CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Повт. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Повторення Закону

Розділ 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.

5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:

6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.

8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.

9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.

10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.

12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?

13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.

14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.

15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.

16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.

18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.

19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.

23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.

24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.

28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.

29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!

38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.

41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.

42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.

44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.

Второзаконие

Глава 1

1 Вот слова, которые Муса сказал всему Исраилу в пустыне, что к востоку от Иордана – то есть в иорданской долине – напротив Суфа, между пустыней Параном и лагерями Тофел, Лаван, Хацерот и Дизахав.

2 (Обычно уходит только одиннадцать дней на дорогу от горы Синай до города Кадеш-Барни, что на юге обещанной земли, через горы Сеир.)

3 В сороковой год после выхода из Египта, в первый день одиннадцатого месяца (в середине зимы), Муса объявил исраильтянам всё, что повелел ему о них Вечный. .

4 Это было после того, как он разбил Сигона, царя аморреев, который правил в Хешбоне, а в Эдрее разбил Ога, царя Башана, который правил в Аштароте. .

5 К востоку от Иордана на земле Моава Муса начал разъяснять этот Закон, говоря:

6 Вечный, наш Бог, говорил нам на горе Синай: «Довольно вам жить у этой горы.

7 Сверните лагерь и идите в аморрейские нагорья и ко всем соседним народам, живущим в иорданской долине, в горах, в западных предгорьях, в Негеве и вдоль побережья; идите в землю хананеев и на Ливан, даже до великой реки Евфрата.

8 Смотрите, Я дал вам эту землю. Войдите и завладейте землёй, которую Я клялся отдать вашим предкам Ибрахиму, Исхаку и Якубу – и их потомкам».

9 В то время я сказал вам: «Вы – слишком тяжёлое бремя, чтобы мне одному его нести.

10 Вечный, ваш Бог, умножил вас, и сегодня вас так же много, как звёзд на небе.

11 Пусть Вечный, Бог ваших предков, умножит ваше число в тысячу раз и благословит вас, как и обещал!

12 Но как я могу нести тяжёлое бремя ваших споров один?

13 Изберите мудрых, понимающих и уважаемых людей от каждого вашего рода, а я поставлю их над вами».

14 Вы отвечали мне: «То, что ты предлагаешь, – хорошо».

15 Я выбрал из ваших родов мудрых и уважаемых людей и поставил их вождями над вами: начальниками над тысячами, сотнями, полусотнями и десятками и старейшинами в родах.

16 Я повелел вашим судьям: выслушивайте споры между вашими братьями и судите справедливо, будет ли тяжба между исраильтянами или между исраильтянином и чужеземцем.

17 Когда будете судить, не будьте пристрастны. Выслушивайте влиятельных людей и простолюдинов. Никого не бойтесь, потому что суд принадлежит Всевышнему. Приходите ко мне, если дело слишком трудно для вас, и я выслушаю его.

18 В то время я сказал вам всё, что вы должны были делать.

19 Затем мы тронулись в путь от горы Синай, как повелел нам Вечный, и пошли к аморрейским нагорьям через всю огромную и ужасную пустыню, которую вы видели, и достигли Кадеш-Барни.

20 Тогда я сказал вам: «Вы достигли аморрейских нагорий, которые Вечный, наш Бог, отдаёт нам.

21 Смотрите, Вечный, ваш Бог, отдал вам землю. Поднимитесь и завладейте ею, как сказал вам Вечный, Бог ваших предков. Не бойтесь, не будьте малодушными».

22 Тогда вы все пришли ко мне и сказали: «Пошлём вперёд людей, пусть они разведают эту землю и расскажут о дороге, по которой нам идти, и о городах, куда мы вступим».

23 Мне понравилось это предложение, и я выбрал из вас двенадцать человек, по одному из каждого рода.

24 Они поднялись в нагорья, пришли в долину Эшкол и исследовали её.

25 Взяв с собой плоды той земли, они принесли их нам и доложили: «Хорошую землю даёт нам Вечный, наш Бог».

26 Но вы не захотели пойти; вы взбунтовались против повеления Вечного, вашего Бога.

27 Вы роптали у себя в шатрах и говорили: «Вечный ненавидит нас, поэтому Он вывел нас из Египта, чтобы отдать в руки аморреев и погубить.

28 Куда нам идти? Наши братья лишили нас смелости. Они говорят: „Тот народ сильнее нас и выше ростом. Города там большие, со стенами до небес. Мы даже видели там анакитов (народ гигантов)“».

29 Тогда я сказал вам: «Не страшитесь, не бойтесь их.

30 Вечный, ваш Бог, идёт впереди, чтобы сражаться за вас, как Он делал в Египте у вас на глазах

31 и в пустыне, где вы видели, как Вечный, ваш Бог, носил вас, словно отец сына, на всём вашем пути вплоть до этого места».

32 Но вы не доверились Вечному, вашему Богу,

33 Который шёл перед вами во время путешествия ночью в огне, а днём в облаке, чтобы найти вам места для остановки и показать путь, которым вы должны идти.

34 Когда Вечный услышал ваши речи, Он разгневался и поклялся:

35 «Ни один человек из этого злого поколения не увидит благодатной земли, которую Я клялся отдать вашим предкам,

36 кроме Халева, сына Иефоннии. Он увидит её, и Я дам ему и его потомкам землю, через которую он проходил, потому что он от всего сердца исполнял всё, что Я повелел».

37 Из-за вас Вечный разгневался и на меня и сказал: «Ты тоже не войдёшь туда.

38 Но твой помощник Иешуа, сын Нуна, войдёт в эту землю. Ободряй его, потому что он поведёт Исраил, чтобы унаследовать её.

39 А дети, о которых вы говорили, что они попадут в плен, ваши дети, которые ещё не отличают хорошее от плохого, войдут в эту землю. Я отдам её им, и они завладеют ею.

40 А вы повернитесь и отправляйтесь в пустыню в сторону Тростникового моря ».

41 Тогда вы отвечали: «Мы согрешили против Вечного. Мы поднимемся и сразимся, как повелел нам Вечный, наш Бог». Вы взяли оружие, думая, что подняться в нагорья легко.

42 Но Вечный сказал мне: «Скажи им: „Не ходите и не сражайтесь, потому что Меня не будет с вами. Ваши враги разобьют вас“».

43 Я сказал вам, но вы не послушали. Вы взбунтовались против повеления Вечного и в своей гордыне поднялись в нагорья.

44 Аморреи, жившие в тех нагорьях, выступили против вас. Они преследовали вас, как пчелиный рой, и били вас от Сеира до самого города Хормы.

45 Вы вернулись и плакали перед Вечным, но Он не внял вашему плачу и отказался услышать вас.

46 И много дней вы оставались в Кадеше, всё то время, которое вы там провели.

Повторення Закону

Розділ 1

Второзаконие

Глава 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

1 Вот слова, которые Муса сказал всему Исраилу в пустыне, что к востоку от Иордана – то есть в иорданской долине – напротив Суфа, между пустыней Параном и лагерями Тофел, Лаван, Хацерот и Дизахав.

2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

2 (Обычно уходит только одиннадцать дней на дорогу от горы Синай до города Кадеш-Барни, что на юге обещанной земли, через горы Сеир.)

3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

3 В сороковой год после выхода из Египта, в первый день одиннадцатого месяца (в середине зимы), Муса объявил исраильтянам всё, что повелел ему о них Вечный. .

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.

4 Это было после того, как он разбил Сигона, царя аморреев, который правил в Хешбоне, а в Эдрее разбил Ога, царя Башана, который правил в Аштароте. .

5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:

5 К востоку от Иордана на земле Моава Муса начал разъяснять этот Закон, говоря:

6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!

6 Вечный, наш Бог, говорил нам на горе Синай: «Довольно вам жить у этой горы.

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.

7 Сверните лагерь и идите в аморрейские нагорья и ко всем соседним народам, живущим в иорданской долине, в горах, в западных предгорьях, в Негеве и вдоль побережья; идите в землю хананеев и на Ливан, даже до великой реки Евфрата.

8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.

8 Смотрите, Я дал вам эту землю. Войдите и завладейте землёй, которую Я клялся отдать вашим предкам Ибрахиму, Исхаку и Якубу – и их потомкам».

9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.

9 В то время я сказал вам: «Вы – слишком тяжёлое бремя, чтобы мне одному его нести.

10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!

10 Вечный, ваш Бог, умножил вас, и сегодня вас так же много, как звёзд на небе.

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.

11 Пусть Вечный, Бог ваших предков, умножит ваше число в тысячу раз и благословит вас, как и обещал!

12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?

12 Но как я могу нести тяжёлое бремя ваших споров один?

13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.

13 Изберите мудрых, понимающих и уважаемых людей от каждого вашего рода, а я поставлю их над вами».

14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.

14 Вы отвечали мне: «То, что ты предлагаешь, – хорошо».

15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.

15 Я выбрал из ваших родов мудрых и уважаемых людей и поставил их вождями над вами: начальниками над тысячами, сотнями, полусотнями и десятками и старейшинами в родах.

16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.

16 Я повелел вашим судьям: выслушивайте споры между вашими братьями и судите справедливо, будет ли тяжба между исраильтянами или между исраильтянином и чужеземцем.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.

17 Когда будете судить, не будьте пристрастны. Выслушивайте влиятельных людей и простолюдинов. Никого не бойтесь, потому что суд принадлежит Всевышнему. Приходите ко мне, если дело слишком трудно для вас, и я выслушаю его.

18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.

18 В то время я сказал вам всё, что вы должны были делать.

19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

19 Затем мы тронулись в путь от горы Синай, как повелел нам Вечный, и пошли к аморрейским нагорьям через всю огромную и ужасную пустыню, которую вы видели, и достигли Кадеш-Барни.

20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

20 Тогда я сказал вам: «Вы достигли аморрейских нагорий, которые Вечный, наш Бог, отдаёт нам.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“

21 Смотрите, Вечный, ваш Бог, отдал вам землю. Поднимитесь и завладейте ею, как сказал вам Вечный, Бог ваших предков. Не бойтесь, не будьте малодушными».

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.

22 Тогда вы все пришли ко мне и сказали: «Пошлём вперёд людей, пусть они разведают эту землю и расскажут о дороге, по которой нам идти, и о городах, куда мы вступим».

23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.

23 Мне понравилось это предложение, и я выбрал из вас двенадцать человек, по одному из каждого рода.

24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

24 Они поднялись в нагорья, пришли в долину Эшкол и исследовали её.

25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“

25 Взяв с собой плоды той земли, они принесли их нам и доложили: «Хорошую землю даёт нам Вечный, наш Бог».

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.

26 Но вы не захотели пойти; вы взбунтовались против повеления Вечного, вашего Бога.

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.

27 Вы роптали у себя в шатрах и говорили: «Вечный ненавидит нас, поэтому Он вывел нас из Египта, чтобы отдать в руки аморреев и погубить.

28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.

28 Куда нам идти? Наши братья лишили нас смелости. Они говорят: „Тот народ сильнее нас и выше ростом. Города там большие, со стенами до небес. Мы даже видели там анакитов (народ гигантов)“».

29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!

29 Тогда я сказал вам: «Не страшитесь, не бойтесь их.

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,

30 Вечный, ваш Бог, идёт впереди, чтобы сражаться за вас, как Он делал в Египте у вас на глазах

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.

31 и в пустыне, где вы видели, как Вечный, ваш Бог, носил вас, словно отец сына, на всём вашем пути вплоть до этого места».

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

32 Но вы не доверились Вечному, вашему Богу,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.

33 Который шёл перед вами во время путешествия ночью в огне, а днём в облаке, чтобы найти вам места для остановки и показать путь, которым вы должны идти.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

34 Когда Вечный услышал ваши речи, Он разгневался и поклялся:

35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,

35 «Ни один человек из этого злого поколения не увидит благодатной земли, которую Я клялся отдать вашим предкам,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

36 кроме Халева, сына Иефоннии. Он увидит её, и Я дам ему и его потомкам землю, через которую он проходил, потому что он от всего сердца исполнял всё, что Я повелел».

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!

37 Из-за вас Вечный разгневался и на меня и сказал: «Ты тоже не войдёшь туда.

38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

38 Но твой помощник Иешуа, сын Нуна, войдёт в эту землю. Ободряй его, потому что он поведёт Исраил, чтобы унаследовать её.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

39 А дети, о которых вы говорили, что они попадут в плен, ваши дети, которые ещё не отличают хорошее от плохого, войдут в эту землю. Я отдам её им, и они завладеют ею.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.

40 А вы повернитесь и отправляйтесь в пустыню в сторону Тростникового моря ».

41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.

41 Тогда вы отвечали: «Мы согрешили против Вечного. Мы поднимемся и сразимся, как повелел нам Вечный, наш Бог». Вы взяли оружие, думая, что подняться в нагорья легко.

42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.

42 Но Вечный сказал мне: «Скажи им: „Не ходите и не сражайтесь, потому что Меня не будет с вами. Ваши враги разобьют вас“».

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.

43 Я сказал вам, но вы не послушали. Вы взбунтовались против повеления Вечного и в своей гордыне поднялись в нагорья.

44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.

44 Аморреи, жившие в тех нагорьях, выступили против вас. Они преследовали вас, как пчелиный рой, и били вас от Сеира до самого города Хормы.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

45 Вы вернулись и плакали перед Вечным, но Он не внял вашему плачу и отказался услышать вас.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.

46 И много дней вы оставались в Кадеше, всё то время, которое вы там провели.