CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Рут. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Рут

Розділ 1

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

Руфь

Глава 1

1 В те дни, когда управляли Судьи, был голод на земле; и пошел один человек из Вифлеема Иудейского с своею женою и двумя сыновьями своими, жить на полях Моавитских.

2 Имя человека того Елимелех, имя жены его Ноеминь, а имя двух сынов его Махлон и Хилеон, они были Ефрафяне из Вифлеема Иудейского. И пришли они на поля Моавитские, и жили там.

3 И умер Елимелех, муж Ноемини, и осталась она с двумя сынами своими.

4 Они взяли себе жен из Моавитянок; имя одной Орфа, а имя другой Руфь; и жили там около десяти лет.

5 Но потом и оба [сына ее,] Махлон и Хилеон, умерли; и осталась та женщина после обоих своих детей и после мужа своего.

6 И встала она с снохами своими, и пошла обратно с полей Моавитских; ибо услышала на полях Моавитских, что Бог посетил народ Свой и дал им хлеб.

7 И вышла она из того места, в котором жила, и обе снохи ее с нею. Когда они шли по дороге, возвращаясь в землю Иудейскую,

8 Ноеминь сказала двум снохам своим: пойдите, возвратитесь каждая в дом матери своей. Да сотворит Господь с вами милость, как вы поступали с умершими и со мною.

9 Да даст вам Господь, чтобы вы нашли пристанище каждая в доме своего мужа. И поцеловала их. Но они подняли вопль и плакали.

10 И сказали: нет, мы с тобою возвратимся к народу твоему.

11 Ноеминь же сказала: пойдите обратно, дочери мои; зачем вам идти со мною? Разве еще есть у меня сыны в моем чреве, которые бы были вам мужьями?

12 Возвратитесь, дочери мои, пойдите; ибо я уже стара, чтоб быть за мужем. Да если б я и сказала: есть мне еще надежда, и даже если б я сию же ночь была с мужем и потом родила сынов.

13 То можно ли вам ждать, пока бы они выросли? можно ли вам медлить и не выходить замуж? Нет, дочери мои, я весьма сокрушаюсь о вас; ибо рука Господня постигла меня.

14 Они подняли вопль и опять стали плакать. И Орфа простилась с свекровью своею, [и возвратилась в народ свой], а Руфь осталась с нею.

15 [Ноеминь] сказала [Руфи]: вот, невестка твоя возвратилась в народ свой и к своим богам; возвратись и ты вслед за невесткою твоею.

16 Но Руфь сказала: не принуждай меня оставить тебя и возвратиться от тебя; но куда ты пойдешь, туда и я пойду, и где ты жить будешь, там и я буду жить; народ твой будет моим народом, и твой Бог моим Богом;

17 И где ты умрешь, там и я умру и погребена буду. Пусть то и то соделает мне Господь, и пусть то и то прибавит! смерть одна разлучит меня с тобою.

18 [Ноеминь] видя, что она твердо решилась идти с нею, перестала уговаривать ее.

19 И пошли обе они и пришли в Вифлеем. Когда пришли они в Вифлеем, весь город пришел в движение от них, и говорили: это Ноеминь?

20 Она сказала им: не называйте меня Ноеминью, а называйте меня Марою {`Огорченная`}; поелику Вседержитель послал мне великую горесть.

21 Я вышла отсюда с достатком, а возвратил меня Господь с пустыми руками. Зачем называть меня Ноеминью, когда Господь заставил меня страдать, и Вседержитель послал мне несчастие?

22 И таким образом возвратилась Ноеминь, и с нею сноха ее Руфь Моавитянка, пришедшая с полей Моавитских, и пришли они в Вифлеем в начале жатвы ячменя.

Рут

Розділ 1

Руфь

Глава 1

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

1 В те дни, когда управляли Судьи, был голод на земле; и пошел один человек из Вифлеема Иудейского с своею женою и двумя сыновьями своими, жить на полях Моавитских.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

2 Имя человека того Елимелех, имя жены его Ноеминь, а имя двух сынов его Махлон и Хилеон, они были Ефрафяне из Вифлеема Иудейского. И пришли они на поля Моавитские, и жили там.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

3 И умер Елимелех, муж Ноемини, и осталась она с двумя сынами своими.

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

4 Они взяли себе жен из Моавитянок; имя одной Орфа, а имя другой Руфь; и жили там около десяти лет.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

5 Но потом и оба [сына ее,] Махлон и Хилеон, умерли; и осталась та женщина после обоих своих детей и после мужа своего.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

6 И встала она с снохами своими, и пошла обратно с полей Моавитских; ибо услышала на полях Моавитских, что Бог посетил народ Свой и дал им хлеб.

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

7 И вышла она из того места, в котором жила, и обе снохи ее с нею. Когда они шли по дороге, возвращаясь в землю Иудейскую,

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

8 Ноеминь сказала двум снохам своим: пойдите, возвратитесь каждая в дом матери своей. Да сотворит Господь с вами милость, как вы поступали с умершими и со мною.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

9 Да даст вам Господь, чтобы вы нашли пристанище каждая в доме своего мужа. И поцеловала их. Но они подняли вопль и плакали.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

10 И сказали: нет, мы с тобою возвратимся к народу твоему.

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

11 Ноеминь же сказала: пойдите обратно, дочери мои; зачем вам идти со мною? Разве еще есть у меня сыны в моем чреве, которые бы были вам мужьями?

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

12 Возвратитесь, дочери мои, пойдите; ибо я уже стара, чтоб быть за мужем. Да если б я и сказала: есть мне еще надежда, и даже если б я сию же ночь была с мужем и потом родила сынов.

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

13 То можно ли вам ждать, пока бы они выросли? можно ли вам медлить и не выходить замуж? Нет, дочери мои, я весьма сокрушаюсь о вас; ибо рука Господня постигла меня.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

14 Они подняли вопль и опять стали плакать. И Орфа простилась с свекровью своею, [и возвратилась в народ свой], а Руфь осталась с нею.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

15 [Ноеминь] сказала [Руфи]: вот, невестка твоя возвратилась в народ свой и к своим богам; возвратись и ты вслед за невесткою твоею.

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

16 Но Руфь сказала: не принуждай меня оставить тебя и возвратиться от тебя; но куда ты пойдешь, туда и я пойду, и где ты жить будешь, там и я буду жить; народ твой будет моим народом, и твой Бог моим Богом;

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

17 И где ты умрешь, там и я умру и погребена буду. Пусть то и то соделает мне Господь, и пусть то и то прибавит! смерть одна разлучит меня с тобою.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

18 [Ноеминь] видя, что она твердо решилась идти с нею, перестала уговаривать ее.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

19 И пошли обе они и пришли в Вифлеем. Когда пришли они в Вифлеем, весь город пришел в движение от них, и говорили: это Ноеминь?

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

20 Она сказала им: не называйте меня Ноеминью, а называйте меня Марою {`Огорченная`}; поелику Вседержитель послал мне великую горесть.

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

21 Я вышла отсюда с достатком, а возвратил меня Господь с пустыми руками. Зачем называть меня Ноеминью, когда Господь заставил меня страдать, и Вседержитель послал мне несчастие?

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

22 И таким образом возвратилась Ноеминь, и с нею сноха ее Руфь Моавитянка, пришедшая с полей Моавитских, и пришли они в Вифлеем в начале жатвы ячменя.