2-е ТимофiюРозділ 1 |
|
1 |
|
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
|
3 |
|
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
|
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
|
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
|
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
|
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
|
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
|
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
|
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
|
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
|
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
|
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
|
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
|
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
|
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
|
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |
2-е Послание к ТимофеюГлава 1 |
|
1 |
|
2 Тимофею, возлюбленному сыну, — благодать, милость, мир от Бога Отца и Христа Иисуса, Господа нашего. |
|
3 |
|
4 горя желанием видеть тебя, — я помню твои слёзы, — чтобы исполниться мне радости, |
|
5 получив напоминание о твоей нелицемерной вере, которая жила прежде в бабке твоей Лоиде и матери твоей Евнике, и я уверен, что она и в тебе. |
|
6 По этой причине напоминаю тебе возгревать дарование Божие, которое в тебе чрез возложение рук моих. |
|
7 Ибо не дал нам Бог духа боязни, но силы и любви и обладания собой. |
|
8 Итак не стыдись свидетельства Господа нашего, ни меня, узника Его, но со мной страдай за Евангелие силою Бога, |
|
9 спасшего нас и призвавшего званием святым, не по делам нашим, но по Своему предустановлению и благодати, данной нам во Христе Иисусе прежде времен вечных, |
|
10 обнаруженной же теперь чрез явление Спасителя нашего Христа Иисуса, упразднившего смерть и давшего воссиять жизни и нетлению чрез Евангелие, |
|
11 для которого поставлен я глашатаем и апостолом и учителем. |
|
12 По этой причине я и несу это страдание, но не стыжусь, ибо знаю, в Кого я уверовал, и я уверен, что Он силен соблюсти вверенное мною на День тот. |
|
13 Держись образца здравых слов, которые ты от меня слышал, в вере и любви, которая во Христе Иисусе. |
|
14 Вверенное тебе добро соблюди Духом Святым, живущим в нас. |
|
15 |
|
16 Да даст Господь милость дому Онисифора, потому что он многократно ободрял меня и не устыдился моих уз, |
|
17 но оказавшись в Риме, принялся старательно искать меня и нашел. |
|
18 Да даст ему Господь найти милость у Господа в День тот. А сколько он послужил в Ефесе, ты лучше знаешь. |
2-е ТимофiюРозділ 1 |
2-е Послание к ТимофеюГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
2 Тимофею, возлюбленному сыну, — благодать, милость, мир от Бога Отца и Христа Иисуса, Господа нашего. |
|
3 |
3 |
|
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
4 горя желанием видеть тебя, — я помню твои слёзы, — чтобы исполниться мне радости, |
|
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
5 получив напоминание о твоей нелицемерной вере, которая жила прежде в бабке твоей Лоиде и матери твоей Евнике, и я уверен, что она и в тебе. |
|
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
6 По этой причине напоминаю тебе возгревать дарование Божие, которое в тебе чрез возложение рук моих. |
|
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
7 Ибо не дал нам Бог духа боязни, но силы и любви и обладания собой. |
|
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
8 Итак не стыдись свидетельства Господа нашего, ни меня, узника Его, но со мной страдай за Евангелие силою Бога, |
|
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
9 спасшего нас и призвавшего званием святым, не по делам нашим, но по Своему предустановлению и благодати, данной нам во Христе Иисусе прежде времен вечных, |
|
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
10 обнаруженной же теперь чрез явление Спасителя нашего Христа Иисуса, упразднившего смерть и давшего воссиять жизни и нетлению чрез Евангелие, |
|
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
11 для которого поставлен я глашатаем и апостолом и учителем. |
|
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
12 По этой причине я и несу это страдание, но не стыжусь, ибо знаю, в Кого я уверовал, и я уверен, что Он силен соблюсти вверенное мною на День тот. |
|
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
13 Держись образца здравых слов, которые ты от меня слышал, в вере и любви, которая во Христе Иисусе. |
|
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
14 Вверенное тебе добро соблюди Духом Святым, живущим в нас. |
|
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
15 |
|
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
16 Да даст Господь милость дому Онисифора, потому что он многократно ободрял меня и не устыдился моих уз, |
|
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
17 но оказавшись в Риме, принялся старательно искать меня и нашел. |
|
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |
18 Да даст ему Господь найти милость у Господа в День тот. А сколько он послужил в Ефесе, ты лучше знаешь. |