Евангелие от Луки

Глава 1

1 Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

5 Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.

6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.

8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.

9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.

10 В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.

12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.

13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

14 Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.

16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.

17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».

18 Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».

19 В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.

20 Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».

21 Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем.

23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:

25 «Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».

26 Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,

27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

28 Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».

29 Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

30 И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.

31 Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.

32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.

33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».

34 Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»

35 Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

37 Для Бога нет ничего невозможного».

38 Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.

39 Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.

41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

42 Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!

43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?

44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».

46 Мария сказала:

47 «Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,

48 так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,

49 потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.

50 Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

51 Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,

52 низложил властителей и возвысил смиренных,

53 голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

54 Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.

55 Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».

56 Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

57 Елизавете пришло время родить, и она родила сына.

58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.

59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.

60 Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».

61 Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».

62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

63 Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.

64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.

65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.

66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.

67 Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:

68 «Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.

69 Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида, как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.

70

71 Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

72 Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.

73 Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу, что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

74

75 свято и праведно всю нашу жизнь.

76 А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

77 Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.

78 По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

79 и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».

80 Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

Вiд Луки

Розділ 1

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Евангелие от Луки

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

1 Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 «Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Для Бога нет ничего невозможного».

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 Мария сказала:

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 «Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 низложил властителей и возвысил смиренных,

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 Елизавете пришло время родить, и она родила сына.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 «Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида, как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу, что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 свято и праведно всю нашу жизнь.

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.