ЙонаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
|
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
|
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
|
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
|
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
|
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
|
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
|
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
|
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
|
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
|
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
|
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
|
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
|
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
|
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |
Пророк ЮнусГлава 1 |
|
1 |
|
2 – Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести его жителям, что их злодеяния дошли до Меня. |
|
3 Но Юнус собрался бежать от Вечного в Фарсис. . Он отправился в порт Иоппия, нашёл уходящий в Фарсис корабль, и, заплатив за проезд, сел на него, чтобы уплыть от Вечного. |
|
4 Но Вечный навёл на море страшный ветер, и поднялся такой сильный шторм, что корабль был готов разбиться. |
|
5 Все моряки перепугались, и каждый принялся взывать к своему богу. Они побросали в море всю кладь, какая была на корабле, чтобы облегчить его. |
|
6 Капитан пришёл к нему и сказал: |
|
7 А моряки говорили друг другу: |
|
8 Тогда они спросили его: |
|
9 Он ответил: |
|
10 Они ужаснулись и сказали: |
|
11 А море бушевало всё сильнее и сильнее, и тогда они спросили его: |
|
12 – Возьмите меня и бросьте в море, – ответил он, – и оно утихнет. Я знаю, что этот страшный шторм обрушился на вас из-за меня. |
|
13 Однако они принялись грести изо всех сил, чтобы пристать к берегу, но им это не удавалось, потому что море бушевало ещё сильнее. |
|
14 Тогда они стали призывать Вечного: |
|
15 Потом они взяли Юнуса и бросили его за борт, и бушевавшее море утихло. |
|
16 Моряки ужасно испугались Вечного, принесли Ему жертву и дали обет. |
ЙонаРозділ 1 |
Пророк ЮнусГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. |
2 – Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести его жителям, что их злодеяния дошли до Меня. |
|
3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. |
3 Но Юнус собрался бежать от Вечного в Фарсис. . Он отправился в порт Иоппия, нашёл уходящий в Фарсис корабль, и, заплатив за проезд, сел на него, чтобы уплыть от Вечного. |
|
4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. |
4 Но Вечный навёл на море страшный ветер, и поднялся такой сильный шторм, что корабль был готов разбиться. |
|
5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. |
5 Все моряки перепугались, и каждый принялся взывать к своему богу. Они побросали в море всю кладь, какая была на корабле, чтобы облегчить его. |
|
6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. |
6 Капитан пришёл к нему и сказал: |
|
7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. |
7 А моряки говорили друг другу: |
|
8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ |
8 Тогда они спросили его: |
|
9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. |
9 Он ответил: |
|
10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. |
10 Они ужаснулись и сказали: |
|
11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. |
11 А море бушевало всё сильнее и сильнее, и тогда они спросили его: |
|
12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. |
12 – Возьмите меня и бросьте в море, – ответил он, – и оно утихнет. Я знаю, что этот страшный шторм обрушился на вас из-за меня. |
|
13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. |
13 Однако они принялись грести изо всех сил, чтобы пристать к берегу, но им это не удавалось, потому что море бушевало ещё сильнее. |
|
14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ |
14 Тогда они стали призывать Вечного: |
|
15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. |
15 Потом они взяли Юнуса и бросили его за борт, и бушевавшее море утихло. |
|
16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. |
16 Моряки ужасно испугались Вечного, принесли Ему жертву и дали обет. |