Авакум

Розділ 1

1 Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м.

2 Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш!

3 Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка.

4 Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим.

5 Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане.

6 Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.

7 Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його.

8 І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є.

9 Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́.

10 І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є!

11 Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́.

12 Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння!

13 Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе?

14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема.

15 Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє.

16 Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його!

17 Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?

Книга пророка Аввакума

Глава 1

1 Предсказание, ниспосланное пророку Аввакуму в видении.

2 «ГОСПОДИ, сколько же еще взывать мне о помощи, а Ты не слышишь? Вопию к Тебе о насилии, а Ты не спасаешь.

3 Для чего попустил Ты, чтобы видел я это зло и смотрел на несчастье? На глазах у меня — насилие и грабеж, вражда и раздоры усиливаются.

4 Потому и закон не имеет силы, и суду правому хода нет, ведь злодей запугивает честного человека — оттого и выходит суд неправедный».

5 «Посмотрите на народы вокруг вас и вглядитесь — вы изумитесь, ибо то, что совершается ныне, ошеломит вас, не поверили б вы сему, если бы вам о том рассказали!

6 Вот Я поднимаю халдеевнарод беспощадный и оголтелый, пройдут они по земле от края до края, захватывая селения, им не принадлежащие.

7 Грозен народ сей, и страх он наводит, сам себе — правосудие, сам себе власть.

8 Кони его барсов быстрее, проворней стаи волчьей ночной, всадники их скачут галопом и налетают издалека, как орел, что добычу свою настигает.

9 Все они насилия жаждут, вперед их лица устремлены, набирают пленников — не сосчитать, что песку.

10 Над царями они издеваются, над князьями насмехаются, над всеми крепостями глумятся — насыпав земляной вал, захватывают их.

11 Налетают, как ветер, и прочь уносятся, навлекая вину на себя, ибо силу приписывают божеству своему».

12 «Но ведь только Ты вечен, о ГОСПОДИ?! Бог мой, Святыня моя, смерть над Тобою не властна! А их, ГОСПОДИ, Ты Сам уже на суд обрек, Скала моя, для наказания Ты их определил.

13 И чистым ли очам Твоим на зло смотреть, ведь на нечестие не можешь Ты взирать? Почему же Ты смотришь на предательства и молчишь, когда злодей поедает того, кто его честней?

14 Уподобил ты людей рыбам морским, роящимся насекомым, у которых правителя нет.

15 Отлавливают их крючком, волокут неводами, в сети заманивают — и радостно ликуют!

16 За всё за это рыбак приносит неводу жертвы и сетям своим благовония воскуряет, ведь им обязан он жирным куском и трапезой обильной!

17 И неужели он так и будет наполнять и освобождать свою сеть, уничтожая народы без всякой жалости?»

Авакум

Розділ 1

Книга пророка Аввакума

Глава 1

1 Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м.

1 Предсказание, ниспосланное пророку Аввакуму в видении.

2 Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш!

2 «ГОСПОДИ, сколько же еще взывать мне о помощи, а Ты не слышишь? Вопию к Тебе о насилии, а Ты не спасаешь.

3 Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка.

3 Для чего попустил Ты, чтобы видел я это зло и смотрел на несчастье? На глазах у меня — насилие и грабеж, вражда и раздоры усиливаются.

4 Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим.

4 Потому и закон не имеет силы, и суду правому хода нет, ведь злодей запугивает честного человека — оттого и выходит суд неправедный».

5 Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане.

5 «Посмотрите на народы вокруг вас и вглядитесь — вы изумитесь, ибо то, что совершается ныне, ошеломит вас, не поверили б вы сему, если бы вам о том рассказали!

6 Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.

6 Вот Я поднимаю халдеевнарод беспощадный и оголтелый, пройдут они по земле от края до края, захватывая селения, им не принадлежащие.

7 Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його.

7 Грозен народ сей, и страх он наводит, сам себе — правосудие, сам себе власть.

8 І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є.

8 Кони его барсов быстрее, проворней стаи волчьей ночной, всадники их скачут галопом и налетают издалека, как орел, что добычу свою настигает.

9 Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́.

9 Все они насилия жаждут, вперед их лица устремлены, набирают пленников — не сосчитать, что песку.

10 І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є!

10 Над царями они издеваются, над князьями насмехаются, над всеми крепостями глумятся — насыпав земляной вал, захватывают их.

11 Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́.

11 Налетают, как ветер, и прочь уносятся, навлекая вину на себя, ибо силу приписывают божеству своему».

12 Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння!

12 «Но ведь только Ты вечен, о ГОСПОДИ?! Бог мой, Святыня моя, смерть над Тобою не властна! А их, ГОСПОДИ, Ты Сам уже на суд обрек, Скала моя, для наказания Ты их определил.

13 Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе?

13 И чистым ли очам Твоим на зло смотреть, ведь на нечестие не можешь Ты взирать? Почему же Ты смотришь на предательства и молчишь, когда злодей поедает того, кто его честней?

14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема.

14 Уподобил ты людей рыбам морским, роящимся насекомым, у которых правителя нет.

15 Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє.

15 Отлавливают их крючком, волокут неводами, в сети заманивают — и радостно ликуют!

16 Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його!

16 За всё за это рыбак приносит неводу жертвы и сетям своим благовония воскуряет, ведь им обязан он жирным куском и трапезой обильной!

17 Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?

17 И неужели он так и будет наполнять и освобождать свою сеть, уничтожая народы без всякой жалости?»