Евангелие от ЛукиГлава 1 |
1 |
2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его. |
3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий, |
4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя. |
5 |
6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним. |
7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах. |
8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом. |
9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию. |
10 |
11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние. |
12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался. |
13 Ангел же сказал ему: |
14 |
15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа. |
16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу. |
17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа». |
18 Тогда Захария сказал Ангелу: |
19 В ответ Ангел сказал ему: |
20 |
21 |
22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем. |
23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой. |
24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря: |
25 |
26 |
27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария. |
28 Гавриил пришёл к ней и сказал: |
29 |
30 И Ангел сказал ей: |
31 |
32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его. |
33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца». |
34 Мария спросила у Ангела: |
35 Ангел ответил ей: |
36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна. |
37 Для Бога нет ничего невозможного». |
38 Мария сказала: |
39 |
40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету. |
41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа. |
42 Елизавета воскликнула: |
43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье? |
44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя. |
45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом». |
46 |
47 |
48 |
49 |
50 |
51 |
52 |
53 |
54 |
55 |
56 |
57 |
58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней. |
59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца. |
60 Но Елизавета сказала: |
61 Собравшиеся сказали ей: |
62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка. |
63 Захария попросил дощечку для письма и написал: |
64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога. |
65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло. |
66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: |
67 |
68 |
69 |
70 |
71 |
72 |
73 |
74 |
75 |
76 |
77 |
78 |
79 |
80 |
Вiд ЛукиРозділ 1 |
1 |
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва, |
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе, |
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився. |
5 |
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні. |
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́. |
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом, |
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти. |
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру. |
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника. |
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав. |
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван. |
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться. |
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері. |
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога. |
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“. |
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“. |
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну. |
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“ |
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі. |
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий. |
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́. |
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: |
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“ |
26 |
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я. |
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“ |
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння. |
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́! |
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус. |
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида. |
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. |
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“ |
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий! |
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. |
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“ |
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї. |
39 |
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету. |
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим, |
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї! |
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? |
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй! |
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“ |
46 |
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, |
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть, |
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе, |
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́! |
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́! |
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих, |
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м! |
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати, |
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ |
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́. |
57 |
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею. |
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій. |
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“ |
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“ |
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його? |
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались. |
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога! |
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все. |
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею. |
67 |
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! |
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги, |
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, |
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, |
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, |
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому, |
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому |
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. |
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти, |
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів, |
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, |
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“ |
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем. |
Евангелие от ЛукиГлава 1 |
Вiд ЛукиРозділ 1 |
1 |
1 |
2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его. |
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва, |
3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий, |
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе, |
4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя. |
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився. |
5 |
5 |
6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним. |
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні. |
7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах. |
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́. |
8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом. |
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом, |
9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию. |
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти. |
10 |
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру. |
11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние. |
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника. |
12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался. |
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав. |
13 Ангел же сказал ему: |
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван. |
14 |
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться. |
15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа. |
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері. |
16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу. |
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога. |
17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа». |
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“. |
18 Тогда Захария сказал Ангелу: |
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“. |
19 В ответ Ангел сказал ему: |
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну. |
20 |
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“ |
21 |
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі. |
22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем. |
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий. |
23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой. |
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́. |
24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря: |
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: |
25 |
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“ |
26 |
26 |
27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария. |
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я. |
28 Гавриил пришёл к ней и сказал: |
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“ |
29 |
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння. |
30 И Ангел сказал ей: |
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́! |
31 |
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус. |
32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его. |
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида. |
33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца». |
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. |
34 Мария спросила у Ангела: |
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“ |
35 Ангел ответил ей: |
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий! |
36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна. |
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. |
37 Для Бога нет ничего невозможного». |
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“ |
38 Мария сказала: |
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї. |
39 |
39 |
40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету. |
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету. |
41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа. |
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим, |
42 Елизавета воскликнула: |
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї! |
43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье? |
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? |
44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя. |
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй! |
45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом». |
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“ |
46 |
46 |
47 |
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, |
48 |
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть, |
49 |
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе, |
50 |
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́! |
51 |
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́! |
52 |
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих, |
53 |
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м! |
54 |
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати, |
55 |
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ |
56 |
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́. |
57 |
57 |
58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней. |
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею. |
59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца. |
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій. |
60 Но Елизавета сказала: |
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“ |
61 Собравшиеся сказали ей: |
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“ |
62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка. |
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його? |
63 Захария попросил дощечку для письма и написал: |
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались. |
64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога. |
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога! |
65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло. |
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все. |
66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: |
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею. |
67 |
67 |
68 |
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! |
69 |
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги, |
70 |
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, |
71 |
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, |
72 |
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, |
73 |
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому, |
74 |
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому |
75 |
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. |
76 |
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти, |
77 |
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів, |
78 |
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, |
79 |
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“ |
80 |
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем. |