Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 4

1 И снова учил Он у моря; и собралось к Нему так много людей, что Ему пришлось сесть в лодку. Лодка была на воде, а весь народ стоял на берегу моря.

2 Многому учил их Иисус, прибегая к притчам. И, учив их, говорил:

3 «Послушайте: вот вышел сеятель сеять.

4 Когда сеял, часть зерен упала у дороги — налетели птицы и склевали их.

5 Другие же зерна упали на каменистую почву, где земли было очень мало. Быстро взошли они, потому что слой земли был неглубок.

6 Но когда поднялось солнце, оно опалило их — без сильного корня ростки засохли.

7 Другие упали среди колючек, которые выросли и заглушили их, и не дали такие зерна плодов.

8 Иные же зерна упали на хорошую землю, взошли они, выросли и дали урожай тридцатикратный, шестидесятикратный и стократный».

9 Иисус закончил словами: «У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

10 Оставшись с Ним наедине, Двенадцать и другие ученики Иисуса стали спрашивать Его о притчах.

11 Он ответил: «Вам тайна Царства Божьего открыта, а для тех, внешних, приходится говорить притчами,

12 чтобы, как того они сами пожелали, смотрели они глазами и не видели, ушами слушали и не понимали, дабы не обратились они к Богу и не были прощены».

13 «Вы этой притчи не поняли? — спросил учеников Иисус. — Тогда как же вы поймете другие?

14 Сеятель здесь сеет слово.

15 С иными, внявшими слову, бывает, как с зернами при дороге: тотчас приходит сатана и похищает у этих людей услышанное ими.

16 Зерна же, упавшие на каменистую почву, — это про людей, которые, услышав слово, сразу с радостью принимают его,

17 но нет у них корня, они непостоянны и тотчас же теряют веру, едва начинаются притеснения или гонения за слово Божие.

18 А с другими всё происходит, как с зернами, попавшими в колючки: эти люди слышат слово,

19 однако мирские заботы, обольщение богатством и всякие другие желания поглощают их и заглушают слово, и оно остается бесплодным.

20 Но есть и такие, с которыми бывает, как с зерном, посеянным на добрую почву: они слышат слово и принимают его, и дают урожай тридцатикратный, шестидесятикратный и стократный».

21 И продолжил Иисус: «Для чего вносят в комнату светильник: чтобы сразу накрыть его сосудом или поставить под кровать? Не для того ли приносят его, чтобы стоял он на подставке?

22 Ибо нет ничего тайного, что не предназначено изначально стать явным, и если что-то скрывается, то только для того, чтобы выйти однажды на свет.

23 У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

24 «Вникайте в то, что слышите, — говорил им Иисус. — Ведь какой мерою вы пользуетесь, такой и вам будет отмерено, да еще и прибавлено будет вам.

25 Ибо у кого много, тому и еще будет дано, а у того, у кого мало, отнимется и то, что есть у него».

26 «Царство Божие, — сказал Иисус, — так же возрастает, как зерна, брошенные в землю.

27 Ночью спит человек, днем встает, а зерна тем временем прорастают, и тянутся вверх ростки, а как — человек до поры не видит.

28 Земля же в должный срок приносит плод: сначала она дает зелень, потом колос, потом и полное зерно в колосе.

29 И вот созревает зерно, и за серп человек берется, ибо время жатвы пришло.

30 С чем сравнить Царство Божие? Какой притчей представить его? — говорил Иисус. —

31 Оно, как зернышко горчичное. Когда сеют это зерно в землю, оно самое малое из всех земных семян.

32 Но вот всходит оно после посева и становится больше всех огородных растений, и так разрастаются ветви его, что птицы поднебесные могут гнездиться под сенью их».

33 С помощью многих притч, подобных этим, Иисус возвещал людям слово Божие, насколько они могли его принимать

34 (без притчи Он не учил их, а наедине ученикам Своим всё объяснял).

35 А когда наступил вечер, Он предложил ученикам: «Переправимся на другой берег!»

36 Они оставили народ и отплыли с Иисусом, за ними следовали и другие лодки.

37 Вдруг началась сильная буря. Волны захлестывали лодку так, что она быстро стала наполняться водой.

38 Иисус в это время спал на корме, положив голову на сидение кормчего. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель, неужели Тебе дела нет, что мы погибаем?!»

39 Он встал и усмирил ветер, а морю сказал: «Уймись, умолкни!» И прекратился ветер, и стало совершенно тихо.

40 Тогда сказал Иисус ученикам: «Что же вы так робки? Или у вас совсем нет веры?»

41 Преисполненные благоговейного страха, спрашивали они друг друга: «Кто Он, если повинуются Ему и ветер, и море?»

Вiд Марка

Розділ 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 Сіяч сіє слово.

15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Евангелие по Марку Глава 4	Вiд Марка Розділ 4
1 И снова учил Он у моря; и собралось к Нему так много людей, что Ему пришлось сесть в лодку. Лодка была на воде, а весь народ стоял на берегу моря.	1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 Многому учил их Иисус, прибегая к притчам. И, учив их, говорил:	2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 «Послушайте: вот вышел сеятель сеять.	3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 Когда сеял, часть зерен упала у дороги — налетели птицы и склевали их.	4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 Другие же зерна упали на каменистую почву, где земли было очень мало. Быстро взошли они, потому что слой земли был неглубок.	5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 Но когда поднялось солнце, оно опалило их — без сильного корня ростки засохли.	6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 Другие упали среди колючек, которые выросли и заглушили их, и не дали такие зерна плодов.	7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 Иные же зерна упали на хорошую землю, взошли они, выросли и дали урожай тридцатикратный, шестидесятикратный и стократный».	8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
9 Иисус закончил словами: «У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»	9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 Оставшись с Ним наедине, Двенадцать и другие ученики Иисуса стали спрашивать Его о притчах.	10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 Он ответил: «Вам тайна Царства Божьего открыта, а для тех, внешних, приходится говорить притчами,	11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 чтобы, как того они сами пожелали, смотрели они глазами и не видели, ушами слушали и не понимали, дабы не обратились они к Богу и не были прощены».	12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 «Вы этой притчи не поняли? — спросил учеников Иисус. — Тогда как же вы поймете другие?	13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 Сеятель здесь сеет слово.	14 Сіяч сіє слово.
15 С иными, внявшими слову, бывает, как с зернами при дороге: тотчас приходит сатана и похищает у этих людей услышанное ими.	15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Зерна же, упавшие на каменистую почву, — это про людей, которые, услышав слово, сразу с радостью принимают его,	16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 но нет у них корня, они непостоянны и тотчас же теряют веру, едва начинаются притеснения или гонения за слово Божие.	17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 А с другими всё происходит, как с зернами, попавшими в колючки: эти люди слышат слово,	18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 однако мирские заботы, обольщение богатством и всякие другие желания поглощают их и заглушают слово, и оно остается бесплодным.	19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.
20 Но есть и такие, с которыми бывает, как с зерном, посеянным на добрую почву: они слышат слово и принимают его, и дают урожай тридцатикратный, шестидесятикратный и стократный».	20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
21 И продолжил Иисус: «Для чего вносят в комнату светильник: чтобы сразу накрыть его сосудом или поставить под кровать? Не для того ли приносят его, чтобы стоял он на подставке?	21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 Ибо нет ничего тайного, что не предназначено изначально стать явным, и если что-то скрывается, то только для того, чтобы выйти однажды на свет.	22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»	23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 «Вникайте в то, что слышите, — говорил им Иисус. — Ведь какой мерою вы пользуетесь, такой и вам будет отмерено, да еще и прибавлено будет вам.	24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 Ибо у кого много, тому и еще будет дано, а у того, у кого мало, отнимется и то, что есть у него».	25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 «Царство Божие, — сказал Иисус, — так же возрастает, как зерна, брошенные в землю.	26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 Ночью спит человек, днем встает, а зерна тем временем прорастают, и тянутся вверх ростки, а как — человек до поры не видит.	27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 Земля же в должный срок приносит плод: сначала она дает зелень, потом колос, потом и полное зерно в колосе.	28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 И вот созревает зерно, и за серп человек берется, ибо время жатвы пришло.	29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 С чем сравнить Царство Божие? Какой притчей представить его? — говорил Иисус. —	30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 Оно, как зернышко горчичное. Когда сеют это зерно в землю, оно самое малое из всех земных семян.	31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 Но вот всходит оно после посева и становится больше всех огородных растений, и так разрастаются ветви его, что птицы поднебесные могут гнездиться под сенью их».	32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 С помощью многих притч, подобных этим, Иисус возвещал людям слово Божие, насколько они могли его принимать	33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 (без притчи Он не учил их, а наедине ученикам Своим всё объяснял).	34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 А когда наступил вечер, Он предложил ученикам: «Переправимся на другой берег!»	35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 Они оставили народ и отплыли с Иисусом, за ними следовали и другие лодки.	36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 Вдруг началась сильная буря. Волны захлестывали лодку так, что она быстро стала наполняться водой.	37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 Иисус в это время спал на корме, положив голову на сидение кормчего. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель, неужели Тебе дела нет, что мы погибаем?!»	38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 Он встал и усмирил ветер, а морю сказал: «Уймись, умолкни!» И прекратился ветер, и стало совершенно тихо.	39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 Тогда сказал Иисус ученикам: «Что же вы так робки? Или у вас совсем нет веры?»	40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 Преисполненные благоговейного страха, спрашивали они друг друга: «Кто Он, если повинуются Ему и ветер, и море?»	41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие по Марку

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие по Марку

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет