб с увядшими листьями, как сад без воды.

30 Бо станете ви, як той дуб, що листя всиха́є йому́, і як сад, що не має води.

31 Сильные станут паклей, дело их — искрой: вспыхнут они вместе, и никто не потушит.

31 I ста́неться сильний костри́цею, його ж ді́ло — за і́скру, і вони обоє попа́ляться ра́зом, — і не бу́де ніко́го, хто б те погаси́в!