| 2-е ТимофiюРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! | 
| 3  | 
| 4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. | 
| 5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. | 
| 6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. | 
| 7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. | 
| 8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, | 
| 9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. | 
| 10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. | 
| 11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. | 
| 12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. | 
| 13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. | 
| 14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. | 
| 15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. | 
| 16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. | 
| 17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — | 
| 18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! | 
| Второе послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4 Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости. | 
| 5 Часто я думаю об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце. | 
| 6 Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя. | 
| 7 Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания. | 
| 8  | 
| 9 Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни, не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен | 
| 10 и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие, | 
| 11 глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. | 
| 12 За то и оказался я в нынешнем моем положении. Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того. | 
| 13  | 
| 14 То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым. | 
| 15  | 
| 16 А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать, | 
| 17 но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел. | 
| 18 Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе. | 
| 2-е ТимофiюРозділ 1 | Второе послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! | 2  | 
| 3  | 3  | 
| 4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. | 4 Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости. | 
| 5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. | 5 Часто я думаю об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце. | 
| 6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. | 6 Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя. | 
| 7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. | 7 Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания. | 
| 8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, | 8  | 
| 9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. | 9 Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни, не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен | 
| 10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. | 10 и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие, | 
| 11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. | 11 глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. | 
| 12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. | 12 За то и оказался я в нынешнем моем положении. Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того. | 
| 13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. | 13  | 
| 14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. | 14 То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым. | 
| 15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. | 15  | 
| 16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. | 16 А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать, | 
| 17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — | 17 но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел. | 
| 18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! | 18 Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе. |