2-е до коринтянРозділ 1 |
|
1 |
|
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
|
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
|
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
|
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
|
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
|
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
|
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
|
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
|
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
|
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
|
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
|
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
|
15 |
|
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
|
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
|
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
|
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
|
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
|
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
|
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
|
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
|
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |
哥林多後書第1章 |
|
1 |
|
2 願吾父上帝、及主耶穌基督、賜爾恩寵平康、 |
|
3 祝謝我主耶穌基督之父上帝、卽憐憫之父、安慰之上帝、 |
|
4 我儕臨難時、得其慰、使我受上帝慰、因以慰遭難者、 |
|
5 我爲基督多受苦難、亦賴基督多得安慰、 |
|
6 我受苦、使爾安慰得救、我受慰、亦使爾安慰得救、以助爾恒忍、爾我同受之苦、 |
|
7 我厚望爾、知爾同受苦、必同受慰、 |
|
8 吾欲兄弟知、吾在亞西亞遭苦、見壓特甚、勢不可當、欲保生命、已絕其望、 |
|
9 自擬必死、所以我不恃己、惟恃甦人之上帝、 |
|
10 昔拯我於危亡、今又拯我、復望其將拯我矣、 |
|
11 爾曹以祈禱助我、故多人爲我祈而得恩、亦爲我而謝恩、 |
|
12 我非恃人智、恃上帝恩、以上帝所賦之丹心誠意、往來於世、在爾間爲尤甚、此我所喜、心所證也、 |
|
13 吾書無他、惟爾所知所受者、或望爾至終受之、 |
|
14 爾數人受我道、以我爲喜、如我以爾爲喜、迨主耶穌臨日、 |
|
15 我旣知此、素欲就爾、令爾復獲益、 |
|
16 欲由爾經馬其頓、復由馬其頓就爾、得爾送我至猶太、 |
|
17 我有斯意、豈浮而不實乎、豈狥私有今是後非乎、 |
|
18 上帝言出必行、我指之而誓、凡所語爾、不敢今是後非、 |
|
19 我及西拉、提摩太、在爾間所傳上帝子耶穌基督、非今是後非、基督有是而已、 |
|
20 上帝所許者、必因基督而無不是、無不誠、使我歸榮上帝、 |
|
21 爾我宗基督、上帝堅卓我、以膏膏我、 |
|
22 以印印我、以聖神爲質於我衷、 |
|
23 我籲上帝鑒吾心、爲不爾責、故不至哥林多、 |
|
24 吾非督責爾信、乃鼓舞爾樂、蓋爾必以信而立焉、 |
2-е до коринтянРозділ 1 |
哥林多後書第1章 |
|
1 |
1 |
|
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
2 願吾父上帝、及主耶穌基督、賜爾恩寵平康、 |
|
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
3 祝謝我主耶穌基督之父上帝、卽憐憫之父、安慰之上帝、 |
|
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
4 我儕臨難時、得其慰、使我受上帝慰、因以慰遭難者、 |
|
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
5 我爲基督多受苦難、亦賴基督多得安慰、 |
|
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
6 我受苦、使爾安慰得救、我受慰、亦使爾安慰得救、以助爾恒忍、爾我同受之苦、 |
|
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
7 我厚望爾、知爾同受苦、必同受慰、 |
|
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
8 吾欲兄弟知、吾在亞西亞遭苦、見壓特甚、勢不可當、欲保生命、已絕其望、 |
|
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
9 自擬必死、所以我不恃己、惟恃甦人之上帝、 |
|
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
10 昔拯我於危亡、今又拯我、復望其將拯我矣、 |
|
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
11 爾曹以祈禱助我、故多人爲我祈而得恩、亦爲我而謝恩、 |
|
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
12 我非恃人智、恃上帝恩、以上帝所賦之丹心誠意、往來於世、在爾間爲尤甚、此我所喜、心所證也、 |
|
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
13 吾書無他、惟爾所知所受者、或望爾至終受之、 |
|
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
14 爾數人受我道、以我爲喜、如我以爾爲喜、迨主耶穌臨日、 |
|
15 |
15 我旣知此、素欲就爾、令爾復獲益、 |
|
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
16 欲由爾經馬其頓、復由馬其頓就爾、得爾送我至猶太、 |
|
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
17 我有斯意、豈浮而不實乎、豈狥私有今是後非乎、 |
|
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
18 上帝言出必行、我指之而誓、凡所語爾、不敢今是後非、 |
|
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
19 我及西拉、提摩太、在爾間所傳上帝子耶穌基督、非今是後非、基督有是而已、 |
|
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
20 上帝所許者、必因基督而無不是、無不誠、使我歸榮上帝、 |
|
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
21 爾我宗基督、上帝堅卓我、以膏膏我、 |
|
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
22 以印印我、以聖神爲質於我衷、 |
|
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
23 我籲上帝鑒吾心、爲不爾責、故不至哥林多、 |
|
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |
24 吾非督責爾信、乃鼓舞爾樂、蓋爾必以信而立焉、 |