ЯковаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
|
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
|
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
|
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
|
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
|
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
|
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
|
9 |
|
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
|
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
|
12 |
|
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
|
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
|
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
|
16 |
|
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
|
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
|
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
|
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
|
21 |
|
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
|
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
|
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
|
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
|
26 |
|
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |
Послание ИаковаГлава 1 |
|
1 |
|
2 |
|
3 зная, |
|
4 |
|
5 Если |
|
6 Но |
|
7 Да не |
|
8 Человек |
|
9 |
|
10 |
|
11 Восходит |
|
12 |
|
13 В искушении |
|
14 но |
|
15 |
|
16 |
|
17 Всякое |
|
18 Восхотев, |
|
19 |
|
20 ибо |
|
21 Посему, |
|
22 |
|
23 Ибо, |
|
24 он посмотрел |
|
25 Но |
|
26 |
|
27 Чистое |
ЯковаРозділ 1 |
Послание ИаковаГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
2 |
|
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
3 зная, |
|
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
4 |
|
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
5 Если |
|
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
6 Но |
|
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
7 Да не |
|
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
8 Человек |
|
9 |
9 |
|
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
10 |
|
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
11 Восходит |
|
12 |
12 |
|
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
13 В искушении |
|
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
14 но |
|
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
15 |
|
16 |
16 |
|
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
17 Всякое |
|
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
18 Восхотев, |
|
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
19 |
|
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
20 ибо |
|
21 |
21 Посему, |
|
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
22 |
|
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
23 Ибо, |
|
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
24 он посмотрел |
|
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
25 Но |
|
26 |
26 |
|
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |
27 Чистое |