Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Евангелие от Марка

Глава 9

1 Иисус сказал им: — Говорю вам истину: некоторые из стоящих здесь не умрут, пока не увидят, что Божье Царство пришло в силе.

2 Через шесть дней Иисус взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна и привел их на высокую гору. Они были там совсем одни. И на глазах учеников Его облик изменился.

3 Его одежда стала сияющей, ослепительно белой, как ни один белильщик в мире не смог бы отбелить.

4 Затем они увидели Илию и Моисея, беседующих с Иисусом.

5 Петр сказал Иисусу: — Рабби, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша: один Тебе, один Моисею и один Илии, —

6 он и сам не знал, что сказать, потому что они были сильно испуганы.

7 Тут появилось облако и накрыло их, и из облака прозвучал голос: — Это Мой любимый Сын, слушайте Его!

8 Ученики вдруг оглянулись и уже никого не увидели рядом с собой, кроме Иисуса.

9 Когда они спускались с горы, Иисус предупредил их, чтобы они никому не рассказывали о том, что видели, до тех пор, пока Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.

10 Они сохранили это в тайне, но между собой рассуждали о том, что же означают слова «воскреснуть из мертвых».

11 А Иисуса они спросили: — Почему учители Закона говорят, что вначале, перед Мессией, должен прийти Илия?

12 — Верно, — ответил Иисус, — Илия действительно должен прийти первым и все приготовить. Но почему же о Сыне Человеческом в Писании говорится, что Ему придется перенести много страданий и унижений?

13 Но говорю вам, что Илия уже пришел, и люди поступили с ним по своему произволу, как о нем и было написано.

14 Когда они вернулись к остальным ученикам, то увидели, что тех окружила большая толпа и учители Закона спорят с ними.

15 Когда все увидели Иисуса, они пришли в крайнее изумление и побежали Ему навстречу, чтобы приветствовать Его.

16 — О чем у вас спор? — спросил Иисус.

17 Кто-то из толпы ответил: — Учитель, я привел к Тебе сына, в него вселился дух немоты.

18 И когда дух схватывает его, то бросает его на землю, и тогда у мальчика идет пена изо рта, он скрежещет зубами и цепенеет. Я просил Твоих учеников изгнать духа, но они не смогли.

19 Иисус в ответ сказал: — О неверующее поколение! Сколько Мне еще быть с вами? Сколько Мне еще терпеть вас? Приведите мальчика ко Мне.

20 Мальчика привели. Как только дух увидел Иисуса, он вызвал у мальчика приступ, и тот упал и стал кататься по земле, и изо рта у него пошла пена.

21 — Давно с ним так? — спросил Иисус у отца. — С самого детства, — ответил тот. —

22 Дух часто бросает его то в огонь, то в воду, чтобы погубить его. Сжалься над нами и помоги, если Ты что-нибудь можешь сделать.

23 — Если можешь?! — сказал Иисус. — Кто верит, тот может все.

24 И тотчас отец мальчика воскликнул: — Я верю, но помоги мне преодолеть свое маловерие!

25 Иисус, увидев, что сбегается толпа, приказал нечистому духу, говоря: — Дух немоты и глухоты, Я приказываю тебе: выйди из него и больше никогда не входи!

26 Вскрикнув и сильно сотрясши мальчика, дух вышел. Мальчик стал как мертвый, так что многие говорили, что он умер.

27 Но Иисус, взяв мальчика за руку, поднял его, и тот встал.

28 Позже, когда Иисус вошел в дом, ученики спросили Его наедине: — Почему же мы не смогли изгнать его?

29 Иисус ответил: — Этот вид демонов можно изгнать только молитвой и постом.

30 Покинув ту местность, Иисус и Его ученики проходили через Галилею, и Иисус не хотел, чтобы кто-либо об этом знал,

31 потому что Он был занят наставлением Своих учеников. Он говорил им: — Сын Человеческий будет предан в руки людей, которые убьют Его, но через три дня Он воскреснет.

32 Но они не поняли, что Он имел в виду, а спросить боялись.

33 Они пришли в Капернаум, и когда расположились в доме, Иисус спросил учеников: — Скажите, о чем это вы говорили по дороге?

34 Но они молчали, потому что по дороге они спорили о том, кто из них важнее.

35 Тогда Иисус сел, созвал двенадцать учеников и сказал: — Кто хочет быть первым, тот пусть будет последним из всех и всем слугой.

36 Взяв ребенка, Он поставил его посреди них, обнял его и продолжал:

37 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.

38 Иоанн сказал Ему: — Учитель! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следовал за нами.

39 — Не запрещайте ему, — сказал Иисус. — Кто Моим именем совершает чудеса, тот не станет после этого говорить обо Мне плохо.

40 Кто не против нас, тот за нас.

41 Если кто-либо напоит вас чашей воды за то, что вы носите Мое имя, то, говорю вам истину, он не останется без награды.

42 Если же кто введет в грех одного из этих малых, верующих в Меня, то для него было бы лучше, если бы ему надели на шею мельничный жернов и бросили в море.

43 Если твоя рука влечет тебя ко греху, отсеки ее. Лучше тебе с одной рукой войти в жизнь, чем с двумя руками пойти в ад, в неугасимый огонь,

44 где червь их не умирает и огонь не угасает.

45 Если твоя нога влечет тебя ко греху, отсеки ее. Лучше тебе войти в жизнь калекой, чем с двумя ногами быть брошенным в ад,

46 где червь их не умирает и огонь не угасает.

47 Если твой глаз влечет тебя ко греху, вырви его. Лучше тебе с одним глазом войти в Божье Царство, чем с двумя глазами быть брошенным в ад,

48 где червь их не умирает и огонь не угасает.

49 Потому что каждый будет очищен огнем, как жертва очищается солью.

50 Соль — хорошая вещь, но если она потеряет свой вкус, то что может опять сделать ее соленой? Имейте в себе соль и будьте в мире друг с другом.

Вiд Марка Розділ 9	Евангелие от Марка Глава 9
1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.	1 Иисус сказал им: — Говорю вам истину: некоторые из стоящих здесь не умрут, пока не увидят, что Божье Царство пришло в силе.
2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.	2 Через шесть дней Иисус взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна и привел их на высокую гору. Они были там совсем одни. И на глазах учеников Его облик изменился.
3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!	3 Его одежда стала сияющей, ослепительно белой, как ни один белильщик в мире не смог бы отбелить.
4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.	4 Затем они увидели Илию и Моисея, беседующих с Иисусом.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.	5 Петр сказал Иисусу: — Рабби, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша: один Тебе, один Моисею и один Илии, —
6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.	6 он и сам не знал, что сказать, потому что они были сильно испуганы.
7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“	7 Тут появилось облако и накрыло их, и из облака прозвучал голос: — Это Мой любимый Сын, слушайте Его!
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.	8 Ученики вдруг оглянулись и уже никого не увидели рядом с собой, кроме Иисуса.
9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.	9 Когда они спускались с горы, Иисус предупредил их, чтобы они никому не рассказывали о том, что видели, до тех пор, пока Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.
10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.	10 Они сохранили это в тайне, но между собой рассуждали о том, что же означают слова «воскреснуть из мертвых».
11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“	11 А Иисуса они спросили: — Почему учители Закона говорят, что вначале, перед Мессией, должен прийти Илия?
12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?	12 — Верно, — ответил Иисус, — Илия действительно должен прийти первым и все приготовить. Но почему же о Сыне Человеческом в Писании говорится, что Ему придется перенести много страданий и унижений?
13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.	13 Но говорю вам, что Илия уже пришел, и люди поступили с ним по своему произволу, как о нем и было написано.
14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.	14 Когда они вернулись к остальным ученикам, то увидели, что тех окружила большая толпа и учители Закона спорят с ними.
15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.	15 Когда все увидели Иисуса, они пришли в крайнее изумление и побежали Ему навстречу, чтобы приветствовать Его.
16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“	16 — О чем у вас спор? — спросил Иисус.
17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.	17 Кто-то из толпы ответил: — Учитель, я привел к Тебе сына, в него вселился дух немоты.
18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.	18 И когда дух схватывает его, то бросает его на землю, и тогда у мальчика идет пена изо рта, он скрежещет зубами и цепенеет. Я просил Твоих учеников изгнать духа, но они не смогли.
19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“	19 Иисус в ответ сказал: — О неверующее поколение! Сколько Мне еще быть с вами? Сколько Мне еще терпеть вас? Приведите мальчика ко Мне.
20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.	20 Мальчика привели. Как только дух увидел Иисуса, он вызвал у мальчика приступ, и тот упал и стал кататься по земле, и изо рта у него пошла пена.
21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.	21 — Давно с ним так? — спросил Иисус у отца. — С самого детства, — ответил тот. —
22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“	22 Дух часто бросает его то в огонь, то в воду, чтобы погубить его. Сжалься над нами и помоги, если Ты что-нибудь можешь сделать.
23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“	23 — Если можешь?! — сказал Иисус. — Кто верит, тот может все.
24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“	24 И тотчас отец мальчика воскликнул: — Я верю, но помоги мне преодолеть свое маловерие!
25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“	25 Иисус, увидев, что сбегается толпа, приказал нечистому духу, говоря: — Дух немоты и глухоты, Я приказываю тебе: выйди из него и больше никогда не входи!
26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.	26 Вскрикнув и сильно сотрясши мальчика, дух вышел. Мальчик стал как мертвый, так что многие говорили, что он умер.
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.	27 Но Иисус, взяв мальчика за руку, поднял его, и тот встал.
28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“	28 Позже, когда Иисус вошел в дом, ученики спросили Его наедине: — Почему же мы не смогли изгнать его?
29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.	29 Иисус ответил: — Этот вид демонов можно изгнать только молитвой и постом.
30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.	30 Покинув ту местность, Иисус и Его ученики проходили через Галилею, и Иисус не хотел, чтобы кто-либо об этом знал,
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“	31 потому что Он был занят наставлением Своих учеников. Он говорил им: — Сын Человеческий будет предан в руки людей, которые убьют Его, но через три дня Он воскреснет.
32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.	32 Но они не поняли, что Он имел в виду, а спросить боялись.
33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“	33 Они пришли в Капернаум, и когда расположились в доме, Иисус спросил учеников: — Скажите, о чем это вы говорили по дороге?
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.	34 Но они молчали, потому что по дороге они спорили о том, кто из них важнее.
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“	35 Тогда Иисус сел, созвал двенадцать учеников и сказал: — Кто хочет быть первым, тот пусть будет последним из всех и всем слугой.
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:	36 Взяв ребенка, Он поставил его посреди них, обнял его и продолжал:
37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“	37 — Кто ради Меня принимает такого ребенка, тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.
38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.	38 Иоанн сказал Ему: — Учитель! Мы видели человека, который Твоим именем изгонял демонов, и мы запретили ему, потому что он не следовал за нами.
39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.	39 — Не запрещайте ему, — сказал Иисус. — Кто Моим именем совершает чудеса, тот не станет после этого говорить обо Мне плохо.
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!	40 Кто не против нас, тот за нас.
41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!	41 Если кто-либо напоит вас чашей воды за то, что вы носите Мое имя, то, говорю вам истину, он не останется без награды.
42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!	42 Если же кто введет в грех одного из этих малых, верующих в Меня, то для него было бы лучше, если бы ему надели на шею мельничный жернов и бросили в море.
43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,	43 Если твоя рука влечет тебя ко греху, отсеки ее. Лучше тебе с одной рукой войти в жизнь, чем с двумя руками пойти в ад, в неугасимый огонь,
44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.	44 где червь их не умирает и огонь не угасает.
45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],	45 Если твоя нога влечет тебя ко греху, отсеки ее. Лучше тебе войти в жизнь калекой, чем с двумя ногами быть брошенным в ад,
46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.	46 где червь их не умирает и огонь не угасает.
47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,	47 Если твой глаз влечет тебя ко греху, вырви его. Лучше тебе с одним глазом войти в Божье Царство, чем с двумя глазами быть брошенным в ад,
48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!	48 где червь их не умирает и огонь не угасает.
49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.	49 Потому что каждый будет очищен огнем, как жертва очищается солью.
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“	50 Соль — хорошая вещь, но если она потеряет свой вкус, то что может опять сделать ее соленой? Имейте в себе соль и будьте в мире друг с другом.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Старий
завіт

Новий
завіт