2-е Послание к коринфянамГлава 1 |
|
1 |
|
2 благодать |
|
3 |
|
4 |
|
5 Ибо |
|
6 Скорбим |
|
7 И |
|
8 |
|
9 Но |
|
10 Который |
|
11 при содействии |
|
12 |
|
13 И |
|
14 так как |
|
15 |
|
16 и |
|
17 Имея такое |
|
18 Верен |
|
19 |
|
20 ибо |
|
21 |
|
22 Который |
|
23 |
|
24 не |
2-е до коринтянРозділ 1 |
|
1 |
|
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
|
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
|
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
|
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
|
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
|
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
|
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
|
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
|
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
|
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
|
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
|
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
|
15 |
|
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
|
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
|
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
|
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
|
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
|
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
|
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
|
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
|
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |
2-е Послание к коринфянамГлава 1 |
2-е до коринтянРозділ 1 |
|
1 |
1 |
|
2 благодать |
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
3 |
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
|
4 |
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
|
5 Ибо |
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
|
6 Скорбим |
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
|
7 И |
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
|
8 |
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
|
9 Но |
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
|
10 Который |
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
|
11 при содействии |
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
|
12 |
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
|
13 И |
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
|
14 так как |
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
|
15 |
15 |
|
16 и |
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
|
17 Имея такое |
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
|
18 Верен |
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
|
19 |
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
|
20 ибо |
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
|
21 |
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
|
22 Который |
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
|
23 |
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
|
24 не |
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |