ЯковаРозділ 1 |
1 |
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
9 |
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
12 |
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
16 |
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
21 |
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
26 |
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |
Послание ИаковаГлава 1 |
1 |
2 |
3 и знайте, что в испытаниях веры вашей обретаете вы стойкость. |
4 А стойкость должна получить свое полное развитие в вас, чтобы стать вам людьми зрелыми, характера цельного, без всякого недостатка. |
5 Если же кому-то из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога, и будет дано ему (Бог всем ее дает просто и без упреков). |
6 Только просит пусть с верой, без малейших сомнений — сомневающийся волне морской подобен, ветром гонимой и в разные стороны бросаемой. |
7 Такой человек пусть и не думает хоть что-то получить от Господа — |
8 человек колеблющийся всегда будет проявлять свое непостоянство. |
9 |
10 богатый же да поймет, что его-то как раз положение и есть низкое: увянет он скоро, как цветок полевой. |
11 Стоит показаться палящему солнцу — трава иссыхает, цвет ее опадает, гибнет краса ее; так и богатый пропадет в суете дел своих. |
12 |
13 |
14 Искушается всякий, когда собственная его похоть прельщает и обольщает его. |
15 Зачав, похоть рождает грех, а грех, войдя в силу, приводит к смерти. |
16 |
17 Всё, что есть доброго на земле, и всякий дар во всей его полноте даруются свыше, нисходят от Отца светов, Который вне изменений, Которому неведомо непостоянство. |
18 Пожелал — и родил Он нас словом истины, чтобы стали мы начатком нового Его творения. |
19 |
20 в ярости ведь человек не может прийти к праведности Божией. |
21 А потому отрешитесь от всякой скверны, от последних остатков зла и с кротостью примите слово Божие, которое уже посеяно в сердцах ваших и может спасти ваши души. |
22 |
23 Всякий, слово слушающий, но не исполняющий, похож на человека, который разглядывает свое собственное лицо в зеркале, |
24 но после этого уходит и сразу забывает, как же он всё-таки выглядит. |
25 Но кто внимательно смотрит в совершенный закон, в закон, дающий нам свободу, и не забывает об услышанном, но живет и действует по закону этому, блажен тот будет во всем, что делает. |
26 |
27 Заботиться о сиротах и вдовах, в нужде пребывающих, ограждать себя от скверн мира сего — вот что значит быть действительно благочестивым, чистым и непорочным пред Богом, Отцом нашим. |
ЯковаРозділ 1 |
Послание ИаковаГлава 1 |
1 |
1 |
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
2 |
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
3 и знайте, что в испытаниях веры вашей обретаете вы стойкость. |
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
4 А стойкость должна получить свое полное развитие в вас, чтобы стать вам людьми зрелыми, характера цельного, без всякого недостатка. |
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
5 Если же кому-то из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога, и будет дано ему (Бог всем ее дает просто и без упреков). |
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
6 Только просит пусть с верой, без малейших сомнений — сомневающийся волне морской подобен, ветром гонимой и в разные стороны бросаемой. |
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
7 Такой человек пусть и не думает хоть что-то получить от Господа — |
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
8 человек колеблющийся всегда будет проявлять свое непостоянство. |
9 |
9 |
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
10 богатый же да поймет, что его-то как раз положение и есть низкое: увянет он скоро, как цветок полевой. |
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
11 Стоит показаться палящему солнцу — трава иссыхает, цвет ее опадает, гибнет краса ее; так и богатый пропадет в суете дел своих. |
12 |
12 |
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
13 |
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
14 Искушается всякий, когда собственная его похоть прельщает и обольщает его. |
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
15 Зачав, похоть рождает грех, а грех, войдя в силу, приводит к смерти. |
16 |
16 |
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
17 Всё, что есть доброго на земле, и всякий дар во всей его полноте даруются свыше, нисходят от Отца светов, Который вне изменений, Которому неведомо непостоянство. |
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
18 Пожелал — и родил Он нас словом истины, чтобы стали мы начатком нового Его творения. |
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
19 |
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
20 в ярости ведь человек не может прийти к праведности Божией. |
21 |
21 А потому отрешитесь от всякой скверны, от последних остатков зла и с кротостью примите слово Божие, которое уже посеяно в сердцах ваших и может спасти ваши души. |
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
22 |
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
23 Всякий, слово слушающий, но не исполняющий, похож на человека, который разглядывает свое собственное лицо в зеркале, |
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
24 но после этого уходит и сразу забывает, как же он всё-таки выглядит. |
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
25 Но кто внимательно смотрит в совершенный закон, в закон, дающий нам свободу, и не забывает об услышанном, но живет и действует по закону этому, блажен тот будет во всем, что делает. |
26 |
26 |
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |
27 Заботиться о сиротах и вдовах, в нужде пребывающих, ограждать себя от скверн мира сего — вот что значит быть действительно благочестивым, чистым и непорочным пред Богом, Отцом нашим. |