Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 22

1 «Братья и отцы! Послушайте, что хотел бы я сказать вам сейчас в свое оправдание».

2 Когда они услышали, что он говорит по-арамейски, они и вовсе утихли.

3 «Я иудей, — продолжал Павел, — родился в городе Тарсе, что в Киликии. Воспитывался я в этом городе, учился у Гамалиила и был научен строгому исполнению отеческого Закона. И с таким же рвением служил Богу, как и вы сегодня.

4 Я преследовал и смерти предавал всех приверженцев этого Пути как ложного учения, связывал и бросал в тюрьмы как мужчин, так и женщин,

5 свидетели мне в том — первосвященник и весь совет старейшин. У них я взял письма к братьям в Дамаск и отправился туда, чтобы оттуда всех сторонников этого нового учения вести как узников для наказания в Иерусалим.

6 И вот что произошло со мной на пути: когда я приближался к Дамаску, около полудня внезапно меня озарил яркий свет с неба.

7 Я упал на землю и услышал голос, говоривший мне: „Саул, Саул, что ты гонишь Меня?“

8 „Кто ты, Господи?“ — спросил я. „Я Иисус Назарянин, Которого ты преследуешь“, — ответил Он мне.

9 Спутники мои свет видели, но голоса, говорившего мне, не слышали.

10 „Что мне делать, Господи?“ — спросил я. „Встань и иди в Дамаск! — ответил мне Господь. — Там скажут тебе всё, что тебе надлежит сделать“.

11 От яркости света того я ослеп, и спутники мои за руку привели меня в Дамаск.

12 Некий Анания, человек, свято соблюдающий Закон и глубоко уважаемый всеми иудеями, живущими в Дамаске,

13 пришел ко мне. Он стал рядом и сказал: „Брат Саул, пусть же вернется к тебе зрение“. И тотчас открылись глаза мои, так что смог я видеть его.

14 Он же продолжил: „Богом отцов наших суждено тебе узнать волю Его, увидеть Праведника и услышать голос из Его уст

15 для того, чтобы ты стал свидетелем Его перед всеми людьми и поведал им о том, что ты видел и слышал.

16 Тогда к чему же медлить? Встань, прими крещение и, призвав имя Его, омой грехи твои“.

17 Когда же я возвратился в Иерусалим и молился в Храме, мне было видение.

18 Увидел я Его, говорящего мне: „Поспеши покинуть Иерусалим и сделай это немедленно, потому что не примут они твое свидетельство обо Мне“.

19 „Господи! — ответил я. — Они же знают, что я шел из синагоги в синагогу, заточая в тюрьмы и избивая верующих в Тебя,

20 а когда проливалась кровь свидетеля Твоего Стефана, я, одобряя это, тоже стоял там и стерег одежды убивавших его“.

21 Тогда Господь сказал мне: „Иди! Я пошлю тебя далеко, к язычникам“».

22 Его слушали до тех пор, пока он не сказал этого, но тут подняли крик: «Пора кончать с ним! Нельзя его оставлять в живых!»

23 Они кричали, размахивали одеждами, пригоршнями бросали пыль в воздух.

24 Тогда трибун велел увести Павла в крепость и приказал сечь его плетьми, чтобы дознаться, по какой причине на него так яростно кричали.

25 Когда же его для бичевания привязали ремнями, Павел спросил у находившегося при этом центуриона: «Имеете ли вы право бичевать римского гражданина, да к тому же без суда и следствия?»

26 Услышав это, центурион пошел к трибуну и сказал ему: «Что ты собираешься делать? Ведь человек этот — римский гражданин».

27 Трибун пришел к Павлу и спросил его: «Скажи мне, ты на самом деле римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.

28 «Мне же, — удивленно заметил трибун, — это гражданство стоило больших денег». «А я родился римским гражданином», — сказал Павел.

29 Собравшиеся пытать его тотчас же подались назад, и сам трибун испугался, узнав, что заковал в цепи римского гражданина.

30 На следующий день, желая выяснить, в чем иудеи обвиняют Павла, трибун велел снять с него цепи и приказал собрать первосвященников и весь Синедрион, а затем вывел Павла и поставил его перед ними.

Дiї

Розділ 22

1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

Деяния апостолов Глава 22	Дiї Розділ 22
1 «Братья и отцы! Послушайте, что хотел бы я сказать вам сейчас в свое оправдание».	1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“
2 Когда они услышали, что он говорит по-арамейски, они и вовсе утихли.	2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:
3 «Я иудей, — продолжал Павел, — родился в городе Тарсе, что в Киликии. Воспитывался я в этом городе, учился у Гамалиила и был научен строгому исполнению отеческого Закона. И с таким же рвением служил Богу, как и вы сегодня.	3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.
4 Я преследовал и смерти предавал всех приверженцев этого Пути как ложного учения, связывал и бросал в тюрьмы как мужчин, так и женщин,	4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
5 свидетели мне в том — первосвященник и весь совет старейшин. У них я взял письма к братьям в Дамаск и отправился туда, чтобы оттуда всех сторонников этого нового учения вести как узников для наказания в Иерусалим.	5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.
6 И вот что произошло со мной на пути: когда я приближался к Дамаску, около полудня внезапно меня озарил яркий свет с неба.	6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!
7 Я упал на землю и услышал голос, говоривший мне: „Саул, Саул, что ты гонишь Меня?“	7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“
8 „Кто ты, Господи?“ — спросил я. „Я Иисус Назарянин, Которого ты преследуешь“, — ответил Он мне.	8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.
9 Спутники мои свет видели, но голоса, говорившего мне, не слышали.	9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.
10 „Что мне делать, Господи?“ — спросил я. „Встань и иди в Дамаск! — ответил мне Господь. — Там скажут тебе всё, что тебе надлежит сделать“.	10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.
11 От яркости света того я ослеп, и спутники мои за руку привели меня в Дамаск.	11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.
12 Некий Анания, человек, свято соблюдающий Закон и глубоко уважаемый всеми иудеями, живущими в Дамаске,	12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
13 пришел ко мне. Он стал рядом и сказал: „Брат Саул, пусть же вернется к тебе зрение“. И тотчас открылись глаза мои, так что смог я видеть его.	13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.
14 Он же продолжил: „Богом отцов наших суждено тебе узнать волю Его, увидеть Праведника и услышать голос из Его уст	14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
15 для того, чтобы ты стал свидетелем Его перед всеми людьми и поведал им о том, что ты видел и слышал.	15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!
16 Тогда к чему же медлить? Встань, прими крещение и, призвав имя Его, омой грехи твои“.	16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“
17 Когда же я возвратился в Иерусалим и молился в Храме, мне было видение.	17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,
18 Увидел я Его, говорящего мне: „Поспеши покинуть Иерусалим и сделай это немедленно, потому что не примут они твое свидетельство обо Мне“.	18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.
19 „Господи! — ответил я. — Они же знают, что я шел из синагоги в синагогу, заточая в тюрьмы и избивая верующих в Тебя,	19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.
20 а когда проливалась кровь свидетеля Твоего Стефана, я, одобряя это, тоже стоял там и стерег одежды убивавших его“.	20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.
21 Тогда Господь сказал мне: „Иди! Я пошлю тебя далеко, к язычникам“».	21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“
22 Его слушали до тех пор, пока он не сказал этого, но тут подняли крик: «Пора кончать с ним! Нельзя его оставлять в живых!»	22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“
23 Они кричали, размахивали одеждами, пригоршнями бросали пыль в воздух.	23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,
24 Тогда трибун велел увести Павла в крепость и приказал сечь его плетьми, чтобы дознаться, по какой причине на него так яростно кричали.	24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.
25 Когда же его для бичевания привязали ремнями, Павел спросил у находившегося при этом центуриона: «Имеете ли вы право бичевать римского гражданина, да к тому же без суда и следствия?»	25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“
26 Услышав это, центурион пошел к трибуну и сказал ему: «Что ты собираешься делать? Ведь человек этот — римский гражданин».	26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“
27 Трибун пришел к Павлу и спросил его: «Скажи мне, ты на самом деле римский гражданин?» «Да», — ответил Павел.	27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.
28 «Мне же, — удивленно заметил трибун, — это гражданство стоило больших денег». «А я родился римским гражданином», — сказал Павел.	28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“
29 Собравшиеся пытать его тотчас же подались назад, и сам трибун испугался, узнав, что заковал в цепи римского гражданина.	29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.
30 На следующий день, желая выяснить, в чем иудеи обвиняют Павла, трибун велел снять с него цепи и приказал собрать первосвященников и весь Синедрион, а затем вывел Павла и поставил его перед ними.	30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 22

Дiї

Розділ 22

Деяния апостолов

Глава 22

Дiї

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 22

Дiї

Розділ 22

Деяния апостолов

Глава 22

Дiї

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет