JonahChapter 4 |
|
1 BUT it displeased Jonah exceedingly, and he was greatly grieved. |
|
2 And he prayed to the LORD and said, I pray thee, O LORD, was not this what I said when I was yet in my country? That is why I fled before to Tarshish; for I knew that thou art a gracious and merciful God, patient and of great kindness, and thou art ready to turn away calamity. |
|
3 Therefore now, O my LORD, take my life from me; for it is better for me to die than to live. |
|
4 Then the LORD said to him, Are you very sorrowful? |
|
5 So Jonah went out of the city, and sat on the east side of the city, and there made a booth for himself, and sat under it in the shade to see what would happen to the city. |
|
6 And the LORD God commanded a tender shoot of gourd to spring up, and it sprang up and came over Jonah, and became a shade over his head, and comforted him of his grief. So Jonah was exceedingly glad because of the gourd. |
|
7 But the next day at dawn, God commanded a worm, and it smote the gourd so that it withered. |
|
8 And it came to pass when the sun arose, the LORD God commanded a sultry east wind; and it withered the gourd, and the sun beat upon the head of Jonah, that he was weary and wished that he might die, and said, O LORD, you can take my life from me, for I am not better than my fathers. |
|
9 And the LORD God said to Jonah, Are you exceedingly grieved over the gourd? And Jonah said, I am exceedingly grieved, even unto death. |
|
10 Then the LORD said to him, You have had pity on the gourd for the which you did not labor nor did you make it to grow; which sprung up in a night and withered in a night; |
|
11 And should not I have pity upon Nineveh, that great city, in which are more than a hundred and twenty thousand persons that cannot discern between their right hand and their left hand,: and also much cattle? |
ЙонаРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
|
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
|
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
|
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
|
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
|
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
|
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
|
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |
JonahChapter 4 |
ЙонаРозділ 4 |
|
1 BUT it displeased Jonah exceedingly, and he was greatly grieved. |
1 |
|
2 And he prayed to the LORD and said, I pray thee, O LORD, was not this what I said when I was yet in my country? That is why I fled before to Tarshish; for I knew that thou art a gracious and merciful God, patient and of great kindness, and thou art ready to turn away calamity. |
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
|
3 Therefore now, O my LORD, take my life from me; for it is better for me to die than to live. |
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
4 Then the LORD said to him, Are you very sorrowful? |
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
|
5 So Jonah went out of the city, and sat on the east side of the city, and there made a booth for himself, and sat under it in the shade to see what would happen to the city. |
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
|
6 And the LORD God commanded a tender shoot of gourd to spring up, and it sprang up and came over Jonah, and became a shade over his head, and comforted him of his grief. So Jonah was exceedingly glad because of the gourd. |
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
|
7 But the next day at dawn, God commanded a worm, and it smote the gourd so that it withered. |
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
|
8 And it came to pass when the sun arose, the LORD God commanded a sultry east wind; and it withered the gourd, and the sun beat upon the head of Jonah, that he was weary and wished that he might die, and said, O LORD, you can take my life from me, for I am not better than my fathers. |
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
9 And the LORD God said to Jonah, Are you exceedingly grieved over the gourd? And Jonah said, I am exceedingly grieved, even unto death. |
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
|
10 Then the LORD said to him, You have had pity on the gourd for the which you did not labor nor did you make it to grow; which sprung up in a night and withered in a night; |
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
|
11 And should not I have pity upon Nineveh, that great city, in which are more than a hundred and twenty thousand persons that cannot discern between their right hand and their left hand,: and also much cattle? |
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |