CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 9

1 Und2532 er846 sprach3004 zu1722 ihnen: Wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, es stehen1526 etliche5100 hier5602, die3748 werden2476 den Tod2288 nicht3364 schmecken1089, bis daß3754 sie sehen1492 das932 Reich Gottes2316 mit Kraft1411 kommen2064.

2 Und2532 nach3326 sechs1803 Tagen2250 nahm3880 JEsus2424 zu1519 sich3339 Petrus4074, Jakobus2385 und2532 Johannes2491 und2532 führte399 sie846 auf399 einen hohen5308 Berg3735 besonders2398 alleine und2532 verklärete sich vor1715 ihnen846.

3 Und2532 seine846 Kleider2440 wurden1096 hell4744 und sehr3029 weiß3022 wie5613 der846 Schnee5510, daß sie3634 kein3756 Färber1102 auf1909 Erden1093 kann1410 so weiß machen3021.

4 Und2532 es erschien3700 ihnen846 Elia2243 mit4862 Mose3475 und2532 hatten2258 eine Rede mit4814 JEsu2424.

5 Und2532 Petrus4074 antwortete611 und2532 sprach3004 zu JEsu2424: Rabbi4461, hier5602 ist2076 gut2570 sein1511; lasset uns2248 drei5140 Hütten4633 machen4160, dir4671 eine3391, Mose3475 eine3391 und2532 Elia2243 eine3391.

6 Er wußte1492 aber1063 nicht3756, was5101 er redete2980; denn1063 sie waren2258 bestürzt1630.

7 Und2532 es kam2064 eine Wolke3507, die überschattete1982 sie846. Und2532 eine Stimme5456 fiel aus1537 der3778 Wolke3507 und sprach3004: Das ist1096 mein3450 lieber27 Sohn; den sollt ihr846 hören191.

8 Und2532 bald1819 danach sahen1492 sie um sich4017 und235 sahen niemand3762 mehr3765 denn allein3441 JEsum2424 bei3326 ihnen1438.

9 Da3752 sie aber1161 vom1537 Berge3735 herabgingen2597, verbot1291 ihnen JEsus, daß2443 sie niemand3367 sagen sollten1334, was3739 sie gesehen1492 hatten, bis des846 Menschen Sohn auferstünde450 von575 den444 Toten3498.

10 Und2532 sie behielten2902 das Wort3056 bei4314 sich1438 und befragten4802 sich untereinander: Was5101 ist2076 doch das Auferstehen450 von1537 den Toten3498?

11 Und2532 sie846 fragten1905 ihn und3754 sprachen3004: Sagen3004 doch die Schriftgelehrten1122, daß3754 Elia2243 muß1163 zuvor4412 kommen2064.

12 Er846 antwortete611 aber1161 und4412 sprach2036 zu1909 ihnen: Elia2243 soll ja3303 zuvor kommen2064 und2532 alles3956 wieder zurechtbringen600; dazu2443 des Menschen444 Sohn soll viel4183 leiden3958 und2532 verachtet werden1847, wie4459 denn geschrieben1125 stehet.

13 Aber3754 ich sage3004 euch5213: Elia2243 ist2532 kommen2064, und235 sie846 haben an1909 ihm getan4160, was3745 sie846 wollten2309, nachdem von ihm geschrieben1125 stehet.

14 Und2532, er846 kam2064 zu4314 seinen846 Jüngern3101 und2532 sah1492 viel4183 Volks3793 um4012 sie und Schriftgelehrte1122, die sich mit ihnen befragten4802.

15 Und2532 alsbald2112, da alles3956 Volk3793 ihn846 sah1492, entsetzten sie846 sich1568, liefen zu4370 und2532 grüßeten ihn.

16 Und2532 er fragete die Schriftgelehrten1122: Was5101 befraget ihr euch4802 mit4314 ihnen?

17 Einer aber aus1537 dem Volk3793 antwortete611 und2532 sprach2036: Meister1320, ich habe5342 meinen3450 Sohn hergebracht zu4314 dir4571, der1520 hat2192 einen sprachlosen216 Geist4151;

18 und2532 wo er846 ihn1544 erwischet, so2532 reißt er ihn und2532 schäumet und2532 knirschet mit den Zähnen3599 und2532 verdorret. Ich302 habe2638 mit deinen4675 Jüngern3101 geredet2036, daß2443 sie ihn austrieben1544, und2532 sie können‘s2480 nicht3756.

19 Er846 antwortete611 ihm846 aber1161 und sprach3004: O du5599 ungläubiges571 Geschlecht1074, wie lange4219 soll430 ich bei4314 euch5209 sein2071? Wie lange4219 soll ich mich mit euch5216 leiden? Bringet ihn her5342 zu4314 mir3165!

20 Und2532 sie846 brachten ihn846 her5342 zu4314 ihm846. Und2532 alsbald2112, da ihn der Geist4151 sah1492, riß4682 er846 ihn und2532 fiel4098 auf1909 die Erde1093 und wälzete sich2947 und schäumete.

21 Und2532 er846 fragte1905 seinen Vater3962: Wie4214 lange5550 ist‘s2076, daß5613 ihm das5124 widerfahren1096 ist? Er sprach2036: Von Kind3812 auf.

22 Und2532 oft4178 hat1909 er846 ihn in1519 Feuer4442 und2532 Wasser5204 geworfen906, daß1519 er846 ihn umbrächte622. Kannst1410 du aber was1536, so2443 erbarme dich4697 unser und235 hilf997 uns2248!

23 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu1410 ihm846: Wenn1487 du könntet glauben4100! Alle3956 Dinge sind möglich1415 dem846, der da glaubet4100.

24 Und2532 alsbald2112 schrie2896 des Kindes3813 Vater3962 mit3326 Tränen1144 und sprach3004: Ich glaube4100, lieber HErr2962; hilf997 meinem3450 Unglauben570!

25 Da nun JEsus2424 sah, daß3754 das1492 Volk3793 zulief1998, bedräuete er846 den unsauberen169 Geist4151 und1161 sprach3004 zu ihm846: Du sprachloser216 und2532 tauber2974 Geist4151, ich1473 gebiete2004 dir4671, daß du von1537 ihm846 ausfahrest1831 und2532 fahrest1525 hinfort3371 nicht in1519 ihn!

26 Da schrie2896 er846 und2532 riß4682 ihn sehr4183 und2532 fuhr aus1831. Und2532 er ward1096, als5616 wäre er tot3498, daß5620 auch viele4183 sagten3004: Er ist tot599.

27 JEsus2424 aber1161 ergriff2902 ihn846 bei der Hand5495 und2532 richtete450 ihn auf1453; und er846 stund auf1453.

28 Und2532 da er846 heimkam1519, fragten1905 ihn846 seine846 Jünger3101 besonders2398: Warum3754 konnten1410 wir2249 ihn1544 nicht3756 austreiben1544?

29 Und2532 er846 sprach2036: Diese5124 Art1085 kann1410 mitnichten ausfahren1831 denn1508 durch1722 Beten4335 und1722 Fasten3521.

30 Und2532 sie gingen1831 von1564 dannen hinweg und2532 wandelten3899 durch1223 Galiläa1056; und er wollte2309 nicht3756, daß2443 es jemand5100 wissen1097 sollte.

31 Er1321 lehrete aber seine846 Jünger3101 und1063 sprach3004 zu ihnen: Des Menschen444 Sohn wird überantwortet werden3860 in1519 der Menschen444 Hände5495. Und2532 sie werden ihn töten615; und2532 wenn er getötet615 ist, so2532 wird er am dritten5154 Tage2250 auferstehen450.

32 Sie846 aber1161 vernahmen das Wort4487 nicht50 und2532 fürchteten sich5399, ihn zu fragen1905.

33 Und2532 er1438 kam2064 gen Kapernaum2584. Und2532 da1722 er daheim1722 war1096, fragte1905 er sie: Was5101 handeltet ihr846 miteinander4314 auf1519 dem Wege3598?

34 Sie aber1161 schwiegen4623; denn1063 sie hatten1256 miteinander4314 auf1722 dem Wege3598 gehandelt, welcher5101 der Größte3187 wäre.

35 Und2532 er846 setzte sich2523 und2532 rief5455 den Zwölfen1427 und2532 sprach3004 zu ihnen: So jemand1536 will2309 der Erste4413 sein1511, der soll der Letzte2078 sein2071 vor allen3956 und aller3956 Knecht1249.

36 Und2532 er846 nahm2983 ein Kindlein3813 und2532 stellete es846 mitten3319 unter sie2476 und846 herzete dasselbige und sprach2036 zu1722 ihnen846:

37 Wer1437 ein solches5108 Kindlein3813 in meinem3450 Namen3686 aufnimmt1209, der1520 nimmt mich1691 auf1909; und2532 wer1437 mich1691 aufnimmt1209, der nimmt nicht3756 mich1691 auf, sondern235 den, der mich3165 gesandt hat649.

38 Johannes2491 aber1161 antwortete611 ihm190 und2532 sprach3004: Meister1320, wir5100 sahen1492 einen, der trieb1544 Teufel1140 in deinem4675 Namen3686 aus, welcher3739 uns2254 nicht3756 nachfolget; und wir verboten‘s ihm846 darum, daß3754 er846 uns2254 nicht3756 nachfolget.

39 JEsus2424 aber1161 sprach: Ihr846 sollt‘s ihm nicht3361 verbieten2967. Denn1063 es ist2076 niemand3762, der3739 eine Tat4160 tue in1909 meinem Namen3686 und2532 möge1410 bald5035 übel2551 von mir3450 reden2036.

40 Wer nicht3756 wider2596 uns2257 ist2076, der ist2076 für5228 uns2257.

41 Wer aber1063 euch5209 tränket mit einem Becher4221 Wassers5204 in1722 meinem3450 Namen3686 darum, daß3754 ihr Christo5547 angehöret2075, wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, es wird622 ihm nicht3364 unvergolten3408 bleiben622.

42 Und2532 wer302 der1520 Kleinen3398 einen ärgert4624, die an4012 mich1691 glauben4100, dem wäre2076 es besser3123, daß1487 ihm ein Mühlstein an1519 seinen846 Hals5137 gehänget würde, und2532 er846 ins1519 Meer2281 geworfen906 würde.

43 So1437 dich4571 aber deine Hand5495 ärgert4624, so haue609 sie846 ab. Es ist2076 dir4675 besser2570, daß du4671 als ein1525 Krüppel2948 zum1519 Leben2222 eingehest, denn2228 daß du zwo Hände5495 habest2192 und2532 fahrest565 in1519 die Hölle1067, in1519 das ewige762 Feuer4442,

44 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

45 Ärgert4624 dich4571 dein4675 Fuß4228, so1437 haue609 ihn846 ab. Es ist2076 dir4671 besser2570, daß du lahm5560 zum1519 Leben2222 eingehest1525, denn2228 daß du zwei1417 Füße4228 habest2192 und2532 werdest in1519 die Hölle1067 geworfen906, in1519 das ewige762 Feuer4442,

46 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

47 Ärgert4624 dich4571 dein4675 Auge3788, so1437 wirf‘s von dir1544. Es846 ist2076 dir1544 besser2570, daß du4671 einäugig3442 in1519 das932 Reich Gottes2316 gehest1525, denn2228 daß du zwei1417 Augen3788 habest2192 und2532 werdest in1519 das höllische1067 Feuer4442 geworfen906,

48 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

49 Es muß233 alles3956 mit2532 Feuer4442 gesalzen werden, und1063 alles3956 Opfer2378 wird mit Salz251 gesalzen.

50 Das846 Salz217 ist gut2570; so1437 aber1161 das Salz217 dumm358 wird1096, womit wird man würzen741? Habt2192 Salz217 bei euch1438 und2532 habt Frieden1514 untereinander240!

Вiд Марка

Розділ 9

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

1 Und2532 er846 sprach3004 zu1722 ihnen: Wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, es stehen1526 etliche5100 hier5602, die3748 werden2476 den Tod2288 nicht3364 schmecken1089, bis daß3754 sie sehen1492 das932 Reich Gottes2316 mit Kraft1411 kommen2064.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

2 Und2532 nach3326 sechs1803 Tagen2250 nahm3880 JEsus2424 zu1519 sich3339 Petrus4074, Jakobus2385 und2532 Johannes2491 und2532 führte399 sie846 auf399 einen hohen5308 Berg3735 besonders2398 alleine und2532 verklärete sich vor1715 ihnen846.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

3 Und2532 seine846 Kleider2440 wurden1096 hell4744 und sehr3029 weiß3022 wie5613 der846 Schnee5510, daß sie3634 kein3756 Färber1102 auf1909 Erden1093 kann1410 so weiß machen3021.

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

4 Und2532 es erschien3700 ihnen846 Elia2243 mit4862 Mose3475 und2532 hatten2258 eine Rede mit4814 JEsu2424.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

5 Und2532 Petrus4074 antwortete611 und2532 sprach3004 zu JEsu2424: Rabbi4461, hier5602 ist2076 gut2570 sein1511; lasset uns2248 drei5140 Hütten4633 machen4160, dir4671 eine3391, Mose3475 eine3391 und2532 Elia2243 eine3391.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

6 Er wußte1492 aber1063 nicht3756, was5101 er redete2980; denn1063 sie waren2258 bestürzt1630.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

7 Und2532 es kam2064 eine Wolke3507, die überschattete1982 sie846. Und2532 eine Stimme5456 fiel aus1537 der3778 Wolke3507 und sprach3004: Das ist1096 mein3450 lieber27 Sohn; den sollt ihr846 hören191.

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

8 Und2532 bald1819 danach sahen1492 sie um sich4017 und235 sahen niemand3762 mehr3765 denn allein3441 JEsum2424 bei3326 ihnen1438.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

9 Da3752 sie aber1161 vom1537 Berge3735 herabgingen2597, verbot1291 ihnen JEsus, daß2443 sie niemand3367 sagen sollten1334, was3739 sie gesehen1492 hatten, bis des846 Menschen Sohn auferstünde450 von575 den444 Toten3498.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

10 Und2532 sie behielten2902 das Wort3056 bei4314 sich1438 und befragten4802 sich untereinander: Was5101 ist2076 doch das Auferstehen450 von1537 den Toten3498?

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

11 Und2532 sie846 fragten1905 ihn und3754 sprachen3004: Sagen3004 doch die Schriftgelehrten1122, daß3754 Elia2243 muß1163 zuvor4412 kommen2064.

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

12 Er846 antwortete611 aber1161 und4412 sprach2036 zu1909 ihnen: Elia2243 soll ja3303 zuvor kommen2064 und2532 alles3956 wieder zurechtbringen600; dazu2443 des Menschen444 Sohn soll viel4183 leiden3958 und2532 verachtet werden1847, wie4459 denn geschrieben1125 stehet.

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

13 Aber3754 ich sage3004 euch5213: Elia2243 ist2532 kommen2064, und235 sie846 haben an1909 ihm getan4160, was3745 sie846 wollten2309, nachdem von ihm geschrieben1125 stehet.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

14 Und2532, er846 kam2064 zu4314 seinen846 Jüngern3101 und2532 sah1492 viel4183 Volks3793 um4012 sie und Schriftgelehrte1122, die sich mit ihnen befragten4802.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

15 Und2532 alsbald2112, da alles3956 Volk3793 ihn846 sah1492, entsetzten sie846 sich1568, liefen zu4370 und2532 grüßeten ihn.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

16 Und2532 er fragete die Schriftgelehrten1122: Was5101 befraget ihr euch4802 mit4314 ihnen?

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

17 Einer aber aus1537 dem Volk3793 antwortete611 und2532 sprach2036: Meister1320, ich habe5342 meinen3450 Sohn hergebracht zu4314 dir4571, der1520 hat2192 einen sprachlosen216 Geist4151;

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

18 und2532 wo er846 ihn1544 erwischet, so2532 reißt er ihn und2532 schäumet und2532 knirschet mit den Zähnen3599 und2532 verdorret. Ich302 habe2638 mit deinen4675 Jüngern3101 geredet2036, daß2443 sie ihn austrieben1544, und2532 sie können‘s2480 nicht3756.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

19 Er846 antwortete611 ihm846 aber1161 und sprach3004: O du5599 ungläubiges571 Geschlecht1074, wie lange4219 soll430 ich bei4314 euch5209 sein2071? Wie lange4219 soll ich mich mit euch5216 leiden? Bringet ihn her5342 zu4314 mir3165!

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

20 Und2532 sie846 brachten ihn846 her5342 zu4314 ihm846. Und2532 alsbald2112, da ihn der Geist4151 sah1492, riß4682 er846 ihn und2532 fiel4098 auf1909 die Erde1093 und wälzete sich2947 und schäumete.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

21 Und2532 er846 fragte1905 seinen Vater3962: Wie4214 lange5550 ist‘s2076, daß5613 ihm das5124 widerfahren1096 ist? Er sprach2036: Von Kind3812 auf.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

22 Und2532 oft4178 hat1909 er846 ihn in1519 Feuer4442 und2532 Wasser5204 geworfen906, daß1519 er846 ihn umbrächte622. Kannst1410 du aber was1536, so2443 erbarme dich4697 unser und235 hilf997 uns2248!

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

23 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu1410 ihm846: Wenn1487 du könntet glauben4100! Alle3956 Dinge sind möglich1415 dem846, der da glaubet4100.

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

24 Und2532 alsbald2112 schrie2896 des Kindes3813 Vater3962 mit3326 Tränen1144 und sprach3004: Ich glaube4100, lieber HErr2962; hilf997 meinem3450 Unglauben570!

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

25 Da nun JEsus2424 sah, daß3754 das1492 Volk3793 zulief1998, bedräuete er846 den unsauberen169 Geist4151 und1161 sprach3004 zu ihm846: Du sprachloser216 und2532 tauber2974 Geist4151, ich1473 gebiete2004 dir4671, daß du von1537 ihm846 ausfahrest1831 und2532 fahrest1525 hinfort3371 nicht in1519 ihn!

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

26 Da schrie2896 er846 und2532 riß4682 ihn sehr4183 und2532 fuhr aus1831. Und2532 er ward1096, als5616 wäre er tot3498, daß5620 auch viele4183 sagten3004: Er ist tot599.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

27 JEsus2424 aber1161 ergriff2902 ihn846 bei der Hand5495 und2532 richtete450 ihn auf1453; und er846 stund auf1453.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

28 Und2532 da er846 heimkam1519, fragten1905 ihn846 seine846 Jünger3101 besonders2398: Warum3754 konnten1410 wir2249 ihn1544 nicht3756 austreiben1544?

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

29 Und2532 er846 sprach2036: Diese5124 Art1085 kann1410 mitnichten ausfahren1831 denn1508 durch1722 Beten4335 und1722 Fasten3521.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

30 Und2532 sie gingen1831 von1564 dannen hinweg und2532 wandelten3899 durch1223 Galiläa1056; und er wollte2309 nicht3756, daß2443 es jemand5100 wissen1097 sollte.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

31 Er1321 lehrete aber seine846 Jünger3101 und1063 sprach3004 zu ihnen: Des Menschen444 Sohn wird überantwortet werden3860 in1519 der Menschen444 Hände5495. Und2532 sie werden ihn töten615; und2532 wenn er getötet615 ist, so2532 wird er am dritten5154 Tage2250 auferstehen450.

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

32 Sie846 aber1161 vernahmen das Wort4487 nicht50 und2532 fürchteten sich5399, ihn zu fragen1905.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

33 Und2532 er1438 kam2064 gen Kapernaum2584. Und2532 da1722 er daheim1722 war1096, fragte1905 er sie: Was5101 handeltet ihr846 miteinander4314 auf1519 dem Wege3598?

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

34 Sie aber1161 schwiegen4623; denn1063 sie hatten1256 miteinander4314 auf1722 dem Wege3598 gehandelt, welcher5101 der Größte3187 wäre.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

35 Und2532 er846 setzte sich2523 und2532 rief5455 den Zwölfen1427 und2532 sprach3004 zu ihnen: So jemand1536 will2309 der Erste4413 sein1511, der soll der Letzte2078 sein2071 vor allen3956 und aller3956 Knecht1249.

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

36 Und2532 er846 nahm2983 ein Kindlein3813 und2532 stellete es846 mitten3319 unter sie2476 und846 herzete dasselbige und sprach2036 zu1722 ihnen846:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

37 Wer1437 ein solches5108 Kindlein3813 in meinem3450 Namen3686 aufnimmt1209, der1520 nimmt mich1691 auf1909; und2532 wer1437 mich1691 aufnimmt1209, der nimmt nicht3756 mich1691 auf, sondern235 den, der mich3165 gesandt hat649.

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

38 Johannes2491 aber1161 antwortete611 ihm190 und2532 sprach3004: Meister1320, wir5100 sahen1492 einen, der trieb1544 Teufel1140 in deinem4675 Namen3686 aus, welcher3739 uns2254 nicht3756 nachfolget; und wir verboten‘s ihm846 darum, daß3754 er846 uns2254 nicht3756 nachfolget.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

39 JEsus2424 aber1161 sprach: Ihr846 sollt‘s ihm nicht3361 verbieten2967. Denn1063 es ist2076 niemand3762, der3739 eine Tat4160 tue in1909 meinem Namen3686 und2532 möge1410 bald5035 übel2551 von mir3450 reden2036.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

40 Wer nicht3756 wider2596 uns2257 ist2076, der ist2076 für5228 uns2257.

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

41 Wer aber1063 euch5209 tränket mit einem Becher4221 Wassers5204 in1722 meinem3450 Namen3686 darum, daß3754 ihr Christo5547 angehöret2075, wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, es wird622 ihm nicht3364 unvergolten3408 bleiben622.

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

42 Und2532 wer302 der1520 Kleinen3398 einen ärgert4624, die an4012 mich1691 glauben4100, dem wäre2076 es besser3123, daß1487 ihm ein Mühlstein an1519 seinen846 Hals5137 gehänget würde, und2532 er846 ins1519 Meer2281 geworfen906 würde.

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

43 So1437 dich4571 aber deine Hand5495 ärgert4624, so haue609 sie846 ab. Es ist2076 dir4675 besser2570, daß du4671 als ein1525 Krüppel2948 zum1519 Leben2222 eingehest, denn2228 daß du zwo Hände5495 habest2192 und2532 fahrest565 in1519 die Hölle1067, in1519 das ewige762 Feuer4442,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

44 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

45 Ärgert4624 dich4571 dein4675 Fuß4228, so1437 haue609 ihn846 ab. Es ist2076 dir4671 besser2570, daß du lahm5560 zum1519 Leben2222 eingehest1525, denn2228 daß du zwei1417 Füße4228 habest2192 und2532 werdest in1519 die Hölle1067 geworfen906, in1519 das ewige762 Feuer4442,

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

46 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

47 Ärgert4624 dich4571 dein4675 Auge3788, so1437 wirf‘s von dir1544. Es846 ist2076 dir1544 besser2570, daß du4671 einäugig3442 in1519 das932 Reich Gottes2316 gehest1525, denn2228 daß du zwei1417 Augen3788 habest2192 und2532 werdest in1519 das höllische1067 Feuer4442 geworfen906,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

48 da3699 ihr846 Wurm4663 nicht3756 stirbt5053 und2532 ihr Feuer4442 nicht3756 verlischt.

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

49 Es muß233 alles3956 mit2532 Feuer4442 gesalzen werden, und1063 alles3956 Opfer2378 wird mit Salz251 gesalzen.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

50 Das846 Salz217 ist gut2570; so1437 aber1161 das Salz217 dumm358 wird1096, womit wird man würzen741? Habt2192 Salz217 bei euch1438 und2532 habt Frieden1514 untereinander240!