До римлянРозділ 1 |
1 |
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, |
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, |
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, |
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, |
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — |
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! |
8 |
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, |
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. |
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, |
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. |
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. |
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. |
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. |
16 |
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. |
18 |
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. |
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, |
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. |
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, |
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. |
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. |
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. |
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. |
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. |
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. |
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, |
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, |
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. |
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 1 |
1 |
2 которая давно уже обещана Им через Своих пророков в Святых Писаниях, — |
3 Весть о Сыне Его, Который по Своей человеческой природе был из рода Давидова, |
4 а по духу святости определен быть Сыном Божиим во всей силе Его, как было то явлено через воскресение из мертвых, Весть об Иисусе Христе, Господе нашем, |
5 через Которого мы получили благодать и апостольское поручение, дабы во имя Его утвердить идущее от веры послушание среди всех народов, |
6 стало быть, и вас, коих тоже призвал Иисус Христос, — |
7 всем в Риме, кого любит Бог и кого призвал Он к святости: благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа! |
8 |
9 Свидетель мне Бог, Которому я служу всем сердцем, возвещая Благую Весть Сына Его, что я всегда вспоминаю о вас, |
10 когда в молитвах моих прошу, чтобы удалось мне наконец, по воле Божьей, прийти к вам. |
11 |
12 и чтобы мы могли, когда я буду у вас, найти взаимную поддержку в вере друг друга: я — в вашей, вы — в моей. |
13 Да будет известно вам, братья, что я не однажды уже собирался прийти к вам (но пока всякий раз наталкивался на препятствия), чтобы и у вас, как это случалось прежде среди других языческих народов, взрастить некий плод. |
14 |
15 Поэтому, со своей стороны, я готов проповедовать Благую Весть и вам, живущим в Риме. |
16 |
17 Потому что в этой Вести открывается праведность Божия, которая через веру дается и к вере ведет; так и в Писании сказано: « |
18 |
19 Ибо всё, что возможно людям знать о Боге, представлено им явно: Сам Бог сделал это для них очевидным. |
20 Так что незримое в Нем — вечная сила Его и Божественность — от сотворения мира были ясно видимы разуму во всем созданном Им, не снимается потому с тех людей их вина. |
21 |
22 Хвалясь своей мудростью, они, на самом деле, безумствуют, |
23 подменяя славу Бога бессмертного всевозможными изображениями человека, существа тленного, и даже птиц или четвероногих, а то и пресмыкающихся. |
24 |
25 Истину Божию они заменили ложью и творению поклоняются и служат вместо Творца, Который Один вовеки достоин поклонения. Аминь. |
26 |
27 подобно им и мужчины, отказавшись от естественных связей с женщиной, разжигаются в похотях своих друг с другом. Мужчины с мужчинами творят бесстыдное и получают за свою извращенность заслуженное возмездие в самих себе. |
28 |
29 И погрязли они во всякой греховности, порочности, алчности, злобе; жизнь их полна зависти, убийств, ссор, коварства, злонравия, сплетен. |
30 Клеветники, богоненавистники, они наглы, высокомерны, хвастливы, во зле изобретательны, родителям непокорны, |
31 безрассудны они, вероломны, не ведают любви и милосердия. |
32 И хотя знают, что за такие дела, по справедливому установлению Божьему, обречены на смерть, не только сами они всё это делают, но и других в подобном одобряют. |
До римлянРозділ 1 |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 1 |
1 |
1 |
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, |
2 которая давно уже обещана Им через Своих пророков в Святых Писаниях, — |
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, |
3 Весть о Сыне Его, Который по Своей человеческой природе был из рода Давидова, |
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, |
4 а по духу святости определен быть Сыном Божиим во всей силе Его, как было то явлено через воскресение из мертвых, Весть об Иисусе Христе, Господе нашем, |
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, |
5 через Которого мы получили благодать и апостольское поручение, дабы во имя Его утвердить идущее от веры послушание среди всех народов, |
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — |
6 стало быть, и вас, коих тоже призвал Иисус Христос, — |
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! |
7 всем в Риме, кого любит Бог и кого призвал Он к святости: благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа! |
8 |
8 |
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, |
9 Свидетель мне Бог, Которому я служу всем сердцем, возвещая Благую Весть Сына Его, что я всегда вспоминаю о вас, |
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. |
10 когда в молитвах моих прошу, чтобы удалось мне наконец, по воле Божьей, прийти к вам. |
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, |
11 |
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. |
12 и чтобы мы могли, когда я буду у вас, найти взаимную поддержку в вере друг друга: я — в вашей, вы — в моей. |
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. |
13 Да будет известно вам, братья, что я не однажды уже собирался прийти к вам (но пока всякий раз наталкивался на препятствия), чтобы и у вас, как это случалось прежде среди других языческих народов, взрастить некий плод. |
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. |
14 |
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. |
15 Поэтому, со своей стороны, я готов проповедовать Благую Весть и вам, живущим в Риме. |
16 |
16 |
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. |
17 Потому что в этой Вести открывается праведность Божия, которая через веру дается и к вере ведет; так и в Писании сказано: « |
18 |
18 |
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. |
19 Ибо всё, что возможно людям знать о Боге, представлено им явно: Сам Бог сделал это для них очевидным. |
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, |
20 Так что незримое в Нем — вечная сила Его и Божественность — от сотворения мира были ясно видимы разуму во всем созданном Им, не снимается потому с тех людей их вина. |
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. |
21 |
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, |
22 Хвалясь своей мудростью, они, на самом деле, безумствуют, |
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. |
23 подменяя славу Бога бессмертного всевозможными изображениями человека, существа тленного, и даже птиц или четвероногих, а то и пресмыкающихся. |
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. |
24 |
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. |
25 Истину Божию они заменили ложью и творению поклоняются и служат вместо Творца, Который Один вовеки достоин поклонения. Аминь. |
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. |
26 |
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. |
27 подобно им и мужчины, отказавшись от естественных связей с женщиной, разжигаются в похотях своих друг с другом. Мужчины с мужчинами творят бесстыдное и получают за свою извращенность заслуженное возмездие в самих себе. |
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. |
28 |
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, |
29 И погрязли они во всякой греховности, порочности, алчности, злобе; жизнь их полна зависти, убийств, ссор, коварства, злонравия, сплетен. |
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, |
30 Клеветники, богоненавистники, они наглы, высокомерны, хвастливы, во зле изобретательны, родителям непокорны, |
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. |
31 безрассудны они, вероломны, не ведают любви и милосердия. |
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |
32 И хотя знают, что за такие дела, по справедливому установлению Божьему, обречены на смерть, не только сами они всё это делают, но и других в подобном одобряют. |