雅歌第4章 |
1 |
2 齒若翦毛之羊、已浴於沼無不懷妊、且能孿生。 |
3 唇若絳絲、言詞甚善、額現帕外、若石榴一方。 |
4 頸若大闢之臺、藏兵之庫、中懸千干、咸爲武士所用。 |
5 乳若雙麀、嚙蒭於百合花中。 |
6 山岡之上、有沒藥乳香、我將適彼、夕以達旦。 |
7 我之愛妃、爾有殊色、無疵無玷。 |
8 我之愛妃、與我偕行、至利巴嫩山、登亞馬拿、示溺、黑門之峯、其地有獅穴豹岡、於彼憑高四顧。 |
9 我之新婦、視若姊妹、美目送盼、玉頸微露、我神爲之蕩、我心爲之奪。 |
10 爾眷愛之情、甚爲篤摯、愈於酒醴、爾之香膏、愈於芳品、 |
11 脣若蜂房滴瀝、舌若乳蜜調和、衣香襲人、若利巴嫩之木。 |
12 我之新婦、視若姊妹、園囿已鍵、井泉已封、 |
13 所植者石榴美果、古柏香木、 |
14 馨香草、番紅花、菖蒲、桂枝、乳香、沒藥、蘆薈、與諸芬芳之品。 |
15 園中之溪、活水之泉、發源於利巴嫩。 |
16 |
Пiсня над пiснямиРозділ 4 |
1 |
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної, |
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів! |
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями. |
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“. |
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі! |
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір. |
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого! |
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“ |
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“ |
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане. |
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами, |
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами, |
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“! |
16 |
雅歌第4章 |
Пiсня над пiснямиРозділ 4 |
1 |
1 |
2 齒若翦毛之羊、已浴於沼無不懷妊、且能孿生。 |
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної, |
3 唇若絳絲、言詞甚善、額現帕外、若石榴一方。 |
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
4 頸若大闢之臺、藏兵之庫、中懸千干、咸爲武士所用。 |
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів! |
5 乳若雙麀、嚙蒭於百合花中。 |
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями. |
6 山岡之上、有沒藥乳香、我將適彼、夕以達旦。 |
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“. |
7 我之愛妃、爾有殊色、無疵無玷。 |
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі! |
8 我之愛妃、與我偕行、至利巴嫩山、登亞馬拿、示溺、黑門之峯、其地有獅穴豹岡、於彼憑高四顧。 |
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір. |
9 我之新婦、視若姊妹、美目送盼、玉頸微露、我神爲之蕩、我心爲之奪。 |
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого! |
10 爾眷愛之情、甚爲篤摯、愈於酒醴、爾之香膏、愈於芳品、 |
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“ |
11 脣若蜂房滴瀝、舌若乳蜜調和、衣香襲人、若利巴嫩之木。 |
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“ |
12 我之新婦、視若姊妹、園囿已鍵、井泉已封、 |
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане. |
13 所植者石榴美果、古柏香木、 |
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами, |
14 馨香草、番紅花、菖蒲、桂枝、乳香、沒藥、蘆薈、與諸芬芳之品。 |
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами, |
15 園中之溪、活水之泉、發源於利巴嫩。 |
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“! |
16 |
16 |