До ФилимонаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
|
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
|
10 |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
|
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
Послание к ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
|
2 и |
|
3 благодать |
|
4 |
|
5 слыша |
|
6 дабы |
|
7 Ибо |
|
8 |
|
9 |
|
10 прошу |
|
11 он |
|
12 ты |
|
13 Я |
|
14 но |
|
15 Ибо, |
|
16 не |
|
17 |
|
18 Если |
|
19 Я |
|
20 Так, |
|
21 |
|
22 А |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
До ФилимонаРозділ 1 |
Послание к ФилимонуГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
2 и |
|
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
3 благодать |
|
4 |
4 |
|
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
5 слыша |
|
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
6 дабы |
|
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
7 Ибо |
|
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
8 |
|
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
9 |
|
10 |
10 прошу |
|
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
11 он |
|
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
12 ты |
|
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
13 Я |
|
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
14 но |
|
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
15 Ибо, |
|
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
16 не |
|
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
17 |
|
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
18 Если |
|
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
19 Я |
|
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
20 Так, |
|
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
21 |
|
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
22 А |
|
23 |
23 |
|
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
24 |
|
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
25 |