ЕкклезiястРозділ 1 |
|
1 |
|
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе! |
|
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем? |
|
4 |
|
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно. |
|
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер. |
|
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́! |
|
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо. |
|
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем! |
|
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“ Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами! |
|
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му. |
|
12 |
|
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею. |
|
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру! |
|
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш! |
|
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання. |
|
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру! |
|
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль! |
EcclesiastesChapter 1 |
|
1 THE words of Kohlat, the son of David, king in Jerusalem. |
|
2 Vanity of vanities, says the Preacher, vanity of vanities; all is vanity. |
|
3 What profit has a man of all his labor at which he toils under the sun? |
|
4 One generation passes away and another generation comes; but the earth abides for ever. |
|
5 The sun rises and the sun goes down and hastens to the place where it rose that from thence it may rise again. |
|
6 The wind blows toward the south, and turns about to the north; it whirls continually, and returns again according to its circuits. |
|
7 All the rivers run into the sea, yet the sea is not full; to the place from whence the rivers flow, thither they return to flow again. |
|
8 All things are wearisome: a man is not satisfied with utterance, his eye is not satisfied with seeing, nor his ear satisfied with hearing. |
|
9 The thing that has been is that which shall be; and that which has been clone is that which shall be done; and there is nothing new under the sun. |
|
10 Whosoever speaks and says, Look, this is new, should know that it already has been in the ages which were before us. |
|
11 There is no remembrance of former generations; neither shall there be any remembrance of generations that are to come with those that will come after. |
|
12 I the Preacher have been king over Israel in Jerusalem. |
|
13 And I gave my heart to seek to search out by wisdom concerning all things that are done under heaven; to be engaged in it is a difficult task that God has given to the sons of men. |
|
14 I have seen all the works that are done under the sun; and, behold, all is vanity and vexation of spirit. |
|
15 The chaotic cannot be made orderly; and he who is lacking knowledge cannot be supplied with it. |
|
16 I have communed with my own heart, saying, Lo, I have become great, and have gotten more wisdom than all they who were before me in Jerusalem; yea, my heart has had great experience of wisdom and knowledge. |
|
17 And I gave my heart to know wisdom and proverbs and understanding; but I have perceived that this also is vexation of spirit |
|
18 Because in much wisdom there is much grief, and he who increases knowledge increases sorrow. |
ЕкклезiястРозділ 1 |
EcclesiastesChapter 1 |
|
1 |
1 THE words of Kohlat, the son of David, king in Jerusalem. |
|
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе! |
2 Vanity of vanities, says the Preacher, vanity of vanities; all is vanity. |
|
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем? |
3 What profit has a man of all his labor at which he toils under the sun? |
|
4 |
4 One generation passes away and another generation comes; but the earth abides for ever. |
|
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно. |
5 The sun rises and the sun goes down and hastens to the place where it rose that from thence it may rise again. |
|
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер. |
6 The wind blows toward the south, and turns about to the north; it whirls continually, and returns again according to its circuits. |
|
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́! |
7 All the rivers run into the sea, yet the sea is not full; to the place from whence the rivers flow, thither they return to flow again. |
|
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо. |
8 All things are wearisome: a man is not satisfied with utterance, his eye is not satisfied with seeing, nor his ear satisfied with hearing. |
|
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем! |
9 The thing that has been is that which shall be; and that which has been clone is that which shall be done; and there is nothing new under the sun. |
|
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“ Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами! |
10 Whosoever speaks and says, Look, this is new, should know that it already has been in the ages which were before us. |
|
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му. |
11 There is no remembrance of former generations; neither shall there be any remembrance of generations that are to come with those that will come after. |
|
12 |
12 I the Preacher have been king over Israel in Jerusalem. |
|
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею. |
13 And I gave my heart to seek to search out by wisdom concerning all things that are done under heaven; to be engaged in it is a difficult task that God has given to the sons of men. |
|
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру! |
14 I have seen all the works that are done under the sun; and, behold, all is vanity and vexation of spirit. |
|
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш! |
15 The chaotic cannot be made orderly; and he who is lacking knowledge cannot be supplied with it. |
|
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання. |
16 I have communed with my own heart, saying, Lo, I have become great, and have gotten more wisdom than all they who were before me in Jerusalem; yea, my heart has had great experience of wisdom and knowledge. |
|
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру! |
17 And I gave my heart to know wisdom and proverbs and understanding; but I have perceived that this also is vexation of spirit |
|
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль! |
18 Because in much wisdom there is much grief, and he who increases knowledge increases sorrow. |