Книга Иова

Глава 32

1 И тогда три друга Иова перестали ему отвечать, потому что Иов был уверен в своей невиновности.

2 Но юноша Елиуй, сын Варакеля, потомка по имени Вуз из семьи Арама, рассердился на Иова за то, что тот считал себя справедливей Бога.

3 Елиуй рассердился и на троих друзей Иова за то, что никто из них не смог ответить на вопросы Иова и что они не смогли доказать неправоту Йова.

4 Елиуй был моложе всех и поэтому ждал, когда выскажутся все старшие и когда он сможет говорить.

5 И когда он увидел, что три друга Иова ничего не могут добавить, он снова рассердился.

6 Так что в спор вступил Елиуй, сын Варакеля вузитского, произнеся такие слова: «Я молод годами, вы старше меня, робел я, боялся высказать я мнение своё.

7 Я полагал, что старший имеет право первым говорить, и должен мудрости учить старейший.

8 Но Божий Дух сообщает людям мудрость, Его дыхание вселяет разум в нас.

9 Не только старые мудры, не только они способны правду распознать.

10 Поэтому прошу вас, послушайте меня, и я скажу вам то, что я считаю нужным.

11 Я ждал, пока вы говорили, слушал, как вы Иову отвечали, ждал, пока вы нужные слова искали.

12 Я осторожно слушал ваши речи, но ни один из вас не доказал неправоту Иова и не ответил доводам его.

13 Никто из вас сказать не может, что мудрость он нашёл, Бог должен отвечать Иову, а не люди.

14 Ко мне Иов не обращал свои слова, и вашими речами не буду я Иову отвечать.

15 Иов, они исчерпали доводы свои, им больше нечем на твои вопросы возразить.

16 Я ждал, пока они тебе ответят, но они спорить перестали и молчат.

17 Теперь я дам тебе ответ, скажу всё, что я думаю об этом.

18 Я полон слов, не в силах больше их сдержать.

19 Я словно мехи с новым вином, которые ещё не открывали, или мехи, готовые порваться.

20 Я буду говорить — и будет легче мне. Я должен отвечать!

21 К Иову должен относиться я, как и к любому человеку, и льстить ему не буду я.

22 И с кем-то обходиться лучше, чем с другим, я не способен, иначе Бог, мой Творец, меня нещадно покарает».

Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Книга Иова

Глава 32

Йов

Розділ 32

1 И тогда три друга Иова перестали ему отвечать, потому что Иов был уверен в своей невиновности.

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 Но юноша Елиуй, сын Варакеля, потомка по имени Вуз из семьи Арама, рассердился на Иова за то, что тот считал себя справедливей Бога.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Елиуй рассердился и на троих друзей Иова за то, что никто из них не смог ответить на вопросы Иова и что они не смогли доказать неправоту Йова.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 Елиуй был моложе всех и поэтому ждал, когда выскажутся все старшие и когда он сможет говорить.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 И когда он увидел, что три друга Иова ничего не могут добавить, он снова рассердился.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 Так что в спор вступил Елиуй, сын Варакеля вузитского, произнеся такие слова: «Я молод годами, вы старше меня, робел я, боялся высказать я мнение своё.

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я полагал, что старший имеет право первым говорить, и должен мудрости учить старейший.

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Но Божий Дух сообщает людям мудрость, Его дыхание вселяет разум в нас.

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Не только старые мудры, не только они способны правду распознать.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Поэтому прошу вас, послушайте меня, и я скажу вам то, что я считаю нужным.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Я ждал, пока вы говорили, слушал, как вы Иову отвечали, ждал, пока вы нужные слова искали.

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 Я осторожно слушал ваши речи, но ни один из вас не доказал неправоту Иова и не ответил доводам его.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Никто из вас сказать не может, что мудрость он нашёл, Бог должен отвечать Иову, а не люди.

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Ко мне Иов не обращал свои слова, и вашими речами не буду я Иову отвечать.

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Иов, они исчерпали доводы свои, им больше нечем на твои вопросы возразить.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я ждал, пока они тебе ответят, но они спорить перестали и молчат.

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Теперь я дам тебе ответ, скажу всё, что я думаю об этом.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Я полон слов, не в силах больше их сдержать.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Я словно мехи с новым вином, которые ещё не открывали, или мехи, готовые порваться.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Я буду говорить — и будет легче мне. Я должен отвечать!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 К Иову должен относиться я, как и к любому человеку, и льстить ему не буду я.

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 И с кем-то обходиться лучше, чем с другим, я не способен, иначе Бог, мой Творец, меня нещадно покарает».

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!