| Евангелие от ЛукиГлава 1 | 
| 1  | 
| 2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его. | 
| 3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий, | 
| 4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя. | 
| 5  | 
| 6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним. | 
| 7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах. | 
| 8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом. | 
| 9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию. | 
| 10  | 
| 11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние. | 
| 12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался. | 
| 13 Ангел же сказал ему:  | 
| 14  | 
| 15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа. | 
| 16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу. | 
| 17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».  | 
| 18 Тогда Захария сказал Ангелу:  | 
| 19 В ответ Ангел сказал ему:  | 
| 20  | 
| 21  | 
| 22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем. | 
| 23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой. | 
| 24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря: | 
| 25  | 
| 26  | 
| 27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария. | 
| 28 Гавриил пришёл к ней и сказал:  | 
| 29  | 
| 30 И Ангел сказал ей:  | 
| 31  | 
| 32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его. | 
| 33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».  | 
| 34 Мария спросила у Ангела:  | 
| 35 Ангел ответил ей:  | 
| 36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна. | 
| 37 Для Бога нет ничего невозможного».  | 
| 38 Мария сказала:  | 
| 39  | 
| 40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету. | 
| 41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа. | 
| 42 Елизавета воскликнула:  | 
| 43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье? | 
| 44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя. | 
| 45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».  | 
| 46  | 
| 47  | 
| 48  | 
| 49  | 
| 50  | 
| 51  | 
| 52  | 
| 53  | 
| 54  | 
| 55  | 
| 56  | 
| 57  | 
| 58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней. | 
| 59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца. | 
| 60 Но Елизавета сказала:  | 
| 61 Собравшиеся сказали ей:  | 
| 62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка. | 
| 63 Захария попросил дощечку для письма и написал:  | 
| 64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога. | 
| 65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло. | 
| 66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял:  | 
| 67  | 
| 68  | 
| 69  | 
| 70  | 
| 71  | 
| 72  | 
| 73  | 
| 74  | 
| 75  | 
| 76  | 
| 77  | 
| 78  | 
| 79  | 
| 80  | 
| Вiд ЛукиРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва, | 
| 3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе, | 
| 4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився. | 
| 5  | 
| 6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні. | 
| 7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́. | 
| 8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом, | 
| 9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти. | 
| 10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру. | 
| 11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника. | 
| 12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав. | 
| 13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван. | 
| 14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться. | 
| 15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері. | 
| 16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога. | 
| 17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“. | 
| 18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“. | 
| 19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну. | 
| 20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“ | 
| 21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі. | 
| 22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий. | 
| 23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́. | 
| 24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: | 
| 25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“ | 
| 26  | 
| 27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я. | 
| 28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“ | 
| 29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння. | 
| 30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́! | 
| 31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус. | 
| 32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида. | 
| 33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. | 
| 34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“ | 
| 35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий! | 
| 36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. | 
| 37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“ | 
| 38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї. | 
| 39  | 
| 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету. | 
| 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим, | 
| 42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї! | 
| 43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? | 
| 44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй! | 
| 45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“ | 
| 46  | 
| 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, | 
| 48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть, | 
| 49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе, | 
| 50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́! | 
| 51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́! | 
| 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих, | 
| 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м! | 
| 54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати, | 
| 55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ | 
| 56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́. | 
| 57  | 
| 58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею. | 
| 59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій. | 
| 60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“ | 
| 61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“ | 
| 62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його? | 
| 63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались. | 
| 64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога! | 
| 65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все. | 
| 66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею. | 
| 67  | 
| 68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! | 
| 69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги, | 
| 70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, | 
| 71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, | 
| 72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, | 
| 73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому, | 
| 74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому | 
| 75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. | 
| 76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти, | 
| 77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів, | 
| 78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, | 
| 79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“ | 
| 80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем. | 
| Евангелие от ЛукиГлава 1 | Вiд ЛукиРозділ 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его. | 2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва, | 
| 3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий, | 3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе, | 
| 4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя. | 4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився. | 
| 5  | 5  | 
| 6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним. | 6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні. | 
| 7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах. | 7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́. | 
| 8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом. | 8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом, | 
| 9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию. | 9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти. | 
| 10  | 10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру. | 
| 11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние. | 11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника. | 
| 12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался. | 12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав. | 
| 13 Ангел же сказал ему:  | 13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван. | 
| 14  | 14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться. | 
| 15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа. | 15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері. | 
| 16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу. | 16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога. | 
| 17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».  | 17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“. | 
| 18 Тогда Захария сказал Ангелу:  | 18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“. | 
| 19 В ответ Ангел сказал ему:  | 19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну. | 
| 20  | 20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“ | 
| 21  | 21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі. | 
| 22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем. | 22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий. | 
| 23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой. | 23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́. | 
| 24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря: | 24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: | 
| 25  | 25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“ | 
| 26  | 26  | 
| 27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария. | 27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я. | 
| 28 Гавриил пришёл к ней и сказал:  | 28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“ | 
| 29  | 29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння. | 
| 30 И Ангел сказал ей:  | 30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́! | 
| 31  | 31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус. | 
| 32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его. | 32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида. | 
| 33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».  | 33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. | 
| 34 Мария спросила у Ангела:  | 34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“ | 
| 35 Ангел ответил ей:  | 35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий! | 
| 36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна. | 36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. | 
| 37 Для Бога нет ничего невозможного».  | 37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“ | 
| 38 Мария сказала:  | 38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї. | 
| 39  | 39  | 
| 40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету. | 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету. | 
| 41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа. | 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим, | 
| 42 Елизавета воскликнула:  | 42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї! | 
| 43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье? | 43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? | 
| 44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя. | 44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй! | 
| 45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».  | 45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“ | 
| 46  | 46  | 
| 47  | 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, | 
| 48  | 48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть, | 
| 49  | 49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе, | 
| 50  | 50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́! | 
| 51  | 51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́! | 
| 52  | 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих, | 
| 53  | 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м! | 
| 54  | 54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати, | 
| 55  | 55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ | 
| 56  | 56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́. | 
| 57  | 57  | 
| 58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней. | 58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею. | 
| 59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца. | 59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій. | 
| 60 Но Елизавета сказала:  | 60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“ | 
| 61 Собравшиеся сказали ей:  | 61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“ | 
| 62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка. | 62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його? | 
| 63 Захария попросил дощечку для письма и написал:  | 63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались. | 
| 64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога. | 64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога! | 
| 65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло. | 65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все. | 
| 66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял:  | 66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею. | 
| 67  | 67  | 
| 68  | 68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! | 
| 69  | 69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги, | 
| 70  | 70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, | 
| 71  | 71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, | 
| 72  | 72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, | 
| 73  | 73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому, | 
| 74  | 74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому | 
| 75  | 75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. | 
| 76  | 76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти, | 
| 77  | 77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів, | 
| 78  | 78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, | 
| 79  | 79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“ | 
| 80  | 80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем. |