ЗахарiяРозділ 1 |
1 |
2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом. |
3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот. |
4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь. |
5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть? |
6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“. |
7 |
8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі. |
9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“. |
10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“. |
11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“. |
12 |
13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі. |
14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням. |
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому. |
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом. |
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“ |
Книга пророка ЗахарииГлава 1 |
1 |
2 «ГОСПОДЬ сильно прогневался на ваших отцов. |
3 Потому передай народу слова ГОСПОДА Воинств: „Вернитесь ко Мне, — призывает ГОСПОДЬ Воинств, — и Я к вам вернусь. |
4 Не уподобляйтесь вашим отцам“. К ним издревле взывали пророки, передавали им слова ГОСПОДА Воинств: „Не ходите более путями неправедными и оставьте злые дела свои“, но не послушали они, не вняли Мне, — это вещее слово ГОСПОДНЕ. — |
5 Где же теперь отцы ваши? Да и пророки — разве вечно они живут? |
6 Но то, что сказал Я, что определил, что заповедал пророкам, слугам Моим, — разве не постигло всё это отцов ваших? Тогда раскаялись они и признали: „ГОСПОДЬ Воинств обошелся с нами так, как мы того заслужили жизнью своей и делами, так, как Он и решил поступить с нами“». |
7 |
8 |
9 Я спросил: «Кто это, Владыка мой?» Ангел, говоривший со мной, ответил: «Я покажу тебе, кто это». |
10 Тогда человек, который стоял между миртовыми деревьями, пояснил: «Это те, кого ГОСПОДЬ послал обойти всю землю». |
11 Они поведали ангелу ГОСПОДНЮ, стоявшему в миртах: «Обошли мы всю землю — там всюду мир и покой». |
12 Ангел ГОСПОДЕНЬ на это отозвался: «ГОСПОДИ Воинств! Когда же Ты смилуешься над Иерусалимом и всеми другими поселениями Иудеи, на которые негодуешь Ты вот уже семьдесят лет?» |
13 ГОСПОДЬ ответил говорившему со мной ангелу словами добрыми, утешительными. |
14 Тогда ангел, снова обратившись ко мне, сказал: «Провозглашай повсюду сии слова ГОСПОДА Воинств: „Горячо возлюбил Я Иерусалим и Сион! |
15 Но велико негодование мое на народы, живущие беспечно: когда недолгое время пылал Мой гнев на Израиль, народы эти усугубляли его беды“. |
16 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „С милостью возвращаюсь Я в Иерусалим, отстроится в нем Храм Мой, — возвещает ГОСПОДЬ Воинств, — и мерный шнур растянут над Иерусалимом“. |
17 И вот еще какие слова ГОСПОДА Воинств провозгласи: „Вновь будут процветать города Мои; опять утешит ГОСПОДЬ Сион, снова сделает Иерусалим городом избранным!“» |
ЗахарiяРозділ 1 |
Книга пророка ЗахарииГлава 1 |
1 |
1 |
2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом. |
2 «ГОСПОДЬ сильно прогневался на ваших отцов. |
3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот. |
3 Потому передай народу слова ГОСПОДА Воинств: „Вернитесь ко Мне, — призывает ГОСПОДЬ Воинств, — и Я к вам вернусь. |
4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь. |
4 Не уподобляйтесь вашим отцам“. К ним издревле взывали пророки, передавали им слова ГОСПОДА Воинств: „Не ходите более путями неправедными и оставьте злые дела свои“, но не послушали они, не вняли Мне, — это вещее слово ГОСПОДНЕ. — |
5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть? |
5 Где же теперь отцы ваши? Да и пророки — разве вечно они живут? |
6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“. |
6 Но то, что сказал Я, что определил, что заповедал пророкам, слугам Моим, — разве не постигло всё это отцов ваших? Тогда раскаялись они и признали: „ГОСПОДЬ Воинств обошелся с нами так, как мы того заслужили жизнью своей и делами, так, как Он и решил поступить с нами“». |
7 |
7 |
8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі. |
8 |
9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“. |
9 Я спросил: «Кто это, Владыка мой?» Ангел, говоривший со мной, ответил: «Я покажу тебе, кто это». |
10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“. |
10 Тогда человек, который стоял между миртовыми деревьями, пояснил: «Это те, кого ГОСПОДЬ послал обойти всю землю». |
11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“. |
11 Они поведали ангелу ГОСПОДНЮ, стоявшему в миртах: «Обошли мы всю землю — там всюду мир и покой». |
12 |
12 Ангел ГОСПОДЕНЬ на это отозвался: «ГОСПОДИ Воинств! Когда же Ты смилуешься над Иерусалимом и всеми другими поселениями Иудеи, на которые негодуешь Ты вот уже семьдесят лет?» |
13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі. |
13 ГОСПОДЬ ответил говорившему со мной ангелу словами добрыми, утешительными. |
14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням. |
14 Тогда ангел, снова обратившись ко мне, сказал: «Провозглашай повсюду сии слова ГОСПОДА Воинств: „Горячо возлюбил Я Иерусалим и Сион! |
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому. |
15 Но велико негодование мое на народы, живущие беспечно: когда недолгое время пылал Мой гнев на Израиль, народы эти усугубляли его беды“. |
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом. |
16 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „С милостью возвращаюсь Я в Иерусалим, отстроится в нем Храм Мой, — возвещает ГОСПОДЬ Воинств, — и мерный шнур растянут над Иерусалимом“. |
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“ |
17 И вот еще какие слова ГОСПОДА Воинств провозгласи: „Вновь будут процветать города Мои; опять утешит ГОСПОДЬ Сион, снова сделает Иерусалим городом избранным!“» |