Пiсня над пiснямиРозділ 1 |
|
1 |
|
2 |
|
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! |
|
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! |
|
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові! |
|
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ |
|
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ |
|
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“. |
|
9 |
|
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! |
|
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ |
|
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. |
|
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! |
|
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! |
|
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ |
|
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! |
|
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ |
Песнь ПеснейГлава 1 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
Пiсня над пiснямиРозділ 1 |
Песнь ПеснейГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 |
|
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! |
3 |
|
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! |
4 |
|
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові! |
5 |
|
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ |
6 |
|
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ |
7 |
|
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“. |
8 |
|
9 |
9 |
|
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! |
10 |
|
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ |
11 |
|
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. |
12 |
|
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! |
13 |
|
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! |
14 |
|
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ |
15 |
|
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! |
16 |
|
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ |
17 |