| Книга СудейГлава 1 | 
| 1  | 
| 2 Господь ответил им:  | 
| 3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал:  | 
| 4  | 
| 5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним. | 
| 6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы. | 
| 7 Тогда царь Везека сказал:  | 
| 8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли. | 
| 9  | 
| 10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая. | 
| 11  | 
| 12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им:  | 
| 13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу. | 
| 14  | 
| 15 Она ответила:  | 
| 16  | 
| 17  | 
| 18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них. | 
| 19  | 
| 20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака. | 
| 21  | 
| 22  | 
| 23 | 
| 24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему:  | 
| 25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу. | 
| 26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется. | 
| 27  | 
| 28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог. | 
| 29  | 
| 30  | 
| 31  | 
| 32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев. | 
| 33  | 
| 34  | 
| 35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами. | 
| 36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее. | 
| Книга СуддiвРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“. | 
| 3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н. | 
| 4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка. | 
| 5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина. | 
| 6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг. | 
| 7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“ | 
| 8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем. | 
| 9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. | 
| 10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. | 
| 11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер. | 
| 12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“. | 
| 13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. | 
| 14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“ | 
| 15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній. | 
| 16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. | 
| 17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма. | 
| 18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. | 
| 19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці. | 
| 20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів. | 
| 21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня. | 
| 22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. | 
| 23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз. | 
| 24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“ | 
| 25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. | 
| 26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня. | 
| 27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї. | 
| 28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його. | 
| 29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. | 
| 30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну. | 
| 31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. | 
| 32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його. | 
| 33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. | 
| 34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину. | 
| 35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину. | 
| 36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. | 
| Книга СудейГлава 1 | Книга СуддiвРозділ 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2 Господь ответил им:  | 2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“. | 
| 3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал:  | 3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н. | 
| 4  | 4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка. | 
| 5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним. | 5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина. | 
| 6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы. | 6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг. | 
| 7 Тогда царь Везека сказал:  | 7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“ | 
| 8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли. | 8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем. | 
| 9  | 9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. | 
| 10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая. | 10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. | 
| 11  | 11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер. | 
| 12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им:  | 12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“. | 
| 13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу. | 13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. | 
| 14  | 14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“ | 
| 15 Она ответила:  | 15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній. | 
| 16  | 16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. | 
| 17  | 17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма. | 
| 18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них. | 18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. | 
| 19  | 19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці. | 
| 20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака. | 20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів. | 
| 21  | 21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня. | 
| 22  | 22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. | 
| 23 | 23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз. | 
| 24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему:  | 24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“ | 
| 25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу. | 25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. | 
| 26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется. | 26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня. | 
| 27  | 27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї. | 
| 28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог. | 28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його. | 
| 29  | 29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. | 
| 30  | 30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну. | 
| 31  | 31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. | 
| 32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев. | 32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його. | 
| 33  | 33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. | 
| 34  | 34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину. | 
| 35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами. | 35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину. | 
| 36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее. | 36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. |