CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Acts 26
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Acts

Chapter 26

1 THEN A-grip'pa said to Paul, You have permission to speak in your own behalf. Then Paul stretched forth his hand, and answered, saying,

2 In view of all the things whereof I am accused by the Jews, I consider myself blessed, O King A-grip'pa, to defend myself today before you.

3 Especially because I know you are familiar with all the customs and questions and laws of the Jews: wherefore, I beg you to hear me patiently.

4 Even the Jews themselves, if they would be willing to testify, know well my manner of life from my childhood which started first among mine own people at Jerusalem.

5 For they have been acquainted with me a long time, and know that I was brought up with the excellent doctrine of the Phar'i-sees.

6 And now I stand and am on trial for the hope of the promise made of God to our fathers.

7 It is to the fulfillment of this hope that our twelve tribes expect to come, by means of earnest prayers day and night. And for this very hope's sake, I am accused by the Jews, O King A-grip'pa.

8 How can you judge? Is it improper to believe that God can raise the dead?

9 For I at the very beginning was determined that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

10 Which I also did at Jerusalem: I cast many of the saints into prison, having received authority from the chief priests; and when some were put to death, I took part with those who condemned them.

11 And I tortured them in every synagogue, thus compelling them to blaspheme the name of Jesus; and being exceedingly mad against them, I also went to other cities to persecute them.

12 I was on the way to Damascus for this purpose, with authority and commission from the chief priests, when,

13 At mid-day on the road, O king, I saw a light from heaven more powerful than that of the sun, shining round about me and upon those who journeyed with me.

14 When we all fell to the ground, then I heard a voice speaking unto me, in the Hebrew tongue (Ar-a-ma'ic), Saul, Saul, why do you persecute me? It is hard for you to kick against the pricks.

15 And I said, My LORD, who are you? And our LORD said to me, I am Jesus of Nazareth whom you persecute.

16 Then he said to me, Rise and stand upon your feet: for I have appeared to you for this purpose, to appoint you a minister and a witness both of these things in which you have seen me, and of those things in which you will also see me again.

17 And I will deliver you from the Jewish people, and from the other people to whom I send you;

18 To open their eyes, that they may turn from darkness to light, and from the power of Satan unto God, and receive forgiveness of sins, and a portion with the saints who are of the faith in me.

19 Whereupon, O King A-grip'pa, I did not disobey the heavenly vision:

20 But I preached first to them of Damascus and at Jerusalem, and throughout all the villages of Judµa, and then to the Gentiles, that they might repent and turn to God and do works worthy of repentance.

21 For these causes the Jews seized me in the temple, and wanted to kill me.

22 But God has helped me to this very day, and behold I stand and testify to the humble and to the great, saying nothing contrary to Moses and the prophets, but the very things which they said were to take place;

23 That Christ should suffer, and that he should be the first to rise from the dead, and that he should preach light to the people and to the Gentiles.

24 And while Paul was pleading in this manner, Festus cried with a loud voice: Paul, you are overwrought. Much study has made you mad.

25 But Paul said to him, I am not mad, O most excellent Festus; but I speak the words of truth and soberness.

26 And King A-grip'pa is also familiar with these things, and this is why I am speaking openly before him: because I think not one of these words has been hidden from him; for they were not done in secret.

27 King A-grip'pa, do you believe the prophets? I know that you believe.

28 Then King A-grip'pa said to him, With little effort you almost persuade me to become a Christian. *

29 And Paul said, I pray God that not only you, but also all of those who hear me today, were as I am, except for these bonds.

30 Then the king arose, and the governor, and Ber-ni'ce and they that sat with them:

31 And when they had departed, they talked between themselves, saying, This man has done nothing worthy of death or of imprisonment.

32 Then Agrip'pa said to Festus, This man could have been released had he not appealed to Cµsar.

Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Acts

Chapter 26

Дiї

Розділ 26

1 THEN A-grip'pa said to Paul, You have permission to speak in your own behalf. Then Paul stretched forth his hand, and answered, saying,

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 In view of all the things whereof I am accused by the Jews, I consider myself blessed, O King A-grip'pa, to defend myself today before you.

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 Especially because I know you are familiar with all the customs and questions and laws of the Jews: wherefore, I beg you to hear me patiently.

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 Even the Jews themselves, if they would be willing to testify, know well my manner of life from my childhood which started first among mine own people at Jerusalem.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 For they have been acquainted with me a long time, and know that I was brought up with the excellent doctrine of the Phar'i-sees.

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 And now I stand and am on trial for the hope of the promise made of God to our fathers.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 It is to the fulfillment of this hope that our twelve tribes expect to come, by means of earnest prayers day and night. And for this very hope's sake, I am accused by the Jews, O King A-grip'pa.

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 How can you judge? Is it improper to believe that God can raise the dead?

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 For I at the very beginning was determined that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 Which I also did at Jerusalem: I cast many of the saints into prison, having received authority from the chief priests; and when some were put to death, I took part with those who condemned them.

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 And I tortured them in every synagogue, thus compelling them to blaspheme the name of Jesus; and being exceedingly mad against them, I also went to other cities to persecute them.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 I was on the way to Damascus for this purpose, with authority and commission from the chief priests, when,

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 At mid-day on the road, O king, I saw a light from heaven more powerful than that of the sun, shining round about me and upon those who journeyed with me.

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 When we all fell to the ground, then I heard a voice speaking unto me, in the Hebrew tongue (Ar-a-ma'ic), Saul, Saul, why do you persecute me? It is hard for you to kick against the pricks.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 And I said, My LORD, who are you? And our LORD said to me, I am Jesus of Nazareth whom you persecute.

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Then he said to me, Rise and stand upon your feet: for I have appeared to you for this purpose, to appoint you a minister and a witness both of these things in which you have seen me, and of those things in which you will also see me again.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 And I will deliver you from the Jewish people, and from the other people to whom I send you;

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 To open their eyes, that they may turn from darkness to light, and from the power of Satan unto God, and receive forgiveness of sins, and a portion with the saints who are of the faith in me.

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Whereupon, O King A-grip'pa, I did not disobey the heavenly vision:

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 But I preached first to them of Damascus and at Jerusalem, and throughout all the villages of Judµa, and then to the Gentiles, that they might repent and turn to God and do works worthy of repentance.

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 For these causes the Jews seized me in the temple, and wanted to kill me.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 But God has helped me to this very day, and behold I stand and testify to the humble and to the great, saying nothing contrary to Moses and the prophets, but the very things which they said were to take place;

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 That Christ should suffer, and that he should be the first to rise from the dead, and that he should preach light to the people and to the Gentiles.

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 And while Paul was pleading in this manner, Festus cried with a loud voice: Paul, you are overwrought. Much study has made you mad.

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 But Paul said to him, I am not mad, O most excellent Festus; but I speak the words of truth and soberness.

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 And King A-grip'pa is also familiar with these things, and this is why I am speaking openly before him: because I think not one of these words has been hidden from him; for they were not done in secret.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 King A-grip'pa, do you believe the prophets? I know that you believe.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Then King A-grip'pa said to him, With little effort you almost persuade me to become a Christian. *

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 And Paul said, I pray God that not only you, but also all of those who hear me today, were as I am, except for these bonds.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 Then the king arose, and the governor, and Ber-ni'ce and they that sat with them:

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 And when they had departed, they talked between themselves, saying, This man has done nothing worthy of death or of imprisonment.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Then Agrip'pa said to Festus, This man could have been released had he not appealed to Cµsar.

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“