CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1-а Самуїлова

Розділ 1

1 I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

2 А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

6 А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

8 І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

10 А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

14 І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

15 А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

17 І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

18 А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

23 І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

25 І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

26 І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

28 А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

1 Samuel

Chapter 1

1 NOW there was a certain man of Ramath-dokey, of mount Ephraim, and his name was Hilkanah, the son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephrathite;

2 And he had two wives; the name of the one was Hannah, and the name of the other Pannah; and Pannah had children, but Hannah had no children.

3 And this man used to go up out of his town yearly to worship and to sacrifice to the LORD of hosts in Shiloh. And the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, the priests of the LORD, were there.

4 And when the time came, Hilkanah sacrificed, and he gave to Pannah his wife, and to all her sons and her daughters, portions;

5 But to Hannah he gave a double portion; for he loved Hannah; but the LORD had shut up her womb.

6 And her rival also taunted her sorely to make her fret because the LORD had shut up her womb.

7 And Pannah did this year by year when she went up to the house of the LORD, and thus she provoked her; therefore Hannah wept and did not eat.

8 Then Hilkanah her husband said to her, Why do you weep? And why do you not eat? And why is your heart grieved? Behold, am I not better to you than ten sons?

9 So Hannah rose up after she had eaten and drunk in Shiloh, and she went up to the house of the LORD. Now Eli the priest was sitting upon a seat by the post of the temple of the LORD.

10 And she was bitter of soul, and she prayed before the LORD and wept bitterly.

11 And she made a vow, and said, O LORD of hosts, if thou wilt indeed look upon the affliction of thy maidservant, and remember me, and not forget thy handmaid, but wilt give to thy maidservant a son, then I will give him to the LORD all the days of his life, and there shall no razor come upon his head.

12 And it came to pass, as she continued praying before the LORD, that Eli watched her mouth.

13 Now Hannah spoke in her heart only, and her lips moved, but her voice was not heard; therefore Eli thought her to be drunk.

14 And Eli said to her, How long will you be drunk? Put away your wine from you.

15 Hannah answered and said to him, No, my lord, I am a woman full of grief; I have drunk neither wine nor strong drink, but have poured out my soul before the LORD.

16 Count not your maidservant in your presence a wicked woman; for out of the abundance of my sorrow and grief have I spoken hitherto.

17 Then Eli answered and said to her, Go in peace; and the God of Israel grant you the petition that you have asked of him.

18 And she said, Let your maidservant find grace in your sight. So the woman went her way, and her countenance was no more sad.

19 And they rose up early in the morning and worshipped before the LORD, and returned and came to their house at Ramtha; and Hilkanah knew Hannah his wife; and the LORD remembered her.

20 And it came to pass, in due time Hannah conceived and bore a son, and called his name Samuel, saying, Because I have asked him of the LORD,

21 And the man Hilkanah and all his household went up to offer to the LORD the yearly sacrifices of his vow.

22 But Hannah did not go up; for she said to her husband, I will wait until the child is weaned, and then I will bring him, that he may appear before the LORD, and there abide forever.

23 And Hilkanah her husband said to her, Do what seems good to you; wait until you have weaned him; may the LORD establish your word. So the woman waited, and nursed her son until she weaned him.

24 And when she had weaned him, she took him up with her, with a three-year old bullock and an ephah of flour and a skin of wine, and brought him to the house of the LORD in Shiloh; and the boy was very young.

25 And they slew the bullock, and brought the child to Eli.

26 Then Hannah said to Eli, I beseech you, my lord, as your soul lives, my lord, I am the woman that stood by you here, praying to the LORD for this boy.

27 I prayed and the LORD has granted me my petition which I asked of him;

28 Therefore also I have promised him to the LORD as long as he lives; for I petitioned him of the LORD. And they worshipped the LORD there.

1-а Самуїлова

Розділ 1

1 Samuel

Chapter 1

1 I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

1 NOW there was a certain man of Ramath-dokey, of mount Ephraim, and his name was Hilkanah, the son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephrathite;

2 А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

2 And he had two wives; the name of the one was Hannah, and the name of the other Pannah; and Pannah had children, but Hannah had no children.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

3 And this man used to go up out of his town yearly to worship and to sacrifice to the LORD of hosts in Shiloh. And the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, the priests of the LORD, were there.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

4 And when the time came, Hilkanah sacrificed, and he gave to Pannah his wife, and to all her sons and her daughters, portions;

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

5 But to Hannah he gave a double portion; for he loved Hannah; but the LORD had shut up her womb.

6 А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

6 And her rival also taunted her sorely to make her fret because the LORD had shut up her womb.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

7 And Pannah did this year by year when she went up to the house of the LORD, and thus she provoked her; therefore Hannah wept and did not eat.

8 І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

8 Then Hilkanah her husband said to her, Why do you weep? And why do you not eat? And why is your heart grieved? Behold, am I not better to you than ten sons?

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

9 So Hannah rose up after she had eaten and drunk in Shiloh, and she went up to the house of the LORD. Now Eli the priest was sitting upon a seat by the post of the temple of the LORD.

10 А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

10 And she was bitter of soul, and she prayed before the LORD and wept bitterly.

11 І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

11 And she made a vow, and said, O LORD of hosts, if thou wilt indeed look upon the affliction of thy maidservant, and remember me, and not forget thy handmaid, but wilt give to thy maidservant a son, then I will give him to the LORD all the days of his life, and there shall no razor come upon his head.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

12 And it came to pass, as she continued praying before the LORD, that Eli watched her mouth.

13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

13 Now Hannah spoke in her heart only, and her lips moved, but her voice was not heard; therefore Eli thought her to be drunk.

14 І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

14 And Eli said to her, How long will you be drunk? Put away your wine from you.

15 А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

15 Hannah answered and said to him, No, my lord, I am a woman full of grief; I have drunk neither wine nor strong drink, but have poured out my soul before the LORD.

16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

16 Count not your maidservant in your presence a wicked woman; for out of the abundance of my sorrow and grief have I spoken hitherto.

17 І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

17 Then Eli answered and said to her, Go in peace; and the God of Israel grant you the petition that you have asked of him.

18 А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

18 And she said, Let your maidservant find grace in your sight. So the woman went her way, and her countenance was no more sad.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

19 And they rose up early in the morning and worshipped before the LORD, and returned and came to their house at Ramtha; and Hilkanah knew Hannah his wife; and the LORD remembered her.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

20 And it came to pass, in due time Hannah conceived and bore a son, and called his name Samuel, saying, Because I have asked him of the LORD,

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

21 And the man Hilkanah and all his household went up to offer to the LORD the yearly sacrifices of his vow.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

22 But Hannah did not go up; for she said to her husband, I will wait until the child is weaned, and then I will bring him, that he may appear before the LORD, and there abide forever.

23 І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

23 And Hilkanah her husband said to her, Do what seems good to you; wait until you have weaned him; may the LORD establish your word. So the woman waited, and nursed her son until she weaned him.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

24 And when she had weaned him, she took him up with her, with a three-year old bullock and an ephah of flour and a skin of wine, and brought him to the house of the LORD in Shiloh; and the boy was very young.

25 І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

25 And they slew the bullock, and brought the child to Eli.

26 І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

26 Then Hannah said to Eli, I beseech you, my lord, as your soul lives, my lord, I am the woman that stood by you here, praying to the LORD for this boy.

27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

27 I prayed and the LORD has granted me my petition which I asked of him;

28 А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

28 Therefore also I have promised him to the LORD as long as he lives; for I petitioned him of the LORD. And they worshipped the LORD there.