CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Mark

Chapter 9

1 AND he said to them, Truly I say to you, that there are men standing here, who shall not taste death, till they see that the kingdom of God has come with power.

2 And six days after, Jesus took Peter, and James, and John, and brought them up to a high mountain alone; and he was transfigured before their eyes.

3 His clothes shone, and became white like snow, in such a manner that men on earth cannot make white.

4 And there appeared to them Moses and Elijah, talking with Jesus.

5 And Peter said to him, Teacher, it is better for us to remain here; and let us make three shelters, one for you, and one for Moses, and one for Elijah.

6 For he did not know what he was saying, for they were in fear.

7 And there was a cloud overshadowing them, and a voice out of the cloud said, This is my beloved Son; hear him.

8 And suddenly, when the disciples looked around, they saw no man, except Jesus alone with them.

9 And as they came down from the mountain, he commanded them not to tell any man what they had seen, until the Son of man has risen from the dead.

10 So they kept that saying to themselves, and they wanted to know what ôrisen from the deadö means.

11 And they asked him, saying, Why then do the scribes say that Elijah must first come?

12 He said to them, Elijah does come first, to prepare everything; and as it is written concerning the Son of man, that he will suffer much and be rejected.

13 But I say to you, that Elijah has also come, and they did with him whatever they pleased, as it is written of him.

14 And when he came to his disciples, he saw a large crowd with them, and the scribes debating with them.

15 And immediately all the people saw him, and were greatly surprised, and they ran to greet him.

16 And he asked the scribes, What do you debate with them?

17 One of the multitude answered and said, Teacher, I brought my son to you, for he has a spirit of dumbness.

18 And whenever it seizes him, it troubles him; and he foams, and gnashes his teeth, and gets worn out. And I asked your disciples to cast it out, but they could not.

19 Jesus answered and said to him, O faithless generation, how long shall I be with you? and how long shall I preach to you? bring him to me.

20 And they brought the boy to Jesus; and when the spirit seized him, it immediately troubled him; and he fell on the ground, gasping and foaming.

21 So Jesus asked his father, How long has he been like this? He said to him, From his childhood.

22 And many times it has thrown him into the fire and into the water to destroy him; but whatever you can do, help me, and have mercy on me.

23 Jesus said to him, If you can believe, everything is possible to him who believes.

24 And immediately the father of the boy cried out weeping, and said, I do believe, help my little belief.

25 When Jesus saw that people were run- ning and gathering to him, he rebuked the unclean spirit, and said to it, O deaf and dumb spirit, I command you, come out of him, and do not enter him again.

26 And the epileptic cried out much, and was tortured, and the spirit went out; then the boy became as if dead, so that many could say, He is dead.

27 Then Jesus took him by the hand, and lifted him up.

28 When Jesus entered the house, his disciples asked him privately, Why could we not cast it out?

29 He said to them, This kind cannot be cast out by anything, except by fasting and prayer.

30 And when they went out from thence, they passed through Galilee; and he did not want any man to know about him.

31 For he taught his disciples, and said to them, The Son of man will be delivered into the hands of men, and they will kill him; and after he is killed, he will rise on the third day.

32 But they did not understand the saying, and they were afraid to ask him.

33 And they came to Capernaum; and when they entered the house, he asked them, What were you reasoning among yourselves on the road?

34 But they kept silent, for on the road they had argued with one another, which was the greatest of them.

35 And Jesus sat down, and he called the twelve and said to them, He who wishes to be first, let him be the last of every man, and the minister of every man.

36 And he took a little boy, and made him to stand in the midst; then he took him in his arms, and said to them,

37 Whoever receives a boy like this in my name, he receives me; and he who receives me, does not receive me, but him who has sent me.

38 John said to him, Teacher, we saw a man casting out demons in your name; and we forbade him, because he did not follow us.

39 Jesus said to them, Do not forbid him; for there is no man who performs miracles in my name, who will hastily speak evil of me.

40 Therefore, he who is not against you is for you.

41 For whoever gives you to drink even a cup of water only, because you represent the name of Christ, truly I say to you that his reward shall not be lost.

42 And whoever shall cause one of these little ones who believe in me to stumble, it were better for him that an ass' mill stone were hanged on his neck and then he were thrown into the sea.

43 If your hand offends you, cut it off; it is much better for you to go through life maimed, than to have two hands and go to Gehenna,

44 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

45 And if your foot offends you, cut it off; it is much better for you to go through life lame, than to have two feet, and fall into Gehenna,

46 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

47 And if your eye offends you, remove it; it is better for you to enter the kingdom of God with one eye, than to have two eyes and fall into the Gehenna of fire,

48 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

49 For everything will be salted on fire, and every sacrifice will be salted with salt.

50 O how good is salt; but if the salt should lose its savor, with what could it be salted? Let there be salt in you, and be in peace with one another.

Вiд Марка

Розділ 9

Mark

Chapter 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

1 AND he said to them, Truly I say to you, that there are men standing here, who shall not taste death, till they see that the kingdom of God has come with power.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

2 And six days after, Jesus took Peter, and James, and John, and brought them up to a high mountain alone; and he was transfigured before their eyes.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

3 His clothes shone, and became white like snow, in such a manner that men on earth cannot make white.

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

4 And there appeared to them Moses and Elijah, talking with Jesus.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

5 And Peter said to him, Teacher, it is better for us to remain here; and let us make three shelters, one for you, and one for Moses, and one for Elijah.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

6 For he did not know what he was saying, for they were in fear.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

7 And there was a cloud overshadowing them, and a voice out of the cloud said, This is my beloved Son; hear him.

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

8 And suddenly, when the disciples looked around, they saw no man, except Jesus alone with them.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

9 And as they came down from the mountain, he commanded them not to tell any man what they had seen, until the Son of man has risen from the dead.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

10 So they kept that saying to themselves, and they wanted to know what ôrisen from the deadö means.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

11 And they asked him, saying, Why then do the scribes say that Elijah must first come?

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

12 He said to them, Elijah does come first, to prepare everything; and as it is written concerning the Son of man, that he will suffer much and be rejected.

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

13 But I say to you, that Elijah has also come, and they did with him whatever they pleased, as it is written of him.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

14 And when he came to his disciples, he saw a large crowd with them, and the scribes debating with them.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

15 And immediately all the people saw him, and were greatly surprised, and they ran to greet him.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

16 And he asked the scribes, What do you debate with them?

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

17 One of the multitude answered and said, Teacher, I brought my son to you, for he has a spirit of dumbness.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

18 And whenever it seizes him, it troubles him; and he foams, and gnashes his teeth, and gets worn out. And I asked your disciples to cast it out, but they could not.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

19 Jesus answered and said to him, O faithless generation, how long shall I be with you? and how long shall I preach to you? bring him to me.

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

20 And they brought the boy to Jesus; and when the spirit seized him, it immediately troubled him; and he fell on the ground, gasping and foaming.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

21 So Jesus asked his father, How long has he been like this? He said to him, From his childhood.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

22 And many times it has thrown him into the fire and into the water to destroy him; but whatever you can do, help me, and have mercy on me.

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

23 Jesus said to him, If you can believe, everything is possible to him who believes.

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

24 And immediately the father of the boy cried out weeping, and said, I do believe, help my little belief.

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

25 When Jesus saw that people were run- ning and gathering to him, he rebuked the unclean spirit, and said to it, O deaf and dumb spirit, I command you, come out of him, and do not enter him again.

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

26 And the epileptic cried out much, and was tortured, and the spirit went out; then the boy became as if dead, so that many could say, He is dead.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

27 Then Jesus took him by the hand, and lifted him up.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

28 When Jesus entered the house, his disciples asked him privately, Why could we not cast it out?

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

29 He said to them, This kind cannot be cast out by anything, except by fasting and prayer.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

30 And when they went out from thence, they passed through Galilee; and he did not want any man to know about him.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

31 For he taught his disciples, and said to them, The Son of man will be delivered into the hands of men, and they will kill him; and after he is killed, he will rise on the third day.

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

32 But they did not understand the saying, and they were afraid to ask him.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

33 And they came to Capernaum; and when they entered the house, he asked them, What were you reasoning among yourselves on the road?

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

34 But they kept silent, for on the road they had argued with one another, which was the greatest of them.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

35 And Jesus sat down, and he called the twelve and said to them, He who wishes to be first, let him be the last of every man, and the minister of every man.

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

36 And he took a little boy, and made him to stand in the midst; then he took him in his arms, and said to them,

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

37 Whoever receives a boy like this in my name, he receives me; and he who receives me, does not receive me, but him who has sent me.

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

38 John said to him, Teacher, we saw a man casting out demons in your name; and we forbade him, because he did not follow us.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

39 Jesus said to them, Do not forbid him; for there is no man who performs miracles in my name, who will hastily speak evil of me.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

40 Therefore, he who is not against you is for you.

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

41 For whoever gives you to drink even a cup of water only, because you represent the name of Christ, truly I say to you that his reward shall not be lost.

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

42 And whoever shall cause one of these little ones who believe in me to stumble, it were better for him that an ass' mill stone were hanged on his neck and then he were thrown into the sea.

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

43 If your hand offends you, cut it off; it is much better for you to go through life maimed, than to have two hands and go to Gehenna,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

44 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

45 And if your foot offends you, cut it off; it is much better for you to go through life lame, than to have two feet, and fall into Gehenna,

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

46 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

47 And if your eye offends you, remove it; it is better for you to enter the kingdom of God with one eye, than to have two eyes and fall into the Gehenna of fire,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

48 Where their worm does not die, and their fire does not quench.

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

49 For everything will be salted on fire, and every sacrifice will be salted with salt.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

50 O how good is salt; but if the salt should lose its savor, with what could it be salted? Let there be salt in you, and be in peace with one another.