До ФилимонаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
|
10 |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
|
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
Послание к ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
|
2 и Апфии сестре и Архиппу, соратнику нашему, и церкви, собирающейся в твоем доме, |
|
3 — благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа. |
|
4 |
|
5 слыша о твоей любви и вере, которую ты имеешь к Господу Иисусу и ко всем святым, — |
|
6 чтобы общение веры твоей оказалось действенным в познании всякого у нас добра для Христа. |
|
7 Ибо я получил великую радость и утешение от любви твоей, потому что, благодаря тебе, брат, успокоены сердца святых. |
|
8 |
|
9 по любви скорее прошу — не иной кто, как я, Павел, старец, а теперь и узник Христа Иисуса, — |
|
10 прошу тебя о моем сыне, которого я родил в узах, об Онисиме, |
|
11 некогда для тебя негодном, теперь же и для меня и для тебя пригодном, |
|
12 которого я отсылаю к тебе обратно, его самого, а он — мое сердце. |
|
13 Его я хотел держать при себе, чтобы он, вместо тебя, служил мне в узах Евангелия, |
|
14 но без твоего согласия я ничего не захотел делать, чтобы добро твое было не как по нужде, но добровольное. |
|
15 Ибо, может быть, он для того на время был отделен, чтобы получил ты его навеки, |
|
16 уже не как раба, но больше чем раба, как брата возлюбленного, особенно для меня, насколько же больше для тебя, и во плоти и в Господе. |
|
17 |
|
18 Если же он чем обидел тебя или должен, считай это за мной: |
|
19 я, Павел, пишу своей рукой: я возмещу; чтобы не сказать тебе, что ты и за самого себя мне должен. |
|
20 Да, брат, порадоваться бы мне на тебя в Господе: успокой мое сердце во Христе. |
|
21 |
|
22 А одновременно приготовь для меня и помещение: ибо я надеюсь, что я, по молитвам вашим, буду дарован вам. |
|
23 |
|
24 Марк, Аристарх, Димас, Лука, сотрудники мои. |
|
25 Благодать Господа Иисуса Христа с духом вашим. |
До ФилимонаРозділ 1 |
Послание к ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
2 и Апфии сестре и Архиппу, соратнику нашему, и церкви, собирающейся в твоем доме, |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
3 — благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа. |
|
4 |
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
5 слыша о твоей любви и вере, которую ты имеешь к Господу Иисусу и ко всем святым, — |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
6 чтобы общение веры твоей оказалось действенным в познании всякого у нас добра для Христа. |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
7 Ибо я получил великую радость и утешение от любви твоей, потому что, благодаря тебе, брат, успокоены сердца святых. |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
8 |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
9 по любви скорее прошу — не иной кто, как я, Павел, старец, а теперь и узник Христа Иисуса, — |
|
10 |
10 прошу тебя о моем сыне, которого я родил в узах, об Онисиме, |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
11 некогда для тебя негодном, теперь же и для меня и для тебя пригодном, |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
12 которого я отсылаю к тебе обратно, его самого, а он — мое сердце. |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
13 Его я хотел держать при себе, чтобы он, вместо тебя, служил мне в узах Евангелия, |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
14 но без твоего согласия я ничего не захотел делать, чтобы добро твое было не как по нужде, но добровольное. |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
15 Ибо, может быть, он для того на время был отделен, чтобы получил ты его навеки, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
16 уже не как раба, но больше чем раба, как брата возлюбленного, особенно для меня, насколько же больше для тебя, и во плоти и в Господе. |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
17 |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
18 Если же он чем обидел тебя или должен, считай это за мной: |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
19 я, Павел, пишу своей рукой: я возмещу; чтобы не сказать тебе, что ты и за самого себя мне должен. |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
20 Да, брат, порадоваться бы мне на тебя в Господе: успокой мое сердце во Христе. |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
21 |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
22 А одновременно приготовь для меня и помещение: ибо я надеюсь, что я, по молитвам вашим, буду дарован вам. |
|
23 |
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
24 Марк, Аристарх, Димас, Лука, сотрудники мои. |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
25 Благодать Господа Иисуса Христа с духом вашим. |