Евангелие по Иоанну

Глава 13

1 Было это накануне праздника Пасхи. Иисус знал, что пришло для Него время перейти из мира сего к Отцу. Он всегда любил в этом мире тех, кто пошел за Ним, и любил Он их до конца.

2 И во время ужина, когда дьявол уже внушил Иуде, сыну Симона Искариота, мысль о том, чтобы предать Иисуса,

3 Иисус, зная, что Отец всё вверил Ему и что Он от Бога пришел и к Богу идет,

4 встал из-за стола, снял верхнюю одежду, взял полотенце и опоясался им.

5 Потом Он налил воду в таз и стал мыть ноги ученикам, вытирая их полотенцем, которым был опоясан.

6 Когда подошел Он к Симону Петру, тот сказал Ему: «Ты хочешь мыть мне ноги, Господи?!»

7 «Не понимаешь ты того, что Я делаю сейчас, — ответил ему Иисус. — Но придет время — поймешь».

8 «Никогда не допущу, чтобы мыл Ты мне ноги!» — воспротивился Петр. «Если не омою тебя, тогда ничего не может быть у нас общего»,твердо сказал Иисус.

9 «Тогда, — воскликнул Симон Петр, — не только ноги мои, Господи, но и руки, и голову».

10 Иисус же сказал: «Не нужно это тому, кто уже весь омыт, разве что ноги его стоит вымыть, а сам он чист, вы ведь чисты, впрочем, не все».

11 Он знал, кто Его предаст, потому и сказал: «Не все чисты».

12 Вымыв им ноги, Иисус оделся и вернулся к столу: «Понимаете ли вы, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —

13 Вы называете Меня Учителем и Господом и верно говорите, ведь так оно и есть.

14 Если же Я, Господь и Учитель, вымыл вам ноги, то и вы должны мыть ноги друг другу.

15 Ибо Я подал вам пример: что Я сделал вам, делайте и вы.

16 Помните слова Мои, слуга не больше господина своего, и посланец не больше того, кто его послал.

17 Зная это, блаженны будете, если станете теперь и поступать так.

18 Не о всех вас говорю — знаю тех, кого избрал; но и сказанное в Писании должно исполниться: Тот, кто хлеб ест со Мной, восстал против Меня“.

19 Говорю вам об этом уже сейчас, до того, как произойдет это, дабы, когда всё уже случится, поверили вы, что Я и есть Тот, Кем Себя называю.

20 Уверяю вас, принимающий того, кого пошлю Я, Меня принимает, а кто Меня принимает, принимает Пославшего Меня».

21 Сказав это, Иисус в сильном душевном волнении добавил: «Прямо вам говорю: один из вас предаст Меня».

22 Ученики в растерянности посмотрели друг на друга: «О ком говорит Он?»

23 Случилось, что ученик, которого Иисус особенно любил, возлежал рядом с Ним.

24 Симон Петр подал ему знак, чтобы он спросил Иисуса, о ком речь.

25 Склонившись на грудь Иисусу, ученик этот спросил: «Господи, кто же это?»

26 Иисус ответил: «Тот, кому подам Я, обмакнувши, кусок хлеба». Сказав это, Он [взял] кусок и, обмакнув его, подал Иуде, сыну Симона Искариота.

27 Как только Иуда взял этот кусок, вселился в него сатана. Тогда Иисус сказал ему: «Что ж, делай, что начал, скорее!»

28 Никто из учеников не понял, к чему Он сказал это Иуде.

29 А поскольку общие деньги хранились у Иуды, то некоторые подумали, что Иисус велел ему купить, что нужно к празднику, или чтоб нищим что-нибудь дал.

30 Иуда съел кусок хлеба и тотчас же вышел. Была ночь.

31 Когда вышел Иуда, Иисус сказал: «Вот теперь уже явлен в славе Своей Сын Человеческий, и в Нем Сам Бог явлен в славе Своей.

32 [И если Бог в Нем прославлен], то и Бог не замедлит в Себе явить миру славу Сына Человеческого.

33 Дети Мои, недолго осталось Мне быть с вами, потом будете искать Меня, но, как сказал Я книжникам и фарисеям, а теперь и вам говорю, куда иду Я, не сможете вы пойти за Мной.

34 Даю вам новую заповедь: любите друг друга! Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.

35 И если будет любовь между вами, все будут знать, что вы — ученики Мои».

36 Симон Петр спросил Его: «Господи, куда Ты пойдешь?» «Куда Я иду, — ответил [ему] Иисус, — ты пока не можешь туда идти за Мной, но позже пойдешь».

37 «Господи, — возразил Ему Петр, — почему не могу сейчас следовать за Тобой? Я жизнь свою отдам за Тебя!»

38 Иисус сказал на это: «Ты жизнь готов отдать за Меня? Поверь же, еще до того, как поутру пропоет петух, трижды отречешься ты от Меня».

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

Евангелие по Иоанну

Глава 13

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Было это накануне праздника Пасхи. Иисус знал, что пришло для Него время перейти из мира сего к Отцу. Он всегда любил в этом мире тех, кто пошел за Ним, и любил Он их до конца.

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 И во время ужина, когда дьявол уже внушил Иуде, сыну Симона Искариота, мысль о том, чтобы предать Иисуса,

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 Иисус, зная, что Отец всё вверил Ему и что Он от Бога пришел и к Богу идет,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 встал из-за стола, снял верхнюю одежду, взял полотенце и опоясался им.

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Потом Он налил воду в таз и стал мыть ноги ученикам, вытирая их полотенцем, которым был опоясан.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 Когда подошел Он к Симону Петру, тот сказал Ему: «Ты хочешь мыть мне ноги, Господи?!»

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 «Не понимаешь ты того, что Я делаю сейчас, — ответил ему Иисус. — Но придет время — поймешь».

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 «Никогда не допущу, чтобы мыл Ты мне ноги!» — воспротивился Петр. «Если не омою тебя, тогда ничего не может быть у нас общего»,твердо сказал Иисус.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 «Тогда, — воскликнул Симон Петр, — не только ноги мои, Господи, но и руки, и голову».

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Иисус же сказал: «Не нужно это тому, кто уже весь омыт, разве что ноги его стоит вымыть, а сам он чист, вы ведь чисты, впрочем, не все».

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Он знал, кто Его предаст, потому и сказал: «Не все чисты».

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Вымыв им ноги, Иисус оделся и вернулся к столу: «Понимаете ли вы, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Вы называете Меня Учителем и Господом и верно говорите, ведь так оно и есть.

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 Если же Я, Господь и Учитель, вымыл вам ноги, то и вы должны мыть ноги друг другу.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Ибо Я подал вам пример: что Я сделал вам, делайте и вы.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Помните слова Мои, слуга не больше господина своего, и посланец не больше того, кто его послал.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Зная это, блаженны будете, если станете теперь и поступать так.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не о всех вас говорю — знаю тех, кого избрал; но и сказанное в Писании должно исполниться: Тот, кто хлеб ест со Мной, восстал против Меня“.

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Говорю вам об этом уже сейчас, до того, как произойдет это, дабы, когда всё уже случится, поверили вы, что Я и есть Тот, Кем Себя называю.

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Уверяю вас, принимающий того, кого пошлю Я, Меня принимает, а кто Меня принимает, принимает Пославшего Меня».

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Сказав это, Иисус в сильном душевном волнении добавил: «Прямо вам говорю: один из вас предаст Меня».

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 Ученики в растерянности посмотрели друг на друга: «О ком говорит Он?»

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 Случилось, что ученик, которого Иисус особенно любил, возлежал рядом с Ним.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 Симон Петр подал ему знак, чтобы он спросил Иисуса, о ком речь.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 Склонившись на грудь Иисусу, ученик этот спросил: «Господи, кто же это?»

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Иисус ответил: «Тот, кому подам Я, обмакнувши, кусок хлеба». Сказав это, Он [взял] кусок и, обмакнув его, подал Иуде, сыну Симона Искариота.

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 Как только Иуда взял этот кусок, вселился в него сатана. Тогда Иисус сказал ему: «Что ж, делай, что начал, скорее!»

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Никто из учеников не понял, к чему Он сказал это Иуде.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А поскольку общие деньги хранились у Иуды, то некоторые подумали, что Иисус велел ему купить, что нужно к празднику, или чтоб нищим что-нибудь дал.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 Иуда съел кусок хлеба и тотчас же вышел. Была ночь.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Когда вышел Иуда, Иисус сказал: «Вот теперь уже явлен в славе Своей Сын Человеческий, и в Нем Сам Бог явлен в славе Своей.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 [И если Бог в Нем прославлен], то и Бог не замедлит в Себе явить миру славу Сына Человеческого.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Дети Мои, недолго осталось Мне быть с вами, потом будете искать Меня, но, как сказал Я книжникам и фарисеям, а теперь и вам говорю, куда иду Я, не сможете вы пойти за Мной.

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Даю вам новую заповедь: любите друг друга! Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 И если будет любовь между вами, все будут знать, что вы — ученики Мои».

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 Симон Петр спросил Его: «Господи, куда Ты пойдешь?» «Куда Я иду, — ответил [ему] Иисус, — ты пока не можешь туда идти за Мной, но позже пойдешь».

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 «Господи, — возразил Ему Петр, — почему не могу сейчас следовать за Тобой? Я жизнь свою отдам за Тебя!»

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Иисус сказал на это: «Ты жизнь готов отдать за Меня? Поверь же, еще до того, как поутру пропоет петух, трижды отречешься ты от Меня».

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.