| Пiсня над пiснямиРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! | 
| 4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! | 
| 5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові! | 
| 6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ | 
| 7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ | 
| 8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“. | 
| 9  | 
| 10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! | 
| 11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ | 
| 12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. | 
| 13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! | 
| 14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! | 
| 15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ | 
| 16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! | 
| 17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ | 
| Песнь СулейманаГлава 1 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4  | 
| 5  | 
| 6  | 
| 7  | 
| 8  | 
| 9  | 
| 10  | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13  | 
| 14  | 
| 15  | 
| 16  | 
| 17 | 
| Пiсня над пiснямиРозділ 1 | Песнь СулейманаГлава 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2  | 2  | 
| 3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! | 3  | 
| 4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! | 4  | 
| 5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові! | 5  | 
| 6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ | 6  | 
| 7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ | 7  | 
| 8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“. | 8  | 
| 9  | 9  | 
| 10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! | 10  | 
| 11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ | 11  | 
| 12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. | 12  | 
| 13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! | 13  | 
| 14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! | 14  | 
| 15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ | 15  | 
| 16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! | 16  | 
| 17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ | 17 |