Евангелие по ИоаннуГлава 13 |
1 |
2 |
3 Иисус, зная, что Отец всё вверил Ему и что Он от Бога пришел и к Богу идет, |
4 встал из-за стола, снял верхнюю одежду, взял полотенце и опоясался им. |
5 Потом Он налил воду в таз и стал мыть ноги ученикам, вытирая их полотенцем, которым был опоясан. |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 Он знал, кто Его предаст, потому и сказал: |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 Ученики в растерянности посмотрели друг на друга: «О ком говорит Он?» |
23 Случилось, что ученик, которого Иисус особенно любил, возлежал рядом с Ним. |
24 Симон Петр подал ему знак, чтобы он спросил Иисуса, о ком речь. |
25 |
26 |
27 Как только Иуда взял этот кусок, вселился в него сатана. |
28 Никто из учеников не понял, к чему Он сказал это Иуде. |
29 А поскольку общие деньги хранились у Иуды, то некоторые подумали, что Иисус велел ему купить, что нужно к празднику, или чтоб нищим что-нибудь дал. |
30 Иуда съел кусок хлеба и тотчас же вышел. Была ночь. |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
Вiд IванаРозділ 13 |
1 |
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, |
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, |
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. |
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. |
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“ |
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“. |
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. |
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“ |
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“. |
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“. |
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам? |
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є. |
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати. |
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. |
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його. |
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! |
18 |
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. |
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“ |
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“ |
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже. |
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. |
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“ |
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“ |
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському! |
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“. |
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому. |
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що. |
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. |
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог. |
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його! |
33 |
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви! |
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“. |
36 |
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“ |
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́. |
Евангелие по ИоаннуГлава 13 |
Вiд IванаРозділ 13 |
1 |
1 |
2 |
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, |
3 Иисус, зная, что Отец всё вверил Ему и что Он от Бога пришел и к Богу идет, |
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, |
4 встал из-за стола, снял верхнюю одежду, взял полотенце и опоясался им. |
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. |
5 Потом Он налил воду в таз и стал мыть ноги ученикам, вытирая их полотенцем, которым был опоясан. |
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. |
6 |
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“ |
7 |
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“. |
8 |
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. |
9 |
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“ |
10 |
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“. |
11 Он знал, кто Его предаст, потому и сказал: |
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“. |
12 |
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам? |
13 |
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є. |
14 |
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати. |
15 |
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. |
16 |
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його. |
17 |
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! |
18 |
18 |
19 |
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. |
20 |
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“ |
21 |
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“ |
22 Ученики в растерянности посмотрели друг на друга: «О ком говорит Он?» |
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже. |
23 Случилось, что ученик, которого Иисус особенно любил, возлежал рядом с Ним. |
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. |
24 Симон Петр подал ему знак, чтобы он спросил Иисуса, о ком речь. |
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“ |
25 |
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“ |
26 |
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському! |
27 Как только Иуда взял этот кусок, вселился в него сатана. |
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“. |
28 Никто из учеников не понял, к чему Он сказал это Иуде. |
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому. |
29 А поскольку общие деньги хранились у Иуды, то некоторые подумали, что Иисус велел ему купить, что нужно к празднику, или чтоб нищим что-нибудь дал. |
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що. |
30 Иуда съел кусок хлеба и тотчас же вышел. Была ночь. |
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. |
31 |
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог. |
32 |
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його! |
33 |
33 |
34 |
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви! |
35 |
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“. |
36 |
36 |
37 |
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“ |
38 |
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́. |