До ФилимонаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
|
10 |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
|
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
Послание апостола Павла ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
|
2 сестре Апфии, и Архиппу, также доброму сподвижнику нашему, и церкви, что собирается в доме твоем: |
|
3 |
|
4 |
|
5 и слыша о вере твоей и любви к Господу Иисусу и ко всему народу Божьему. |
|
6 Молюсь неустанно, чтобы вера, нас объединяющая, помогла тебе углубить твое понимание всего доброго, что явилось в нашу жизнь со Христом. |
|
7 Ты очень обрадовал и утешил меня своей любовью, ты успокоил ею, брат, души верующих. |
|
8 |
|
9 но вместо этого, движимый любовью, прошу я — я, Павел, посланник, а теперь и узник Христа Иисуса, — |
|
10 прошу о духовном сыне моем, об Онисиме, которого обрел я, пребывая в узах. |
|
11 Когда-то от него тебе не было никакой пользы, а теперь он может быть полезен [и] тебе, и мне. |
|
12 |
|
13 Я хотел было оставить его у себя, чтобы он вместо тебя послужил мне, пребывающему в узах ради Благой Вести. |
|
14 Но решил не делать этого без твоего согласия, чтобы доброе дело твое было не вынужденным, а добровольным. |
|
15 Может быть, для того и суждено ему было покинуть тебя на время, чтобы вернуться потом навсегда, |
|
16 и не рабом уже вернуться, но более, чем рабом, — братом возлюбленным, особенно дорогим для меня, а еще более для тебя дорогим, и как человек, и как брат в Господе. |
|
17 |
|
18 А если чем обидел он тебя или должен тебе, пусть это будет на мне. |
|
19 Я, Павел, своею рукою пишу, что заплачу я, не заикаясь даже, что и ты должен мне, себя самого должен. |
|
20 Так что сослужи мне, брат, службу в Господе! Успокой мое сердце во Христе! |
|
21 Я пишу тебе, уверенный в твоем послушании, зная, что ты сделаешь даже больше того, о чем прошу. |
|
22 Кстати, позаботься о жилье для меня: надеюсь, что по молитвам вашим скоро буду дарован вам. |
|
23 |
|
24 Марк, Аристарх, Димас, Лука — соратники мои. |
|
25 |
До ФилимонаРозділ 1 |
Послание апостола Павла ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
2 сестре Апфии, и Архиппу, также доброму сподвижнику нашему, и церкви, что собирается в доме твоем: |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
3 |
|
4 |
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
5 и слыша о вере твоей и любви к Господу Иисусу и ко всему народу Божьему. |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
6 Молюсь неустанно, чтобы вера, нас объединяющая, помогла тебе углубить твое понимание всего доброго, что явилось в нашу жизнь со Христом. |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
7 Ты очень обрадовал и утешил меня своей любовью, ты успокоил ею, брат, души верующих. |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
8 |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
9 но вместо этого, движимый любовью, прошу я — я, Павел, посланник, а теперь и узник Христа Иисуса, — |
|
10 |
10 прошу о духовном сыне моем, об Онисиме, которого обрел я, пребывая в узах. |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
11 Когда-то от него тебе не было никакой пользы, а теперь он может быть полезен [и] тебе, и мне. |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
12 |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
13 Я хотел было оставить его у себя, чтобы он вместо тебя послужил мне, пребывающему в узах ради Благой Вести. |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
14 Но решил не делать этого без твоего согласия, чтобы доброе дело твое было не вынужденным, а добровольным. |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
15 Может быть, для того и суждено ему было покинуть тебя на время, чтобы вернуться потом навсегда, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
16 и не рабом уже вернуться, но более, чем рабом, — братом возлюбленным, особенно дорогим для меня, а еще более для тебя дорогим, и как человек, и как брат в Господе. |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
17 |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
18 А если чем обидел он тебя или должен тебе, пусть это будет на мне. |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
19 Я, Павел, своею рукою пишу, что заплачу я, не заикаясь даже, что и ты должен мне, себя самого должен. |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
20 Так что сослужи мне, брат, службу в Господе! Успокой мое сердце во Христе! |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
21 Я пишу тебе, уверенный в твоем послушании, зная, что ты сделаешь даже больше того, о чем прошу. |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
22 Кстати, позаботься о жилье для меня: надеюсь, что по молитвам вашим скоро буду дарован вам. |
|
23 |
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
24 Марк, Аристарх, Димас, Лука — соратники мои. |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
25 |